Скіфи в заручниках у росіян

Скіфи в заручниках у росіян

У Британському музеї Лондона триває масштабна виставка під гучною назвою «Скіфські воїни стародавнього Сибіру» (Scythians warriors of ancient Siberia). Виставка організована спільно з російським Ермітажем, Санкт-Петербург.

Бекграундом для цієї виставки послужив конфлікт за повернення «скіфського золота» у 2014 році. Після анексії Криму росіяни хотіли забрати собі українські експонати, що були на виставці в Нідерландах. Проте, рішенням голландського суду «скіфське золото» було повернуто Україні.

Як згадує у своєму блозі британський історик і телеведучий Ден Сноу (Dan Snow), робота над виставкою стартувала на початку 2014 року, одразу після виникнення конфлікту за «скіфське золото» та була реакцією росіян на цей конфлікт.

Тож символічне значення цієї виставки для Росії важко переоцінити. Вони намагаються прив’язати анексований Крим до Росії через історію скіфів, доводячи, що Росія є спадкоємицею скіфської цивілізації.

Присвоєння Росією собі не лише територій, а й історії вже не викликає подиву навіть у Європі. Можна пригадати нещодавній скандал з київською княгинею Анною на зустрічі президентів Росії і Франції у Версалі.

Тому ми не можемо залишити ці маніпуляції без уваги, це — один із вимірів інформаційної війни Кремля. Спробуємо з’ясувати, яке відношення мають скіфські експонати з Криму і материкової України до тематики лондонської виставки.

Українська спадщина

В експозиції виставки широко представлені скарби, знайдені в Україні та вивезені в Росію протягом тривалого періоду часу — від Петра І до СРСР. Ймовірно й зараз Росія присвоює собі все нові артефакти, проводячи нелегальні розкопки.

Завдяки фотографіям, люб’язно наданим нам одним із відвідувачів виставки, ми можемо роздивитися, які саме скіфські артефакти демонструються і як вони підписані.

Експонати з України на виставці підписані без точного місця походження. Наприклад, на підписі до експонату №2 зазначене Північне Причорномор’я. Нагадаємо, що знамените скіфське поховання Солоха (могила) знаходиться на лівому березі Дніпра неподалік від Кам’янки-Дніпровської Запорізької області, Україна.

Експонат №3 з кургану Куль-Оба теж підписаний як Північне Причорномор’я. Це поховання знаходиться в українському Криму, поблизу міста Керч.

Для порівняння, експонат №4 підписаний у вичерпній формі, зазначено країну Італію, виробництво Греції, і власність Британського музею.

Німфей (Nymphaeum) — античне місто, яке розташовувалось на північ від сучасного селища Ельтіген (Героєвське) (у межах міста Керч), та на 17 км на південь від Пантікапея. В черговий раз не вказується півострів Крим.

Ще ряд експонатів з кримського міста Німфей.

Шедевр скіфської культури, знаменита ритуальна посудина з кургану Куль-Оба. Була вивезена з Криму в XIX ст. до Санкт-Петербурга і тепер російські «історики» воліють не згадувати про український Крим.

Ці обладунки вже очікувано з України. Повна адреса знахідки мала б виглядати так: Курган 401, село Журавка (Журовка), Черкаська область, Україна.

Речі з кургану «Розрита могила» («Розкопана могила»), біля міста Березань, Київська область, Україна. Це 80 км від столиці України, але для росіян це абстрактне північне Причорномор’я.

Крім самої виставки, Британський музей зробив багато тематичних публікацій на своєму сайті. Подаємо ілюстрації з сайту Британського музею. Продовження маніпуляцій полягає в тому, що в інформації про експонат вказано не де його знайдено, а лише місце його зберігання.

У Росії є сильне бажання замовчати місця археологічних знахідок, щоб показати обґрунтованість своїх претензій на весь ареал проживання скіфів, чимала частина якого — на території України.

Найбільшим фарсом є те, що скарб, який був знайдений в українському Криму, прикрашає всі афіші виставки про «сибірських скіфів». Нагадаю, що від півострова Крим до Сибіру понад 5000 кілометрів.

Цей золотий вершник був знайдений у 1830 році в кургані Куль-Оба, поруч із кримським містом Керч, і був вивезений в Росію, де знаходиться й понині.

Місце знахідки сором’язливо підписано як чорноморський регіон (Black Sea region), що по суті нічого не означає і є надто широким поняттям.

В каталозі Британського музею ця прикраса з лучниками з докладною атрибуцією. А на виставці та у статті вже такого підпису немає.

Золота пластина зі сценою полювання на зайця. Той самий курган Куль-Оба у Криму. Підписано як Північне Причорномор’я (northern Black Sea region). Очевидно, що це не халатність, а продуманий системний підхід. Уникнення згадок про Крим і Україну є свідомою маніпуляцією. На сайті Ермітажу всі українські знахідки теж вказані без країни походження.

Росіяни у своїх фантазіях зайшли так далеко, що подали в експозиції предмети не лише із захопленого Криму, а й материкової України. Пластини зі сценою братання скіфів, Курган Солоха, Запорізька область, Україна. Розкопки М.І.Веселовського, 1913 р. Знаходиться в Ермітажі (Санкт-Петербург, Росія).

У кращих російських традиціях сфальсифікована історія видається за правду. Тож у чудовому каталозі виставки жодної згадки про український контекст скіфів. Замість цього в анотації згадано лише Росію і Сибір, що створює хибне уявлення про походження цих безцінних скарбів скіфів:

«Ця книга містить багато рідкісних та нещодавно виявлених знахідок особистого одягу та майна, виготовленого із золота, шкіри, хутра та фетру, що розкриває спадщину однієї з найдавніших корінних цивілізацій Росії.

(This book includes many rare and recently discovered finds of personal garments and possessions made from gold, leather, fur and felt, revealing the legacy of one of Russia’s oldest indigenous civilizations.)

St John Simpson and Dr Svetlana Pankova

Цікавим фактом є спонсорська підтримка British Petroleum. Зауважимо, що BP з 2003 року злилася з ТНК і сьогодні це TNK-BP (по суті Роснефть).

Ілюстрація з мечем має неточний підпис. Мельгунівський курган (Литий курган, Лита могила) — один із найдавніших скіфських курганів, царський курган другої половини VII ст. до н. е. Розкопаний у вересні 1763 року біля с. Копані Знам’янського району Кіровоградської області – практично центр України. Очевидно, що це невигідний факт для Росії.

Також «забули» вказати, що браслет із Криму. І таких прикладів цілий каталог.

Дуже цікава карта. На ній вказані кліматичні зони, столиці держав і Транссибірська залізнична магістраль. Але увага! Забули вказати сучасні кордони держав і територію поширення скіфської цивілізації. Мабуть, не дуже вигідна картина виходила для російських пропагандистів.

На презентації, що ілюструє статтю на сайті Британського музею, зображено посудину з Мелітопольського кургану (Запорізька область, Україна).

Стаття в лондонському The Times проілюстрована знаменитою знахідкою з кургану Куль-Оба, Крим, Україна.

Зрозуміло, ми не змогли зафіксувати всі експонати українського походження на цій виставці. Але уявлення про масштаб маніпуляцій у читача може скластися. Отже, виставка наповнена експонатами з України і жодної згадки про півострів Крим і Україну. Ніби їх не існує. Неприємно, що Британський музей був втягнутий в російські ігри. У виставці більше пропаганди, ніж історичних фактів.

Сибірські знахідки

В експозиції виставки справді є експонати сибірського походження. Сибір — це надзвичайно велика територія, що поєднує різні історичні регіони й народи.

Багато з експонатів лише умовно можуть бути названі скіфськими, практично усі російські джерела відносять до Пазирикської культури. Ця археологічна культура залізного віку (VI-III ст. до н. е.), основні знахідки предметів якої були зроблені в Гірському Алтаї. Носії цієї культури жили на суміжних територіях Казахстану, Росії (плато Улаган, Укок) і Монголії.

Знахідки в Республіці Тива відносять до ранньоскіфських. Історія курганів Аржан і Аржан-2 є дуже цікавою. На початку 2000-х було зроблено сенсаційне відкриття — абсолютно ціле ранньоскіфське «царське» поховання (VII ст. до н. е.). Скарби, звісно, були перевезені до Санкт-Петербурга в Ермітаж. Лише через багато років більшу частину знахідок тувинці змогли повернути собі в Тиву, де спеціально для цього збудували музей у місті Кизил. До слова, Тува увійшла в Радянський Союз тільки в 1944 році, а сьогодні це Республіка Тива у складі РФ. Тож про яку російськість можна говорити при вивченні курганів Аржан?

У підсумку

Якщо Тива змогла повернути собі безцінні експонати, то в України ситуація значно складніша. Численні українські історичні реліквії різних епох сьогодні перебувають у власності Росії. Завдяки цьому РФ може проводити подібні виставки і хизуватися награбованим, як своїм власним.

На нашу скромну думку, одним із можливих способів повернення скарбів може бути передача експонатів у власність України в рамках частини репарації за анексію Криму і війну на Сході України. Звісно, після повернення Криму під контроль України і виводу військ з Донбасу.

Цивілізований світ має численні приклади повернення історичних цінностей на свої історичні території. Тож ця участь не омине й Російську Федерацію, настане час повертати награбоване.

Інформаційний вимір

З жалем маємо визнати — провокація Кремлю вдалася. Достатньо порівняти поширення інформації про «сибірських скіфів». Численні публікації у провідних британських і світових ЗМІ та авторитетних блогах дали передбачуваний результат. Наглядну інформацію дає Goole Trands.

Все це свідчить, що Росія доволі успішно нав’язує світу своє трактування історії. У цій «історії» немає місця для України і згадки про неї. Українським міністерствам культури, інформаційної політики і закордонних справ варто врешті задуматися про свою ефективність.

P.S. Справжніх «воїнів з Сибіру» в українських степах можна зустріти і сьогодні. Вони часто фігурують в наших розслідуваннях.