Відновлення роботи кримськотатарського телеканалу ATR є справою честі для України

Кримськотатарський телеканал ATR заявив про загрозу припинення мовлення на Крим через блокування його фінансування із держбюджету.

Саме існування кримськотатарського каналу має бути справою чести не лише для вітчизняної влади, а й для всього українського народу.

Це один із мінімумів, котрий можна зробити для цього братнього гордого народу, котрий росіяни вкотре намагаються вигнати із його рідної землі.

Ба більше, медіа, котре веде мовлення на Крим й доносить до мешканців окупованого путінською Росією півострова позицію України – це стратегічно важливе медіа.

Проте виглядає на те, що влада не поспішає вирішувати проблему із держфінансуванням телеканалу киримли.

Кремль постійно заявляє, що не має наміру вести переговори щодо статусу Криму, тому здебільшого у вітчизняному інформаційному просторі домінують новини, що стосуються тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей.

Натомість кримська й кримськотатарська тематика залишаються в тіні, ніби її намагаються замовчати.

Через те присутність телеканалу ATR та інших проєктів, що пов’язані із Кримом, зокрема «Крим.

Реалії» від Радіо Свобода, дуже важлива в українському інформаційному полі.

Вони необхідні для мешканців по обидва боки від перешийка.

Таких медій потрібно якнайбільше, аби не лише доносили вітчизняне слово із материка на півострів, а й нагадували українцям про окупацію Криму, показували реальний стан справ там, аби не виникали ілюзії.

Війна й окупація трохи збільшили увагу до кримськотатарської проблематики.

Але цього недостатньо.

Час до часу виникає якась гаряча тема, що тимчасово зацікавлює аудиторію кримськотатарською культурою, як це зробила Джамала, здобувши перемогу на «Євробаченні».

Та тільки гаряча тема зникає зі стрічок медій, як зацікавленість Кримом та долею його мешканців в окупації випаровується слідом.

Десятки киримли залишаються в російському полоні.

Путін явно не поспішає обмінювати їх.

Це вказує на важливість для нього цих людей, на бажання зламати спротив гордого народу.

Посіяти між нього розбрат та сумнів.

Вкинути сірника між українством та кримськими татарами.

Мовляв, ви, киримли, непотрібні українській владі, тому вона вас й не визволяє.

І ситуація довкола ATR може стати додатковим підтвердженням байдужости Банкової до долі кримських бранців та кримської тематики загалом.

А нісенітниці голови фракції «Слуги народу» у Верховній Раді Давида Арахамії про готовність пустити воду в Крим не сприяють встановленню довіри між владою та Меджлісом.

Добре, що хоч Володимир Зеленський згадав про в’язнів Кремля під час Мюнхенської конференції.

Тому до вітчизняного керівництва потрібно донести, що не можна торгувати кримською тематикою.

Що киримли є опорою української державности в Криму.

Що влада несе відповідальність перед ними й за їхню долю.

Більше співпраці.

Самим же українцям не лише варто підтримувати канал, котрий втрапив у скрутне становище, але й загалом більше цікавитися кримськотатарською культурою, бізнесом, освітою: відвідувати презентації, заклади, імпрези, мовні курси.

Ба більше, дуже бракує спільних проєктів, котрі би укріплювали та посилювали українсько-кримськотатарське братерство.

Котрі би переосмислювали спільне минуле й творили візію майбутнього, в тому числі тему деокупації півострова.

Котрі би підіймали із забуття тематику Криму.

Котрі би ще сильніше зближували наші народи.

Проте йдеться не лише про культурну сферу.

Як в підгабсбурзькій та міжвоєнній Галичині існувало гасло «Свій до свого по своє», коли українці стимулювали розвиток бізнесу свого народу в боротьбі проти засилля польського та єврейського капіталу.

Подібним чином його можна застосувати й щодо співпраці між українцями та кримськими татарами, що допомагатимуть одні одним, при цьому не забуваючи бойкотувати все, що належить окупантам.

Либонь, невдовзі влада відновить державне фінансування кримськотатарського каналу (можливо, на час публікації матеріалу це вже відбудеться).

Проте це не означає, що на цьому тема вичерпається.

Все тільки починається.

Боротьба буде виснажливою.

І в ній необхідно мати під боком плече вірних союзників побратимів та посестер.

Тож слід повсякчас пам’ятати про Крим, цікавитися, допомагати, підтримувати та співпрацювати на благо України та деокупації.