Невже це Волинь? 15 неочікуваних історичних фото краю

З кожним роком з Інтернету виринає все більше старих світлин, на яких ми впізнаємо знайомі волинські сюжети – часом серед них зустрічаються і абсолютно несподівані.

Інколи такі світлини змушують спочатку засумніватися навіть знавців: а чи дійсно це фото з нашого краю?.

Пропоную Вашій увазі добірку ретросвітлин, на яких складно розпізнати Волинь і Полісся.

Але це лише на перший погляд….

Затишна вуличка, вражаючий благоустрій, акуратні парканчики, джентльмен в костюмі… Це, швидше, нагадує містечко європейських колоністів десь на Середньому Заході США.

Але це одна з вуличок волинського Дубна у 1918 році.

Вулиця в Дубно.

Фото 1918 рокуА це не пляж на субтропічному курорті.

Це копиці сіна на підмоклому лузі в околицях озера Люб’язь під Любешовом.

У середині 30-их років минулого століття це був звичний поліський сюжет.

Околиці озера Люб’язь під Любешовом.

Фото 1930-их років ХХ століття.

Ця майже сюрреалістична споруда з химерною вежею поряд – не декорація з фільму, а скляна гута у волинському містечку Трохимбрід, побудована у перших роках ХХ століття.

Це єврейське містечко, засноване у 1835 році серед радзивиллівських лісів, мало сім синагог і було єдиним у світі повністю єврейським містом, яке будь-коли існувало за межами Палестини.

Трохимбрід був спалений у роки ІІ світової війни.

Про нього зняли фільм Everything is illuminated, який отримав три нагороди: дві на Венеційському фестивалі, одну на фестивалі у Сан-Паоло.

Скляна гута у волинському містечку Трохимбрід.

Фото початку століття.

Така панорама з готичними шпилями храму більше нагадує якесь західноєвропейське містечко, ніж волинський Острог.

Але саме так він виглядав наприкінці ХІХ століття.

Успенський костел був перебудований у неоготичному стилі у 1880 році, але проіснував у такому вигляді лише 8 років і був повністю знищений пожежею.

Саме у цей період і було зроблене це фото.

Волинський острог.

Фото кінця ХІХ року.

Звісно, можна подумати, що це дністровський каньйон.

Але це один з наймальовничіших волинських куточків – Соколині гори на Случі.

Такий краєвид і сьогодні відкривається з вершини гори, на якій знаходяться руїни Губківського замку Семашків.

Руїни Губківського замку Семашків.

Фото початку ХХ століття.

Шале з фахверковим фасадом, вікна з маркізами, балкончики з квітами – це могла б бути ілюстрація зі Швейцарії або Баварії, але це – волинський маєток Малинських, зведений у середині ХІХ століття під Березним.

На жаль, у 1945 році його повністю знищила пожежа.

Волинський маєток Малинських.

Фото початку ХХ століття.

Не варто відразу думати, що це африканське бунгало в оточенні фінікових пальм прикрашає якийсь екзотичний курорт.

Ці пальми височіли перед одним із павільйонів Волинських Торгів, які традиційно відбувалися у Рівному у другій половині 1930-их років.

Місцем проведення цієї найбільшої волинської виставки був фільварок князів Любомирських на Гірці, де тепер знаходиться парк ім.

Тараса Шевченка.

А ви розгледіли на задньому плані бані Воскресенського собору і шпилі парафіяльного костелу?.

Фільварок князів Любомирських на Гірці в Рівному.

Фото початку ХХ століття.

Невеликий мурований храм, зведений у стилі класицизму менше всього асоціюється з православною церквою у віддаленому поліському селі.

Однак на цій світлині – православна церква св.

Параскеви у неіснуючій сьогодні Церківці на Ковельщині.

Храм, зведений наприкінці XVIII ст., щасливо уникнув масової російської синодальної перебудови і зберіг риси західноєвропейської архітектури до часу повного знищення і виселення села після ІІ світової війни під час розширення території Повурського авіаційного полігону.

Православна церква св.

Параскеви у неіснуючій сьогодні Церківці на Ковельщині.

Фото початку ХХ століття.

Затишне вуличне кафе з вишуканими сецесійними меблями та гарсоном, готовим прийняти замовлення, знаходиться не на якомусь французькому курорті, а в Ковелі, та ще й в роки І світової війни у 1916 році.

Ковель в роки І світової війни у 1916 роціВолинь – справжній річковий рай.

Річок тут десятки, як і різноманітних мостів, перекинутих через них.

Але чи цей величезний півкілометровий міст дійсно на Волині? Виявляється, такий міст-велетень з’єднував колись береги зовсім не найбільшої волинської річки – Случі і був побудований між двома світовими війнами у селі Глушиця, в колишньому Сарненському повіті.

Проіснував він недовго і був спалений у 1941 році радянськими військами.

Сьогодні в Глушиці взагалі немає ніякого мосту.

Величезний півкілометровий міст на Случі у селі Глушиця, в колишньому Сарненському повіті.

Фото початку ХХ століття.

Це замок чи фортеця у Франції, або Німеччині? Ні, це одна з найбільших втрачених неоготичних споруд в Україні.

Грандіозний костел св.

Станіслава був побудований у Ковелі у 1922-38 роках, одночасно він міг вмістити 8 тисяч парафіян, а його головна вежа сягала 72 метри у висоту.

Такий собі Нотр-Дам на Турії.

Храм був пошкоджений під час війни, а у 1945 році повністю розібраний.

Костел Св.

Станіслава-Мученика у КовеліТочно так виглядає щільна забудова середньовічних центральноєвропейських міст.

Таку панораму можна побачити десь у Чехії, або Польщі.

Але насправді так ще з ХІХ століття виглядав найбільший волинський комплекс історичної міської забудови у Кременці, який вражав своїми розмірами.

Ще у 1920-х роках провінційний Кременець став першим і чи не єдиним містом у тогочасній Польщі, в якому самобутньому історичному середмістю був наданий статус архітектурного заповідника.

В роки Другої світової війни все це було майже повністю знищене пожежами.

Після війни ця забудова вже не відновлювалася, а вцілілих історичних будинків стає з кожним роком все менше.

Фото початку ХХ століттяА це не згаслий вулкан посеред савани і не військова база десь у південно-східній Азії.

Такий вид до ІІ світової війни відкривався з Соколиної гори під Кременцем на мальовничий силует Гострої гори і ангари Волинської планерної школи, створеної у 1933 році.

Панорама Соколиної гори під Кременцем на мальовничий силует Гострої гори і ангари Волинської планерної школи.

Незвичний «марсіанський» пейзаж, головним елементом якого є масивні шестикутні кам’яні колони – колишнє найбільше на Волині родовище базальту у Яновій Долині.

Сьогодні тут і надалі видобувають базальт, але більшість цих стовпів вже знаходиться на дні затопленого кар’єру.

Все ж таки це місце і сьогодні притягує багато туристів.

Найбільше на Волині родовище базальту у Яновій Долині.

Фото початку ХХ століттяІ наостанок – невелика вишукана вілла колись стояла не посеред якогось парку на півдні Італії, а знаходилася на околиці поліського села Велика Глуша.

Цю романтичну резиденцію у стилі класицизму побудував у середині XIX ст.

Едвард Красіцький.

Вона зникла після ІІ світової війни, коли була повністю розібрана місцевими селянами.

Невелика вишукана вілла на околиці поліського села Велика Глуша.

Фото початку ХХ століття Роман ПАВЛЮК.