Танці під пальмами й краєвиди з височини морського маяка. Як колись у Рівному ярмаркували

Пудові кавуни, вирощені місцевими аграріями, краєвиди міста з височини морського маяка, джаз із Європи, стрибки з парашутом — це Торги Волинські в Рівному.

Оргкомітет Торгів Волинських.

Звісно, ідеться не про сучасний ярмарок, а той, що в 1930-і роки минулого століття вирував на території теперішнього Парку імені Тараса Шевченка.

Тоді Рівне зажило слави справжньої торгової столиці Східної Європи й міцно утримувало її упродовж дев’яти років.

Втілюючи задум старости Рівненського Станіслава Богуславського, рішенням громадських зборів від 27 березня 1930 року було ухвалено створити в місті щорічну виставку ремесел і промисловості.

Аби себе показати, й на інший торговий і майстровий люд подивитися.

Майже 40-тисячне тодішнє Рівне мало стати стартовим майданчиком для подальшої експансії Польщі на схід.

Про цю славну сторінку історії нашого міста на широкий загал заговорили лише в кінці 1990-х.

А до того, як і все, що стосувалося польського періоду історії Рівного, просто замовчувалося.

Перші Торги.

Листівка, 1930 рік.

На торги — на князівську Гірку.

Уже після перших успішних торгів, які відбулися в 1930 році в торговому кварталі міста, Рівне стали називати торговою столицею не лише Волині, а й східних окраїн Польщі.

Окружний суд в колишньому білому палацику Любомирських.

У 1931 році було створено товариство з обмеженою відповідальністю “Торги Рівненські” зі статусом щорічних.

А магістрат звернувся до власника Рівного князя Любомирського з проханням дозволити проводити ярмарок на території його садиби на Гірці.

Так Торги, яким стало тісно, перебралися на колишній князівський фільварок, де в розпорядженні організаторів опинилося аж сім гектарів площі.

У той час князівський маєток на Гірці, межі якого пролягали там, де нині проходить каскад фонтанів у парку, був мальовничою місциною.

Попри те, що з 1929-го по 1939-й роки в колишньому так званому білому палацику розміщувалися Окружний суд Волинського воєводства й іпотечна канцелярія (нині в його залишках розміщується дирекція об’єднання парків), сам парк-сад слугував міським парком і був окрасою тогочасного Рівного.

Колишній палацик Любомирських на Гірці.

У “Путівнику по Волині” за 1929-й рік ішлося: “Наприкінці вулиці 3-го Мая у Корецькому передмісті стоїть давній палацик князя Фридерика Любомирського на Гірці, збудований у 1840 роц в стилі ампір.

Нині в ньому, перебудованому, розміщується Суд Окружний”.

А ось що писав цей же путівник у 1938 році: ”Якщо підніматися по правій стороні вулиці 3-го Мая, здалеку видно гущавину старого парку — єдиного такого в місті.

Це так званий парк Любомирських, що слугує міським парком.

Оригінальні і ефектні будівлі, розташовані на його території, то павільйони Торгів Волинських, що розміщуються тут від початку заснування ярмарку в 1930 році.

Цей парк досі зберіг мальовничий характер, чому сприяли Торги Волинські”.

Вхідна брама Торгів 1931 рік.

Фото з Путівника по Торгах Волинських.

Торги Волинські, головний вхід.

Складний горбистий рельєф парку з перепадами висот, розкішні квітники й старі кремезні дерева, крізь які проглядалась білосніжна ошатна будівля колишнього палацику, дозволяли створювати оригінальні архітектурні композиції з виставкових павільйонів.

Перші з них були стилізовані під українські хати, криті соломою.

Такою ж спочатку була й головна вхідна брама на Торги, яка розміщувалася приблизно там, де й нині головний вхід до парку з вулиці Соборної.

Вхід, вид з території парку.

Вхід, вид з території парку.

З кожним роком павільйони ставали дедалі оригінальнішими, змінився й головний вхід, його вінчала тріумфальна арка, а вулицю уздовж усього парку прикрашав довгий ряд високих мачт.

Один з павільйонів.

Головний виставковий павільйон для перших Торгів довірили проектувати тодішньому головному архітекторові Рівного Семенові Сидорчуку.

Професіоналізму й принциповості організаторів ярмарку, зокрема у сфері контролю за дотриманням правил торгівлі й будівництва, могли б повчитися й нинішні посадовці.

Керівництво Торгів присікало будь-яку самодіяльність і самоуправство.

Усе потрібно було узгоджувати з оргкомітетом — від ескізів павільйонів і місця їх розташування до рекламних і фірмових написів.

Президія Торгів на чолі зі Станіславом Богуславскім.

Європа в шоці.

Як свідчать тогочасні газети, попри розмаїття товарів з Європи, місцеві виробники не осоромили краю.

Наприклад, територію навколо павільйонів видобувних підприємств з Янової Долини і Клесова було вимощено їхньою ж продукцією — базальтовою і гранітною бруківкою.

Гостей вражали вироби з кераміки з місцевого матеріалу, тканини з поліського льону, гаптований одяг, вишивки, дублена шкіра, кожухи.

У 30-і роки Рівненщина мала добре розвинену пивоварну промисловість.

Неабиякою популярністю у відвідувачів користувався павільйон Рівненського пивзаводу «Бергшльос».

Павільйон броварні «Бергшльосс».

Павільйон броварні Шнайдера з Луцька.

Садівники і городники вразили гостей з Європи екзотичними для нашого краю овочами і фруктами.

Зокрема, виноградом і персиками з Гощі, родзинками зі Здовбиці, пудовими кавунами з Шубкова.

А ще — поліським медом і мармеладом, соками, якісним насіннєвим матеріалом, домашньою живністю.

За високу якість товарів учасників нагороджували золотими, срібними і бронзовими медалями.

Удостоївся нагороди й тогочасний власник Рівного — князь Губерт Любомирський — за породу коней.

Павільйон сільгосптехніки.

Оранжерея військового гарнізону.

Павільйон цементників.

Учасники ярмарку могли виміняти на свої вироби дефіцитні на той час товари.

Наприклад, тенісні ракетки спортсмени отримували в обмін на лижі.

Можна було придбати сільськогосподарські авта, добрива, мотоцикли і велосипеди, фармацевтичну продукцію, фото і радіоапарати, книжки тощо.

Павільйон польської преси.

Дедалі зростаюча популярність Торгів потребувала нових павільйонів, на будівництво яких винаймали робітників, що, в свою чергу, сприяло зменшенню рівня безробіття у краї.

Ярмарок у Рівному з кожним роком приваблював дедалі більше гостей зі Східної Європи.

А декотрі навіть потому залишалися на Рівненщині й відкривали власну справу.

Павільйон Здолбунівської адміністрації.

Для заохочення до відвідування ярмарку діяли знижки на послуги залізниці, на проживання в міських готелях та для винаймачів квартир.

Для зручності поруч з головним входом на торги було облаштовано зупинку міських автобусів.

У павільйоні гранітів і базальтів.

Павільйон польського Червоного Хреста.

Павільйон електричний.

Побачити Рівне з височини морського маяка.

Спочатку торги розкинулися на ділянці парку, що прилягала до південної сторони тогочасної головної вулиці міста — 3-го Мая (сучасна Соборна).

Коли ж торговому містечку забракло місця, магістрат додатково виділив ще 3,5 гектара, що прилягали до маєтку на Гірці, в східному напрямку вздовж вулиці 3-го Мая (вище сучасного корпусу “водніка” і житлових будинків).

Дві ділянки – паркову і нову – поєднали між собою мостом, зведеним над тодішньою вулицею Стрілецькою (пролягала перпендикулярно до вулиці 3-го Мая, одразу за межею князівського маєтку).

План Торгів.

З дослідження О.

Михайлишин «Архітектура комплексу Волинських Торгів 1930-1938 років у Рівному: Європейський контекст та сила традиції».

Парашутна вежа.

На цій новій ділянці було облаштовано майданчик для селянських возів, з яких торгували свійською худобою, кіньми.

На ній же, вздовж вулиці 3-го Мая облаштували “Веселе містечко” – майданчик з каруселями та гойдалками (у сучасному парку це приблизно там, де футбольне поле за рестораном “Ліон”) і парашутною вишкою.

Утім, спроектувати розташування об’єктів на теперішню територію парку складно, оскільки під час кількаразових реконструкцій планування паркових алей і зон змінилося.

Серед виставкових павільйонів особливо вирізнялися декілька.

Павільйон Тютюнової монополії – найбільший з-поміж усіх і єдиний, на відміну від інших, дерев’яних, зроблений з клінкерної цегли і оздоблений нікельованими деталями.

Павільйон Тютюнової монополії.

Вражав своїми монументальними формами павільйон Кременецького ліцею.

Павільйон Ліцею Кременецького, ліворуч видно «Веселе містечко».

Павільйон Ліцею Кременецького.

Цікавим архітектурним вирішенням вирізнялися павільйони Ліги протиповітряної і протихімічної оборони Польщі (L.

Павільйон Ліги протиповітряної оборони.

Павільйон L.

У 1935 році на найвищій точці місцевості нової ділянки (приблизно за старими тенісними кортами і сучасним футбольним полем) було зведено павільйон Морської і Колоніальної Ліги.

Це була кругла 15-метрова споруда у вигляді морського маяка з прожекторами і оглядовим майданчиком на верхівці.

З нього за символічну плату охочі могли помилуватися чудовою панорамою міста.

У 1936 році окрасою став збудований в парковій частині Торгів великий павільйон №10, де представлено було владу Рівного, туристичні фірми й Польське краєзнавче товариство.

А коли наступного, 1937 року, поруч з павільйоном облаштували кольоровий водограй (фонтан), то ця місцина стала окрасою всієї виставки.

Там завжди було людно і гамірно.

Павільйон з представництвом Рівненського магістрату і фонтаном перед ним.

На жаль, імена проектантів виставкових павільйонів залишаються невідомими, але відомо, що нову, приєднану до торгів ділянку проектували й оздоблювали нові павільйони архітектор з Луцька Юргєлєвіч та подружжя художників-декораторів з Волинського театру Олександр Єнджиєвський і Ядвіга Пшерадська.

Ядвіга Пшерадська з колегами за роботою на Торгах.

Павільйон пошти і телеграфу, зведений за проектом Пшерадської і Єнджиєвського.

До речі, Ядвіга Пшерадська прославилась і як художниця.

Її роботи виставляли в галереях Парижа, Лондона, Бухареста, Будапешта, Ріо-де-Жанейро, Мельбурна.

Найкращі полотна художниця створила в 1930-х роках, коли мешкала в Луцьку.

Майданчик під пальмами на Торгах.

Прообраз майбутнього міського парку.

Волинські Торги відвідували не лише у справах комерційних.

Парк на Гірці завдяки ярмарку став улюбленим місцем відпочинку рівнян і гостей міста.

До їхніх послуг було містечко атракціонів з парашутною вишкою, ресторани й кінозал, кав’ярні, вар’єте, танцмайданчик “В тени пальм”.

Літній театр.

Фото з путівника по Торгах.

До речі, його оточували справжні височенні пальми, висаджені у великі дерев’яні діжки.

На сцені літнього театру, який працював щоденно з 19-ї до 24-ї години, гастролювали театральні трупи, грав джаз-оркестр.

Вхід коштував від 50-ти грошів до півтора злотого.

Ярмарок став ще й осередком проведення етнографічних свят.

Свято обжинок.

Виступ хорів з Волині під час Свята обжинок.

Торги, етнографічне свято, 1935 рік.

Як свідчать публікації тогочасних газет, у святі обжинок у 1934 році взяли участь 15 тисяч мешканців Волині.

Щоб не осоромитися перед гостями з Європи, влада міста неабияк переймалася благоустроєм території Торгів.

Цінник на висаджені на Гірці дерева 1935-36 рр.

Цінник на висаджені на Гірці дерева 1935-36 рр.

У 1937 році для забезпечення належного санітарного стану в парковій частині Торгів було прокладено водогін та електрифіковано територію.

Відтоді відпочивати в парку можна було й у вечірні години.

Того ж року в парку було висаджено 200 декоративних дерев і кущів, сім тисяч квіткових рослин.

Один з павільйонів на Торгах.

Павільйон мистецтва.

Дев’ятий ярмарок 1938-го року зібрав у Рівному рекордну кількість учасників – 294.

До десятого, ювілейного, що мав відбутися у вересні 1939-го, в Рівному готувалися, як ніколи.

Магістрат планував влаштувати грандіозне свято, передбачивши на це чималі кошти з міського бюджету.

Однак відбутися Торгам не судилося — 17 вересня до міста увійшли війська Червоної Армії.

Цей день змінив історію Рівного і назавжди закрив його славну сторінку — Великі Торги Волинські.

Один з найкрасивіших павільйонів – Дворик Кременецкий.

Відкриття IX Торгів.

До сьогоднішніх днів не зберігся жоден з павільйонів на Гірці.

Споруди не пережили війни та післявоєнної радянської відбудови.

Хоча під час війни декотрі з капітальних павільйонів активно використовували німецькі окупанти для своїх потреб.

У ресторані-казино на Гірці полюбляв бувати й радянський розвідник Микола Кузнєцов.

У літньому театрі виступали місцеві та приїжджі гастрольні трупи.

З 1945-го до початку 60-х років залишки вцілілих павільйонів використовували для господарських потреб міста і парку імені Шевченка, який було створено на території колишньої князівської садиби ще в 1939 році.

Останні сліди Волинських Торгів було стерто в процесі реконструкції парку в 70-і роки.

“Союз стрільців” на Торгах.

Павільйон мистецтв.

Найдовше протримався дерев’яний планетарій, що стояв на місці перших тенісних кортів у парку, неподалік теперішнього ресторану “Ліон”.

Розібрали його в кінці 80-х.

Про Великі Торги Волинські можна писати ще дуже багато.

Ця славна сторінка в історії нашого міста ще подарує нам чимало відкриттів.

За мотивами книги С.

Калько “Сентиментальна прогулянка Рівненським парком”.

Фото до матеріалу надані старожилами міста, віднайдені у фондах РОКМ, ДАРО, Національному електронному архіві Польщі.