Чому я не можу намалювати «Чорний квадрат»?

Чому я не можу намалювати «Чорний квадрат»?

Примітка редакції. У нас вихідні, а це означає, що можна трішки поговорити про культуру. Багатьох далеких від сучасного мистецтва людей цікавить — чому «Чорний квадрат» вважають мистецтвом і як ми дійшли до життя такого? Пояснюють наші колеги з Uchoosе.

Чи має якийсь стосунок «Чорний квадрат» до критичного мислення? Ми думаємо, що має, тому що все, що обростає міфами, нерозумінням і навколо чого точаться дискусії, є цікавим для людини, яка мислить критично. Тому ми поставили Тетяні Філевській найпопулярніше запитання просунутих таксистів (і не тільки) і пропонуємо тобі відповідь.

Ніколи не вір заголовкам. Ну, звісно, можеш. Але, соррі, про твій квадрат ніхто не напише сто тисяч книжок, не покажуть його в МоМА і Помпіду і тим більше, ніхто не дасть за нього навіть якийсь мільйон баксів. А от кожен з чотирьох відомих на сьогодні чорних квадратів Казимира Малевича оцінюють у десятки (якщо не сотні) мільйонів доларів. Хоча жоден із них ніколи на ринок не потрапляв (і ніколи не потрапить), тому реальна його вартість нам не буде відома.

Але навіть якщо ти не станеш всесвітньо відомим художником, то можеш принаймні зробити другу-дизайнеру класний подарунок на День народження. Отже, як намалювати чорний квадрат?

Береш полотно розміром 80 на 80 см, кілька пласких пензлів, ґрунт, чорну і білу фарби (акрилові швидше сохнуть і легше наносити, ніж олійні), лак. Усе разом обійдеться десь у 700 грн і займе кілька годин.

Спочатку треба заґрунтувати полотно, щоб фарби добре тримались і не лущились, як це сталось із першою версією «Чорного чотирикутника» (такою була перша назва картини, виставленої у 1915 році на виставці з оригінальною назвою «0,10»). Малевич поспішав його зробити і не дотримувався технологій: не дочекався, доки ґрунт добре висохне, і наніс наступні шари фарби. За кілька років поверхня потріскалася (з’явився кракелюр) і директор Третьяковської галереї відмовлявся її експонувати в такому вигляді.

Отже, треба заґрунтувати за інструкцією і дочекатись висихання (або ж купити вже заґрунтоване полотно — економія часу і нервів!) Далі малюємо контури квадрата чи радше чотирикутника. Ніяких лінійок, лазерів, трафаретів. Тільки олівець, гостре око і тверда рука! Тільки хардкор! Звісно, простіше викласти квадрат малярською стрічкою, зафарбувати чорним, зняти стрічку і домалювати край білим. Але це шлях лінивих і слабаків. Малевич ним не пішов і ми не підемо. Не вийде з першого разу, ми будемо тренуватись, доки на полотні не з’являться дірки.

Про чорний колір. Чорний — це чорний. Що тут можна вигадати? Малевич був великий оригінал. За словами учнів, для отримання особливого оксамитового відтінку чорного він змішав 8 чи 9 різних фарб. Але ми будемо користуватись однією… чорною.

Край картини замалюємо білим, почекаємо кілька годин, доки висохне, нанесемо лак і ще раз висушимо. Підпишемо на звороті. Прізвище, назва, рік. Підпишемо (обов’язково!) пензлем (ніяких маркерів). Вуаля! Готово. І ніяких блискавок з очей. І апетит нормальний (Малевич згадував, що після створення картини не міг тиждень їсти і спати — так сильно вона його вразила).

«Чому?» — питаєш ти себе. Чому ця картина коштує мільйони і має таке значення, що в кожній книзі про мистецтво про неї обов’язково написано?

Відповідей більше, ніж одна. І з часом їх стає дедалі більше. І це не питання вигадок чи (хворобливих) фантазій. Це питання інтерпретацій! Інтерпретацій, закладених у самій роботі, деяких свідомо, а про інші автор сам не міг навіть подумати. Але вони є!

Почнемо з того, що це перша в історії мистецтва картина, яка не бреше. Вона є тим, що на ній зображено. Картина «Чорний квадрат» зображає чорний квадрат. Та-дам! Автор не дурить тобі голову, що це портрет молодої дівчини, палац Фрідріха Бургонського восени чи навіть голландський натюрморт з устрицями та фазанами, коли там лише фарби різних кольорів і різні крапки та лінії на полотні. Малевич чесний до відчаю.

Картина «Чорний квадрат» є самототожною. Логічна формула А=А створена саме для цього випадку (можете вразити цим фактом викладача з логіки). Нам це здається таким простим, але ніхто до Малевича не здогадався цього зробити. «А як же чорні прямокутники Флада і Алле?» — запитаєш ти. Так, саме зображення прямокутника чорного кольору ми зустрічаємо в історії культури. Але щоразу це зображення чогось іншого — нескінченного хаосу чи сатиричної ідеї. Саме в Малевича вперше зображення і зображуване збігаються абсолютно. Це революційний крок у свідомості митця, і повторити його неможливо. Тому навіть якщо ти намалюєш жовте коло на фіолетовому тлі і назвеш її «Жовте коло на фіолетовому тлі», це буде лише повторення ідеї Малевича. Жодного новаторства, ніякої революції, мільйон баксів ніхто не дасть.

Йдемо далі. Чорний квадрат вийшов далеко за межі полотна і за межі суто живопису, чи правильніше – візуального мистецтва. За кілька років після появи картини десятки послідовників Малевича почали використовувати чорний квадрат як символ приналежності до нового мистецтва: робили нашивки на одяг, підписувались, ставили на прапор тощо. Для них це був знак нового мистецтва, нової свідомості, зміни епохи. І був це невипадково саме чорний квадрат. Це був не просто вдалий логотип, для них це був реальний вхід до іншого простору. Спробуйте сьогодні вигадати універсальний знак майбутнього? Ракета Маска? Чи логотип Фейсбука?

Своїм квадратом Малевич започаткував новий спосіб існування мистецтва. Він це називав економією чи економікою. Для його послідовників мистецтво було реальним способом перетворення дійсності, мечем і оралом нового суспільства. Тому й буття художників було особливим. Складно уявити сьогодні їхню мотивацію творити в умовах напівголодного існування, холоду і неприйняття широкою аудиторією. У 1918 році Малевич поїхав викладати у Вітебськ у Художнє училище, яким керував Марк Шагал. Дуже скоро учні Шагала перейшли до Малевича і утворили групу УНОВИС (Утвердители нового искусства — рос.) Уновісівці втілювали принципи супрематизму в життя: від будинків та меблів — до шпалер, посуду і зачісок. Сьогодні наш світ змінюють технології з чорним квадратом айфону і простором інтернету. Але навряд чи людство змогло би помислити такі віртуальні паралельні простори, якби не парадигмальний зсув Малевича. Я іноді думаю, що якби Малевич жив у наш час, він, напевно, працював би з новими технологіями і проектував замість Ілона Маска міста на Марсі.

Відомо, що на першій виставці Малевич повісив квадрат у так званому червоному куті, тобто на традиційному місці розташування ікон у будинках. Через це критик Бенуа в розгромній статті рве на німецькі хрести цих сумнівних художничків з їхніми «новими іконами». Досі не існує єдиної думки, чи закладав сам художних релігійні конотації (сенси). За однією версією це був лише оригінальний експозиційний хід — так ніхто не виставляв робіт досі і тому це вигідно вирізняло на тлі звичної шпалерної розвіски. За іншою версією, такий спосіб представлення роботи буквально показував її символічне розміщення між різними площинами, різними вимірами, світами. Кажуть, два роки, що передували створенню картини, Малевич активно цікавився езотеричними вченнями, що охопили світ на початку ХХ ст. і, зокрема, були дуже популярні в Російській імперії (Успенський, Блаватська, Реріх, Гурджиєв — можна погуглити). У теоретичних текстах, де він описував усе, що хотів сказати своїми картинами, Малевич залишив досить багато неоднозначних пояснень своїх експериментів, зокрема й містичних: «Я перетворив себе в нуль форми й піднявся з нічого до творіння, тобто до супрематизму, до нового реалізму в живописі — до безоб’єктного творення»; «У нулі починається справжній рух буття», «Чорний квадрат означає посилання на досвід чистої необ’єктності в білій порожнечі вивільненого нічого».

Після створення першого «Чорного квадрата» у 1915 році Малевич робив пізніше авторські повтори картини. Є свідчення, що квадратів було аж сім! Хоча на сьогодні відомі лише чотири картини. Усі вони мають цінність оригіналу і відповідно коштують. Вартість у даному випадку є лише еквівалентом цінності, значення твору в історії мистецтва.

Нехай створений тобою квадрат не так дорого коштує, але у процесі його створення ти можеш відкрити в собі новий невідомий раніше творчий простір.