Життя в гаджетах – «привілей» для бідних

Днями авторитетне американське видання The New York Times опублікувало аналітично-футурологічний матеріал, ключова думка якого зводиться до такого: «екрани – для бідних, а живі контакти з людьми – символ статусу».

Йдеться про те, що світова еліта, багаті та успішні люди намагаються триматися подалі від гаджетів, використовуючи їх лише за великої потреби.

Еліта відсторонюється від віртуального життя, а віддає перевагу реальному.

Власне, у такому ж дусі і виховує своїх дітей.

Матеріал активно обговорюють у мережі.

Щоправда, здебільшого критикують: мовляв, не можуть гаджети та програмне забезпечення, яке переносить користувачів з реального життя у віртуальне (ігри, додатки для знайомств та спілкування тощо) бути розвагою для бідних, адже коштують планшети, смартфони та ігри недешево.

Втім знайшлися і такі користувачі, у яких викликає роздратування вигляд людини, яка не відводить очей від смартфона.

Матеріал NYT дисонує із заявами генія сучасності, винахідника, інженера, засновника SpaceX і Tesla Ілона Маска, який нещодавно заявив, що готовий анонсувати новий продукт Neuralink, який підключає мозок людини до комп'ютера.

За словами Маска, його нова технологія дасть людству шанс стати симбіотиком зі штучним інтелектом.

Власне, на думку інженера, винахід не буде аж надто революційним – просто це наступний та неминучий крок у технологічному розвитку.

«Оскільки ми вже практично підключені до наших телефонів, ми вже кіборги.

Ми просто не настільки розумні, як могли б бути, тому що зв'язок між мозком і комп'ютером ще не ідеальний.

Ми зможемо отримувати вмить з глобальної мережі будь-яку необхідну інформацію, без гаджетів керувати розумним будинком, автомобілем і навіть літаком однією лише силою думки… Отримання знань стане схожим на установку нової програми на ваш гаджет сьогодні», - так описує найближче майбутнє людства Маск.

Водночас, засновник SpaceX і Tesla от вже як кілька років сам б’є на сполох: мовляв, штучний інтелект набагато небезпечніший для людства, ніж ядерна зброя.

За словами Маска, надмірний розвиток цієї сфери може загрожувати людям безробіттям і нестабільністю у соціальній сфері.

Крім того, штучний інтелект може почати поширювати фейкову інформацію і маніпулювати нею.

Маск вважає, що гіпотетично це може статися в оборонній сфері та спровокувати війну.

Водночас винахідник наголошував, що виступає проти зайвих наглядових і контрольних заходів, але у сфері штучного інтелекту він вважає їх необхідними.

То чи перетворяться люди на кіборгів, чи залишаться людьми? Чи кіборгами-рабами стане більшість представників виду homo sapiens, а над ними стоятиме еліта – інтелектуальні та заможні люди, яким слухняні розвинені кіборги служитимуть? Чи зможе взагалі людство вижити, якщо штучний інтелект запрацює на повну силу в усіх галузях життя?.

Захід – це ще не весь світ.

Український історик, соціальний психолог Олег Покальчук так прокоментував «Главкому» статтю у NYT про те, що «екрани – для бідних»: «Туга за взаємодією з живою людиною, про яку журиться The New York Times, породжена самою американською реальністю, яка довела до того, що без адвоката з іншою живою людиною спілкуватися стає дедалі небезпечніше.

Звісно, люди обирають безпечніші комунікації зі швидким і гарантованим зворотним зв'язком».

«Значна частина євроатлантичного світу урочисто рухається саме в цей бік, хизуючись такими поведінковими вивертами, як неабияким досягненням», - зазначає Покальчук, маючи на увазі, що на Заході людину дуже легко звинуватити у порушенні особистого простору та навіть у харасменті (сексуальних домаганнях).

Звідси запит на «безпечне» спілкування, чат у режимі «запитання-відповідь».

Відтак саме живого спілкування стає дедалі менше, воно вже сприймається як розкіш, а тому знову стає у тренді серед багатіїв – як річ, яку важко купити.

Водночас Покальчук підкреслив: «Треба мати на увазі, що приблизно 20% населення Землі - це мусульманський світ - з цілком протилежними звичаями, якому на ці проблеми глибоко начхати.

Можна ще спробувати для полегшення собі уявити понад мільярд китайців або таку ж кількість африканців».

І справді, у мусульман дещо інші звичаї, а відтак - запити.

Приміром, у Сполучених Штатах новітні технології використовують для задоволення усіх потреб, які тільки можна – у розвагах, знайомствах тощо.

Історії шлюбів людей, які познайомилися в інтернеті – у соцмережах чи завдяки спеціальним додаткам для пошуку пари (зокрема, Tinder) – звична справа (до слова, в Україні ця практика теж стає дедалі розповсюдженішою).

Як розказав в коментарі «Главкому» муфтій Духовного управління мусульман України «Умма», один з мусульманських духовних лідерів України Саїд Ісмагілов, у мусульманському світі такий сценарій є навряд чи можливим.

«Якщо йдеться про корисні: ділові, освітні, релігійні програми – це, звісно дозволено.

Та коли мова про речі, які не відповідають ісламу, – ігри з сексуальними елементами, програми знайомств, азартні онлайн ігри – то це не дозволяється».

А що ж у Китаї? Здавалося б, саме від нього, а не від США виходить загроза тотальної «кіберизації» планети.

Саме Китай розробляє проект із впровадження системи соціального рейтингу, яка спрямована на оцінку кожного громадянина на предмет його потенційної небезпеки для держави.

Саме китайська компанія Huawei є беззаперечним лідером у розробці технології високошвидкісного мобільного зв'язку покоління 5G.

Саме китайські інвестори охоче вкладають гроші у технології, пов’язані зі штучним інтелектом: минулого року Alibaba Group інвестувало $600 млн у Sense.

Time – китайського розробника систем розпізнавання облич.

І тим не менше, Китай є дуже поміркованим щодо вибору «життя для гаджетів чи гаджети для життя».

Читайте також Huawei на ваші голови.

Саме уряд Китаю минулого року поступово розпочав контролювати тривалість часу, який діти проводять за відеоіграми.

Першою стала компанія Tencent, яка володіє Honour of Kings, відому на заході як Arena of Valor.

З 15 вересня китайських гравців зобов'язали вводити реальні імена, щоб отримати доступ до гри.

Ця інформація передається у поліцію, де встановлюють вік геймера.

Якщо це дитина від 13 до 18 років, то їй дозволять грати до двох годин на день.

Якщо ж вік любителя віртуальних розваг менше за 12, то ліміт до однієї години.

Тим часом штучний інтелект все глибше входить у реалії, і прикладів цьому чимало.

Mind, спільно з фахівцями Університетського коледжу Лондона і медичного закладу Moorfields Eye Hospital створили систему, яка здатна автоматично розпізнати та призначили лікування для більш як 50 розповсюджених захворювань очей.

Футуролог і винахідник Рей Курцвейл.

Відомий футуролог і винахідник Рей Курцвейл, який свого часу передбачив розвал СРСР, появу віртуальної реальності тощо, стверджує, що на початку 2040-х штучний інтелект у мільярди разів перевершить «натуральний».

Люди проводитимуть переважну більшість свого часу у віртуальній реальності – там працюватимуть, закохуватимуться та пізнаватимуть світ.

У 2045 році, на думку футуролога, настане «повна технологічна сингулярність» - тобто, етап, коли штучний інтелект отримає першість як найпристосованіша та перспективна форма життя на планеті.

Втім Курцвейл залишає людству певний шанс: на його думку, homo sapiens не буде поглинутий машинами, бо людина до того часу остаточно «вросте» у віртуальну реальність, а її тіло буде автоматизованим.

Іншими словами, людина від робота мало чим відрізнятиметься.

До слова, американський письменник, журналіст Ден Браун у своєму романі «Джерело» дає приблизно такий самий прогноз: у найближчі кілька десятків років людина «зростеться» з машиною, стане майже невразливою та у сотні разів підвищить власні інтелектуальні можливості.

Україна у тренді.

Психолог Катерина Гольцберг підкреслює: українські діти також «живуть» у гаджетах, однак сини та дочки заможних батьків, як правило, проводять менше часу у віртуальному світі.

Втім мотивація у їхніх батьків дещо інша.

«На жаль, вже можна сказати, що є тенденція: бідні більше часу сидять у гаджетах, ніж багаті, - говорить експерт у коментарі «Главкому», - Якщо батьки хочуть, щоб діти відклали гаджети, вони повинні зайняти їх чимось не менш цікавим: колективні ігри, спілкування, або ж, наприклад, якісь інші іграшки.

І виходить, що у багатих є більше можливостей розважити дитину без допомоги гаджета: приміром, катання на конях, подорожі тощо».

Психолог уточнює: не можна сказати однозначно, що гаджети – це зло.

Додатки і, скажімо, мультики бувають різні.

«Є «безмовленнєві» мультфільми, які не розвивають мовлення, не показують стосунки, а лише незрозумілий екшн.

Все залежить від контенту, від того, що саме дитина робить у гаджеті?», - зазначила експерт.

Катерина Гольцберг також констатує: нині у гаджетах сидять і діти, і батьки.

І те, що роблять батьки, є прикладом для дітей.

«У цьому сенсі боротьба йде не лише за те, щоб ми відтягли дітей від екранів, а за те, щоб самі відклали в бік планшети і жили реальним життям», - пояснила вона.

Психолог звертає увагу на те, що в українських дітей - особливо це стосується дітей дошкільного віку - зараз порушене відчуття простору через те, що у них інакше відбувається рухова активність, ніж мала б.

«Річ у тім, що пізнання світу у цьому віці має відбуватися саме через рухову активність: дитина має всього торкатися, випробовувати предмети на міцність, а нині виходить, що дитина пізнає світ через гаджети, через досвід інших людей, який може бути дещо викривленим.

Це можна сприймати як не дуже хорошу тенденцію», - робить висновок експерт.

Психолог також додала, що є норми ВООЗ, які забороняють дітям до трьох років давати гаджети у руки.

«Однак у нас зараз багато дворічних дітей можуть на планшеті скласти холдер (вид розвивальної гри, у якій потрібно фігурки різних форм «вкладати» в «ямки» таких саме форм, - «Главком»), однак у реальному житті іграшковий холдер скласти чомусь не можуть, бо просторові відчуття відрізняються від площинних», - підкреслила Гольцберг.

Наталія Сокирчук, «Главком».