Сандра Навіді: Суперхаби. Як фінансові еліти та їхні мережі керують світом

Відома фінансистка Сандра Навіді написала книжку про світ влади, де в руках обмеженого кола людей зосереджений увесь фінансовий світ.

Вона переконує, що еліти та їхні мережі — суперхаби — контролюють усе.

Багаторічний аналіз економіки світу у поєднанні з інтригами всередині фінансової еліти вона виклала в тексті “Суперхаби.

Як фінансові еліти та їхні мережі керують світом” видавництва Yakaboo Publishing.

Із уривком можна ознайомитися на сайті:.

Схема мереж: вузли, хаби і суперхаби —.

банкіри, керівники та СЕО.

В усіх нас є уявлення, що потрібно для успіху: здобути освіту, наполегливо працювати і налагоджувати зв’язки.

У світі існує безліч успішних людей, проте лише кілька з них стали такими непомірно успішними, що управляють важелями фінансової системи.

Така грандіозна концентрація влади спричинила виникнення теорії змов.

Проте, як довела наука про мережі, люди потрапляють у ці місця сили не завдяки підлим інтригам, а через закони природи.

Наука про мережі допомагає нам відстежити формування цих елітних мереж і зрозуміти, що потрібно, щоб стати могутнім ядром з численними зв’язками, або ж «суперхабом».

Мережі керують кожною сферою людської діяльності — соціальною, економічною чи політичною, — і всі аспекти нашого життя взаємозалежні через ці плетива, що частково накладаються.

Наша фінансова система — це просто одна із цих мереж.

Коли люди почали утворювати спільноти, вони винайшли правила обміну працею і товарами.

Разом із ними зародилася мережева економіка, включно з основами фінансових систем.

Ще до того, як народжуємося, ми приєднані до певної мережі.

Зростаючи, ми змушені об’єднуватися заради того, щоб вижити і процвітати.

Наші долі визначає місце, яке ми займемо всередині мереж.

Хоча мережа однієї людини може мати обмежену зону впливу, проте вона опосередковано забезпечує майже нескінченну кількість контактів через свої зв’язки з іншими мережами.

Я впевнена, що ви чули про теорію шести ступенів відчуження (теорію шести рукостискань), згідно з якою кожна особа на цій планеті поєднана з будь-якою іншою в середньому шістьма ланками.

Її популяризував соціальний психолог Стенлі Мілґрем 1967 року, щоб довести, що світ дійсно досить «малий», а згодом і Джон Ґуаре в однойменній п’єсі.

Усі мережі, незалежно від того, чи вони природні чи створені людиною, мають таку саму базову архітектуру: окремі вузли сполучені через лінії зв’язку або шляхи.

Кожен вузол — компонент системи.

Це може бути нейрон чи електрична підстанція чи така людина, як Джордж Сорос, скажімо.

Вузли «завжди змагаються за зв’язки, тому що лінії зв’язку означають виживання у взаємопов’язаному світі».

У людських стосунках ці ланки — це зв’язки між двома людьми і те, на чому вони ґрунтуються: ділових угодах і на обміні інформацією та послугами.

У кожній мережі існує ієрархія вузлів: у більшості вузлів лише кілька зв’язків.

Деякі вузли, що мають кілька зв’язків, мають назву хабів.

І лише окремі вузли, суперхаби, мають багато зв’язків з іншими вузлами, хабами та суперхабами, тож вони, по суті, з’єднані зі всією мережею.

Суперхаби схильні ламати стандартні правила контактів.

Приміром, люди-суперхаби з ліпшим професійним рангом чи соціальним статусом можуть бути відокремленими від кожної іншої людини лише кількома ступенями замість шести.

У нашій глобальній фінансовій мережі кожен, хто працює у фінансовому секторі, — вузол.

До прикладу, значна частина старших за рангом людей, які мають хороші зв’язки завдяки своїй посаді і відповідному становищу в суспільстві, є хабами.

Зазвичай у них багато підлеглих і значний вплив усередині своїх організацій і спільнот.

Суперхаби — це люди в самісінькому центрі фінансового сектора, як-от СЕО найбільших банків.

Вони займають центральні місця в мережі і мають велику кількість якісних стосунків і зв’язків у різних мережах.

Кожна мережа — хай то буде всесвіт, організм чи фінансова мережа — має природну схильність до розширення.

Розширення мереж не слідують нормальному розподілу; вузли вважають за ліпше приєднуватися до інших вузлів, у яких уже більше зв’язків, позаяк що більше з’єднань у вузла, то вищі його шанси на виживання.

Тому вигідно бути з’єднаним із сильнішим, здоровішим, стійкішим вузлом.

У результаті, кілька вузлів, так званих хабів, притягують диспропорційну кількість зв’язків і стають центром з’єднання.

Таку динаміку нарекли феноменом «багатий стає багатшим», оскільки в боротьбі за нові з’єднання ті, хто вже має більше, отримає більше.

(Детальніше я поясню це в розділі 5).

Згідно з фізиком Аль бер том-Ласлом Барабасі: «Якщо вузол має вдвічі більше зв’язків, ніж інший вузол, то в нього вдвічі більше шансів на нове з’єднання».

Тож кілька хабів — суперхабів — будуть з’єднані практично з усіма вузлами.

Це називають розподілом за ступеневим законом.

Поведінкою мережі керує взаємодія між вузлами, хабами і суперхабами.

Взаємодії, у першу чергу, визначаються ціллю мережі і, почасти, випадковістю.

Завдяки ступеневим законам ви можете передбачити, що на поведінку мережі впливатиме багато вузлів, які намагаються створити зв’язки з хабами, особливо з суперхабами.

Тож у кількох вузлів, суперхабів, буде найбільший вплив у середині мережі, а їхні дії і взаємодії матимуть масштабні наслідки для всієї системи загалом.

Цей принцип, без сумніву, діє у нашій фінансовій системі.

Хаби можуть робити мережі ефективнішими, створюючи високі рівні з’єднаності, однак вони теж схильні робити мережі вразливими.

Провал хаба може вплинути на всю мережу і спричинити загальний крах системи.

Прикладом цього є електромережа, така взаємопов’язана й чутлива, що єдине порушення може пройти крізь всю систему і спричинити збої за сотні миль від його епіцентру.

Електрика — як кров у людському організмі, без неї система виходить з ладу.

У серпні 2003 року кілька штатів у Сполучених Штатах пережили найбільше відключення електрики за всю американську історію.

Офісні будівлі було евакуйовано, 800 людей потрібно було звільнити з ліфтів, без світлофорів рух транспорту було паралізовано, а 350 тисяч пасажирів метро необхідно було врятувати з темних тунелів.

Лікарні були змушені переключитися на генератори, робота аеропортів зазнала серйозних порушень через перенаправлення, відкладення та скасування рейсів.

Було повідомлено про понад сімдесят пожеж.

Атомні станції автоматично зупинилися, а телефонний зв’язок було перервано.

Жодне електронне обладнання не працювало, не можна було скористатися касовими апаратами, банкоматами, системами водозабезпечення і навіть туалетами.

Щоб запобігти мародерству, що траплялося під час попередніх відключень, у Нью-Йорку було запроваджено екстрену службу в надзвичайних ситуаціях.

Інший приклад — крах інвестиційного банку Lehman Brothers, який загалом вважають одним із чинників, що спричинили вихід фінансової кризи на глобальний рівень.

Міністерство фінансів США та Федеральна резервна система недооцінили, як сильно банк Lehman пов’язаний з іншими інституціями по всьому світу.

Коли вони оголосили, що Lehman не рятуватимуть, ринки впали, і глобальна фінансова система зупинилася.

Саме тому мережа, що складається з вузлів із обмеженою кількістю зв’язків, стабільніша, адже через невелику кількість з’єднань обвал з меншою ймовірністю запустить ефект доміно і пошириться.

Наша фінансова система складається з багатьох людей-суперхабів із високим рівнем з’єднаності, а отже, без сумніву, не захищена від помилок тих, хто має найбільший вплив.