Він вірив в екзопланети: за що спалили Джордано Бруно

17 лютого 1600 року, 419 років тому в Римі на Кампо деї Фьорі (Площа Квітів) спалили Джордано Бруно.

Його ім'я знають всі, але мало хто зможе тепер сказати, в чому ж полягала наукова новизна поглядів Бруно.

Філіппо Бруно народився в 1548 році в містечку Нола поблизу Неаполя.

У 15 років він вступив до місцевого монастиря Св.

Доменіка, де прийняв сан священика і ім'я - Джордано.

Однак він критично ставився до схоластики і догматів церкви, захопився ідеями гуманізму, став вивчати філософію, як давню, так і сучасну.

Ставлячи під сумнів церковні канони, Джордано просто лякав інших ченців.

А вже коли до начальства дійшли чутки, що брат Джордано не впевнений в невинності зачаття Діви Марії, щодо нього розпочали щось на зразок "службової перевірки".

Бруно зрозумів, що не варто чекати її результатів, і втік до Риму, а потім рушив далі.

Так почалися його поневіряння по Європі.

Заробляв чернець-втікач лекціями і викладанням.

Його лекції користувались підвищеною увагою.

Але через його переконання, Бруно всюди переслідували, тому він не міг ніде надовго затримуватись.

Однак, Джордано Бруно знаходив і вельми впливових покровителів.

Йому благоволив навіть сам король Генріх III Французький, якого вразили знання філософа.

Це дозволило Бруно кілька років спокійно жити і працювати у Франції, а потім перебратися до Англії з рекомендаційними листами від французького короля.

Але в Англії на Бруно чекало фіаско - йому не вдалося переконати в ідеях Коперника ні королівський двір, ні провідних діячів науки і культури, таких як Вільям Шекспір і Френсіс Бекон.

Через два роки на Туманному Альбіоні до нього почали ставитися настільки вороже, що йому знову довелося виїхати на континент.

За 16 років поневірянь він об'їхав всю Європу: Італія (1576-1579 роки), Швейцарія (1579-1580 роки), Франція (1580-1583 роки), Англія (1583-1585 роки), знову Франція (1585-1586 роки), Німеччина (1586-1592 роки), Прага (1592).

Бруно був активним прихильником геліоцентричної системи Миколи Коперника і сміливо відстоював її в дискусіях.

Однак, він пішов ще далі, висунувши нові тези.

Джордано Бруно стверджував, що не лише Земля, але і Сонце обертається навколо своєї осі.

Він вважав, що планет навколо сонця набагато більше, ніж тоді знали.

Джордано Бруно перший заявив про те, що зірки - це далекі сонця, навколо яких теж існують планети.

Він багато в чому передбачив майбутні наукові відкриття.

Чернець заявляв про нескінченність Всесвіту і множинність світів, в яких може існування життя.

Звичайно, інквізиторам не сподобалося те, що Бруно наполегливо стверджував про те, що у Всесвіті існує колосальна кількість планет, на яких могла б жити людина.

Прийнято вважати, що саме нескінченність Всесвіту і множинність світів розгнівали інквізицію до такої міри, що вона почала полювання на Джордано Бруно.

Насправді все набагато складніше.

Хоча святі отці не були в захваті від того, що брат Джордано руйнує дощенту канонічні уявлення про навколишній світ, якби Бруно, як згодом Галілео Галілей, засновував свої висновки на чистій науці, до нього б поставилися м'якше.

Однак Джордано Бруно був філософом, який базував свої ідеї не тільки на логічному мисленні, а й на містиці, при цьому роблячи замах на основоположні постулати католицизму, такі як непорочне зачаття Діви Марії.

Бруно вважав, що метою філософії є ​​пізнання не надприродного Бога, а природи, яка сама є "богом в речах".

Про те, що переслідували Джордано Бруно не тільки і не стільки за творчий розвиток теорії Коперника, говорить і той факт, що на момент, коли він читав свої лекції, церква ще не піддала офіційній забороні вчення про геліоцентричну систему світу, хоча і не заохочувала його.

В 1592 року Бруно обманом заманили в Італію, де заарештували.

Вісім років він провів у катівнях інквізиції.

Від брата Джордано вимагали покаяння і зречення своїх ідей.

Але Бруно вперто стояв на своєму, а слідчим явно не вистачало таланту, щоб похитнути позиції впертого філософа.

При цьому прихильність до теорії Коперника і її творчий розвиток хоча і фігурували в обвинуваченні, але явно цікавили інквізиторів куди меншою мірою, ніж замах Джордано Бруно на постулати самого релігійного вчення - ті самі, які він почав ще в монастирі Святого Домініка.

Однак Джордано Бруно залишався безкомпромісним, і суд зрештою відлучив його від церкви та засудив до смертної кари.

Йому обрали "найбільш милосердне покарання і без пролиття крові" - спалення.

Джордано Бруно стратили 17 лютого 1600 року на римській площі Квітів.

На місці спалення у 1889 році йому спорудили пам'ятник.

Однак католицька церква досі не реабілітувала "вільнодумця", адже від своїх поглядів Бруно так і не відмовився.

Втім, це не завадило Ватикану в XX столітті реабілітувати Галілея, а також організувати Папську академію наук, побудувати свою обсерваторію і проводити серйозні наукові конференції.