Як Марко Вовчок підкорювала найталановитіших чоловіків: від Куліша до Тургенєва

Любовні історії послідовниці Жорж Санд захоплюють не менше, ніж її знамениті романи.

Марія Маркович обрала чоловічий псевдонім - Марко Вовчок, але обстоювала власну жіночу свободу й право вибору навіть тоді, коли патріархальні приписи вважалися незрушними.

Про це повідомляє ВВС Україна.

З дитинства Марія Вілінська знала чого хоче від життя і не слухала тих, хто намагався збити її зі шляху.

Сім’я благала сімнадцятирічну Марію вийти заміж за заможного поміщика, мовляв у нього є все, що потрібно жінці для щастя.

Але вона знову вчинила по-своєму і не підкорилася.

Вона втікає з дому й одружується з політичним засланцем - українським етнографом Опанасом Марковичем.

До того ж, маючи виняткові здібності до мов, досконало опанувала українську і зважилася змінити національну ідентичність.

Так свої перші проби пера вона надіслала визнаному метру - Пантелеймону Кулішу.

Той оцінив прозу невідомої дебютантки дуже високо, сприяв публікації, а після першої ж зустрічі безоглядно закохався.

Однак взаємності не добився.

Як дотепно охарактеризував проблему їхніх інтимних стосунків Віктор Домонтович, Куліш хотів, щоб обраниця належала тільки йому, а вона воліла належати лише собі.

Проте вона подобалася, поки не порушувала горизонт очікувань сучасників.

Так, Куліш сподівався, що "мовчуще божество", як він її називав, - традиційна ж таки роль для жінки, будь вона тричі талановитою! - зостанеться йому вірною з вдячності за промоцію книжки.

А вона натомість відповідати стандартам зовсім не збирається.

Невдовзі кидає набридлого Куліша і їде за кордон з Іваном Тургенєвим.

Цей першорядний російський романіст, котрий здебільшого жив у Франції, був захоплений жінкою.

Він переклав з української її повість "Інститутка", і публікація в провідному петербурзькому журналі неймовірно сприяла популярності.

А в Парижі увів Марію Маркович у своє коло, познайомив із видавцями.

Навіть Тарас Шевченко, прочитавши її тексти довгою дорогою із заслання, пише знамениту присвяту, називаючи Марко Вовчок своєю "донею", яку виблагав у Бога як "кроткого пророка" для України.

А особисте знайомство тільки посилило його захват.

Аби засвідчити свої почуття, подарував Марії Олександрівні золотий браслет.

З чоловіком Марія розлучилася.

Після цього жила тільки з літературних заробітків, із гонорарів за белетристику, дорожні нариси, переклади, статті.

Після заборон українського книгодрукування починає писати російською.

Її автобіографічними романами захоплювалися.

Проте особисте життя обурювало навіть приятелів.

Тургенєв та Герцен застерігали в листах, що не можна йти такою "непевною" доріжкою, що плітки зруйнують кар'єру.

Проте Марія Маркович на пересуди не зважала.

Багато писала, подорожувала, зваблювала чоловіків.

Але завжди якнайпильніше опікувалася сином.

Повернувшись до Петербурга, Марія Маркович засновує журнал перекладної белетристики.

Паризький приятель Етцель так оперативно пересилав гранки, що романи популярних прозаїків виходили майже одночасно в Парижі і в Петербурзі.

До того ж Жуль Верн надав їй ексклюзивне право перекладати його тексти, захоплений і самою чарівливою іноземкою, і її літературним стилем.

У Петербурзі в Марію закохується Дмитро Писарєв - кумир російських нігілістів, літератор і революціонер.

Він доводиться їй молодшим кузеном, їхні сім'ї дружили.

Пара закохалась в один одного до нестями.

Пристрасть захоплює обох безоглядно.

Прагнучі втекти від пильних очей, їдуть відпочивати в Дубулти, на знаменитий курорт.

Тут і сталася трагедія, що змінила її життя.

27-річний Писарєв тоне у морі.

З вершини щастя - у прірву горя.

Ця історія і змусила шукати тихої гавані та спочинку від потрясінь.

У якийсь момент вона вочевидь втомилася від невпинної боротьби і вирішила спробувати традиційну жіночу роль.

Прийняла пропозицію молодшого за неї красеня Михайла Лобача-Жученка і поїхала з чоловіком до далекого Нальчика.

Писала в цей період мало, виховувала онука.

Як повідомляв портал "Знай.

uа" кожному письменникові потрібна муза.

У багатьох цю роль виконували домашні вихованці, які дарували господарям натхнення, розраду і радість.

Також "Знай.

uа" писав, чим гетьман Дорошенко не догодив Анжеліці.