Навала зелених клонів. В Україні розплодилися «Слуги народу»

Партія «Слуга народу» була зареєстрована задовго до того, як Володимир Зеленський офіційно оголосив про намір йти в президенти.

Тоді реєстрацію політичної сили комік туманно пояснював необхідністю застовбити популярний бренд, аби його не використали якісь нечистоплотні ділки.

Але на цих парламентських виборах команда Зе таки зіштовхнулась з проблемою використання назви партії сторонніми особами.

Вже зафіксовані випадки, коли кандидати в депутати у даних про реєстрацію, які будуть потім надруковані в бюлетенях, вказують про свою приналежність до «Слуги народу».

Тільки не партії, а численних приватних підприємств чи рухів з такою ж або схожою назвою.

Так, в одномандатному окрузі №37 з центром у Кривому Розі балотуються самовисуванці Валентин Грижук, Антон Кравченко, Альона Товкун, Павло Приходько, Олександр Рябовол.

У біографічних даних Грижука та Кравченка зазначено, що вони є представниками Громадського руху «Слуга народу», у Товкун та Приходька – що вони очолюють приватне підприємство «Зе! Слуга народу», а у Рябовола – що він керує проектом громадської організації «Слуга для народу».

На сусідньому 38-му окрузі зареєстрований такий собі Олег Дядик, напроти прізвища якого вказано, що він керує проектами в громадському русі «Слуга народу».

На 94-му окрузі у столичній області, де «канонічна» партія «Слуга народу» висуває журналіста «1+1» Олександра Дубинського, вже зареєстрований його двійник – Максим Дубинський, який значиться керівником проекту в приватному підприємстві «Слуга народу».

Також на цьому окрузі висунувся колишній ведучий програми «Гроші» на «плюсах» Жан Новосельцев, який також прикрився брендом «Слуга народу», тільки громадської організації.

І ось такі випадки є масовими у масштабах всієї країни.

Українці навіть перефарбовують власні автомобілі у кольори провладної партії.

При цьому сама партія нового президента досі перебуває в процесі формування списків, які має подати до ЦВК.

Технологія реєстрації фальшивих «слуг» зрозуміла – максимально збити результат висуванців найбільш рейтингової партії, а може навіть, користуючись плутаниною, замахнутись на випадкову перемогу в окрузі.

Бренд «Слуги народу» поруч з прізвищем відразу, за даними різних досліджень, дає 15-20%, тож шанси є навіть у бомжів, якщо вони прикриються чарівним словосполученням.

А виборці можуть просто не розібратись, хто з кандидатів представляє партію, а хто – приватне підприємство чи громадський рух з популярною назвою.

В офіційному реєстрі юридичних осіб вже можна знайти з три десятки різноманітних громадських організацій, благодійних фондів, приватних підприємств під назвою «Слуга народу».

Причому часто назви відрізняються лише цифрами, крапками чи знаком оклику наприкінці.

Нехитра фантазія реєстраторів цих «шарашкіних контор» призводить до появи таких мутантів як «Зе! Слуга народу!», «Слуга народу Зе! Депутат», «Слуга народу.

Наш земляк» і навіть підприємства з зубодробильною назвою «Слуга народу» ППО АТ «Слов’янські шпалери-КФТП» ППЛГУ».

І всі ці структури були масово зареєстровані нещодавно.

Їх статутний капітал, як правило, не перевищує кількох тисяч гривень.

Учасники політичного ринку розповідають навіть про стихійний бізнес, який почався на цьому ґрунті: політики зараз отримають багато пропозицій взяти бренд «Слуги народу» у різних варіаціях в оренду.

«Існування клонів може вплинути на результат, тільки якщо кандидат від партії «Слуга народу» не використає спростування фейків як головну тему кампанії, – каже політтехнолог Андрій Золотарьов.

– Взагалі для доброго технолога – це ідеальна подача, бо всю кампанію можна будувати на відстороненні від «підробок».

Якщо робити це в нестандартній яскравій формі, це буде недорога і ефективна кампанія».

Технологія мімікрування під відому політичну сила не нова, так свого часу реєструвались всілякі організації «За Януковича!» чи «Блок Михайла Саакашвілі», до яких ані Янукович, ані Саакашвілі не мали відношення.

А на останніх президентських виборах найбільше розголосу викликало скандальне балотування майже повного клону Юлії Тимошенко – Юрія Тимошенко.

Повний збіг прізвища та ініціалів відкусило у «справжньої» Тимошенко майже відсоток.

Детальніше читайте тут: ЮВТ проти ЮВТ.

Як крали голоси у Тимошенко.

За словами екс-члена ЦВК Андрія Магери, організатори виборів візьмуться розбиратись з нинішніми хитрощами навколо «Слуги народу», тільки якщо хтось подасть скаргу на клонування.

Проте експерт скептично ставиться, що таке реагування буде ефективним.

Безпорадність ЦВК в цьому питанні визнають і в самій «Слузі народу», бо ЦВК не має повноважень для перевірки місця роботи кандидатів.

Але юристи партії самотужки налаштовані боротись з клонами.

От як в прес-службі прокоментували «Главкому» цю проблему: «Назва і символіка політичної партії «Слуга Народу» були зареєстровані відповідно до закону «Про політичні партії в Україні».

Тож використання символіки іншими партіями та суб’єктами виборчого процесу є незаконним.

Попри це подібну технологію із застосуванням клонів «Слуги народу» штаб виявив щонайменше у 10 округах.

Назва партії широковідома у суспільстві і цим хочуть скористатись недобросовісні кандидати».

Кандидатів багато...

У Зеленського стверджують, що вже розробили декілька варіантів протидії технології клонів, якими можна буде скористатися після реєстрації кандидатів, коли партія стане суб’єктом виборчого процесу.

До речі, не одна «Слуга народу» може стати жертвою подібних маніпуляцій.

Так в реєстрі зареєстровано кілька приватних підприємств та товариств з обмеженою відповідальністю «Голос».

Саме таку назву має нова партія Славка Вакарчука.

Також зареєстроване громадське формування з охорони громадського порядку «Сила і честь» (таку ж назву має партія Ігоря Смешка) і громадська організація «Європейська солідарність» (під такою назвою Петро Порошенко намагається реінкарнувати свою партію).

Причому ця громадська організація була зареєстрована ще в 2013 році! Звісно, це не таке масове явище, як у випадку з «Слугою народу», але гіпотетично власники цих юросіб також можуть спробувати підзаробити на вигідгій виборчій кон’юнктурі.

Павло Вуєць, «Главком».