Магічна трембіта, дзвінка зозулька та інші українські музичні інструменти, які мають особливий характер та колорит

Частина культури, яка приховує таємниці або розкриває секрети цілих епох та народів це, безперечно народна музика.

Наша країна має унікальний арсенал народних інструментів.

І вони надали особливий характер та колорит нашій культурі.

Легенда розповідає, що колись дуже давно покохали один одного парубок та дівчина.

Але через деякий час родина молодої красуні перебралась до Говерли, а сім’я, де виріс юнак, попрямувала у Бескиди.

Сумуючи за коханою, хлопець вигадав трембіту із силою громовиці.

Як гукне – чути аж на Говерлі.

Але згодом юнак загинув у бої з диким звіром, а дівчина про це не знала.

Марно чекала вона коханого, а потім взяла свою трембіту та піднялась на Говерлу.

Відтоді ніхто її більше не бачив.

І кажуть, коли у Карпатах гинула чиясь любов, то з Говерли було чути печальний звук трембіти….

Гуцульський духовий музичний інструмент.

Досі лишається поширеним на сході українських Карпат.

У середньому довжина трембіти складає три метри, але вона може сягнути й восьми.

До речі, від довжини інструменту залежить й висота звуку.

На вузький кінець трембіти встановлюють дерев’яний або металевий мундштук.

Виготовляють її зі смереки та обгортають березовою корою.

Але вважається магічною та трембіта, яка виготовлена з “громовиці” – дерева, у яке потрапила блискавка.

Вона є одним з найдавніших духових інструментів.

Розповсюдилась серед українців ще у часи Київської Русі.

За деякими припущеннями, на території сучасної України вона вперше з’явилась ще 20 тисяч років тому.

Прийнято вважати, що зозулька це дитяча іграшка.

Але така “забавка” має велику історію.

Зозульки виробляють із глини та надають їм різну форму: птахи, тварини, хатинки.

В них є спеціальні отвори.

В основний вдувають повітря, а з маленьких, які розташовані по боках інструменту, вилучають звуки різної висоти.

Цимбали являють собою струнний музичний інструмент, який складається з дерев’яного корпусу та натягнутих над ним струн.

Зазвичай, верхня частина виготовляється з ялини або смереки, а нижня — із явору.

Цьому інструменту вже понад 3 тисячі років.

До України він потрапив у середні віки.

Досі тривають суперечки щодо того, як цимбали опинилися в Україні.

За однією версією, вони увійшли на Закарпаття з території Угорщини, а вже потім поширились на Гуцульщину та Галичину.

Інша гіпотеза наполягає, що цей струнний інструмент потрапив в Україну з Білорусі, куди ще у ХІІІ столітті їх могли привезти музиканти хрестоносців.

Достеменно невідомо, коли з’явився бугай.

Він використовувався у побуті й у чехів, й поляків, й румунів.

Але у нас він зберігся переважно у Західній Україні.

Інструмент мають робити самі виконавці.

Для цього необхідне дерев’яне барильце, яке з двох боків треба обтягнути шкірою.

Потім до одного з боків по центру додають пучок конячого волосся.

Після цього один музикант бере інструмент під руку, а інший смикає руками за волосся.

Так, виходить ревучий звук, який нагадує ревіння бугая.

Але, щоб звук був більш повним, перед початком гри виконавець має намочити руки.

Такий використовує у своїх піснях співачка Онука.

Оригінальний український інструмент, який набрав популярності ще у XVI сторіччі.

Він виглядає, як овальний корпус з грифом, на якому розташовані кілки для басових струн та приструнків зі стабільною висотою звуку.

Є декілька варіантів гри на бандурі.

Зокрема, харківський та чернігівський.

У першому випадку інструмент тримають вертикально, притискають до грудей та грають по всіх струнах обома руками.

А другому – бандуру розгортають ліворуч, і таким чином лівою рукою грають на басах, а правою – лише на приструнках.

Бандура – це як струнне фортепіано, на ній також можна брати акорди та грати всіма пальцями одразу.

Праобраз скрипки та одним з найдавніших струнних смичкових інструментів.

На гудках грали переважно веселу танцювальну музику.

Всі звуки на ньому видобуваються за допомогою лукоподібного смичка.

Цей дивовижний інструмент зображений на фресках ХІ століття у Софійському соборі.

А це свідчить про те, що з’явився він на території сучасної України надзвичайно давно.

У мережі показали старовинні знімки.

Як повідомляв портал "Знай.

uа", у мережу злили казкові 100-літні знімки вулиць Києва.

Також "Знай.

uа" писав, історію старовинних замків України, про яких мало хто знає.