Кудою текла каналізація Львова за Польщі

Сьогодні мова піде про колектор Полтви від перехрестя вул.

Чорновола-Ставова (кільце коло Макдональдсу) і аж до очисних споруд.

Цей колектор йде вздовж всієї вулиці Липинського паралельно основному руслу Полтви.

Його збудували ще за Польщі для відводів промислових стоків міста.

В ті часи річка Полтва від вулиць Чорновола-Липинського і аж до Західного Бугу була відкрита.

Індустріальні райони Львова(вул.

Промислова, Замарстинівська, Хмельницького) скидали свої відходи не у Полтву, а в окремий колектор, що йшов паралельно.

Таким чином річка залишалася чистою, а стоки можна було легко очищати.

Старий польський колектор в паралель Полтві.

Видно сліди на стінах доки сягає вода.

А тепер найцікавіше.

Основне русло Полтви має вихід в цей старий колектор.

Значна частина стоків з центру міста колись також потрапляли в колектор на Липинського і текли ген на очисні споруди окремим каналом.

У зливу вода переливалася через бортик, що перегороджував русло Полтви, і йшла у відкриту річку.

Вхід в старий колектор праворуч.

Він нижче рівня води.

Фото зроблено в Полтві, ділянка коло перехрестя Чорновола-Липинського.

Внизу можна намацати решітку.

За задумом більша частина води з каналізації Полтви мала йти в цей колектор.

А сама Полтва наповнювалася потічками нижче по течії.

Зараз тут стояча вода, бо решітка забита.

Вхід в старий колектор праворуч.

Фото зроблено в Полтві, ділянка коло перехрестя Чорновола-Липинського.

На жаль, цей старий колектор вже не виконує свою функцію.

Причин цьому є декілька:.

Відгалуження Полтва – колектор на Липинського забилося брудом і вода туди майже не потрапляє.

Від перехрестя вул.

Липинського та вул.

Хмельницького і аж до очисних споруд йде новий радянський колектор.

Совєти умудрилися його зробити меншим ніж старий польський колектор, та ще й з плоским дном.

Дуже нагадує «раціоналізаторський» підхід на вул.

Плоске дно швидко замулюється.

А частина плит радянського колектора вже провалилася всередину, звузивши і без того малий колектор наполовину.

Через це колектор зараз не може ефективно приймати всі стоки міста і потребує реставрації.

Стеля радянського колектора за ринком Торпедо.

Обвалена частина колектора коло вулиці Пластової.

А знаєте, що мене здивувало найбільше? Що на очисних спорудах стоїть спеціальний насос, який там на місці перекачує частину води з Полтви в колектор з Липинського.

Це зроблено для того, щоб розбавити концентровані промислові стоки і полегшити їх фільтрацію.

Але ж вода туди мала потрапляти сама! Тільки почистіть будь ласка решітку! А вони борються з наслідками.

Ліворуч «чиста» вода з фекального колектора.

Праворуч – стоки в колекторі на Липинського.

Труба на очисних якою «розбавляють» стоки.

Про старий польський колектор я довідався від Мінкова Марка Мойсейовича, людини яка 50+ років займається каналізацією Львова і чий підпис стоїть на його генплані.

Він розповів, що колись існував старий колектор в паралель Полтві.

Але з часом він замулився і совєти замість того, щоб його чистити, просто закрили всю Полтву під землю.

Мене дуже зацікавив сам факт наявності обходу вузького місця коло вулиці Торфяної.

Адже це потенційно може усунути підтоплення цієї ділянки.

Тож, Олександр, Гандзя і Андрій вирішили дослідити цей кусок.

Обхід вузького місця коло вулиці Торфяної.

До нас тут ще ніхто не був.

То ж довелося шукати входи «з нуля», як колись одинадцять років тому ми шукали в Полтву.

Згідно відкритих карт старий колектор мав йти поруч з Полтвою по лівому боку вулиці Липинського (якшо їхати зі Львова).

Обходивши там все навколо, надивившись на нудьгуючих школярів і танцюючих наркоманів, ми нічого так і не знайшли.

Вхід у основне русло – є.

А от додаткового колектора в паралель немає хоч трісни.

А ще спека, аж плавиться фарба на чорних фірмових футболках Експлорера.

Корчма “над Полтвою”.

Старий колектор на сучасній карті.

Розчаровані ми вже верталися назад до Епіцентру як Олександр висловив мудру думку.

“А що як колектор йде по іншу сторону вулиці? Гляньте на люки по центру дороги і дощоприймачі!”.

Ми практично одразу почали натрапляти на характерні полтвяні люки ще й з польськими написами.

Уявляєте собі: на рогатці є польські каналізаційні люки.

Польський каналізаційний люк.

“Телепортація” до Полтви.

Відкривши один з них ми аж завищали від радості!!! На нас повіяло полтвяною свіжістю та прохолодою… Застосувавши розкладну драбинку ми з Гандзею телепортувалися у Полтву, а Олександр залишився охороняти вхід.

Забігаючи наперед скажу, шо у цьому не було потреби.

Запах Полтви відлякував зівак краще за Стінгера чи попереджувальні стрічки.

Спуск в старий польський колектор.

Глибина 3м.

Спуск в старий польський колектор.

Глибина 3м.

Старий польський колектор має десь 2м висоти і 1 метр ширини.

Дно яйцеподібне щоб мул не затримувався, а стеля плоска.

Це, по суті, унікальний переріз, більше такого у Львові ми не зустрічали.

Глибина колектора під дорогою становить 3м.

Води під ногами не більше десяти сантиметрів.

Дно деколи усіяне дрібними камінцями.

Йти легко.

Рушаємо в сторону очисних споруд.

Йдемо по течії по вулиці Липинського в сторону очисних споруд.

Згідно з картою після кільцевої розв’язки мав би бути злив у основне русло Полтви.

На стінках колектора чітко видно сліди від води.

Як бачимо з фото навіть у найсильніший дощ вода вище пояса не сягає.

Тобто, цей колектор має значний запас пропускної здатності.

Рушаємо в сторону очисних споруд.

Орієнтовно там де мав бути злив з Полтвою наш просторий польський колектор закінчується і далі йде квадратний совєтський, з низькою стелею і плоским дном.

Скажу Вам відверто: це був якийсь жах! Як можна нижче по течії ставити колектор меншого перерізу ніж йшов до цього?! Очевидно, що він не справлятиметься з потоком води.

Перехід Польський – Совєтський колектор.

Цілком очікувано рівень води піднявся.

На дні з’явився мул і, не повірите, хоботи асенізаторних машин.

Ці важкі, гофровані шланги просто валялися собі на дні, затримуючи мул і суттєво піднімаючи рівень води в колекторі.

Деколи він сягав вище колін.

Напевно колись колектор був відкритий і сюди несанкціоновано зливали фекалії з навколишніх будинків.

Або це просто так радянська влада боролася із замуленням цього колектора.

Якшо ж кількасот метрів в колекторі не лежить жодного шлангу, то вода природнім чином потроху вимиває мул і рівень стоків падає аж до кісточок.

Продовження колектора збудоване в радянську епоху.

Вихід назовні.

Тут вже заливає до стелі бо далі по течії завалена плита.

Що мали то в бетон і кидали.

Один з люків назовні.

Дуже брудна і стрімка вода.

Хобот асенізатора.

Зруйнована ділянка колектора і вихід назовні.

Минувши ринок «Торпедо» в колекторі стало відчутно спекотніше і з’явився ЖПС сигнал.

Ми, по суті, йдемо в бетонному жолобі, який зверху навіть землею не присипаний.

Час від часу назовні виходять люки закриті круглими бетонними заглушками.

Логічно, металеві швидко здадуть.

Один раз нам навіть трапилася ціла кімната з нормальною драбиною назовні.

Це може бути гарне місце для залазу на наступний раз.

Коли ми захочемо піти досліджувати колектор в сторону центру.

Вихід на поверхню.

Та тут цілі апартаменти з видом на Полтву.

Всю дорогу нас не покидала думка, що ми не в колекторі каналізації, а в якомусь маслопроводі: – такий тут стояв запах нафтопродуктів.

Колір води під ногами був темно-коричневий.

Це різко контрастувало з синьо-брудним відтінком фекальних приток навколишніх будинків.

Фекальна притока з будинків.

Злив з промисловими стоками основного колектора.

Ми вже змирилися з тим, що нам доведется рачкувати напівзігнутими аж на очисні споруди, як раптом побачили світло в кінці тунелю.

Це обвалилася одна з бетонних плит колектора і звільнила нам вихід назовні.

Та щоб добратися туди нам довелося мало не пірнати у ці маслянисті стоки! Бо над головою нависала інша плита.

Вона звужувала просвіт між водою і стелею до тридцяти сантиметрів.

З рюкзаком в руках я ледве-ледве протиснувся в цю щілину щоб не замочитися.

Тобто ітак завузький по проекту колектор ще й наполовину перегороджує бетонна плита.

Затопило вул.

Липинського? Винна не зміна клімату.

Винна відсутність нормальної експлуатацію інженерних мереж Львова! Притому, що колектор цей йде по поверхні, він нічим не засипаний і плиту можна легко підняти краном та поставити на місце.

Вихід назовні.

Звуження на шляху колектора.

А де вузько там і рветься.

То ж не дивно, що колектор зруйнувало саме тут.

Це ж звуження з іншого боку.

Виглядає, що його так спеціально зробили!.

Вийшовши надвір ми доволі шустро почимчикували до очисних споруд.

На бетоні зелень не росте.

Зате, підживлена колектором, вона аж буяє навколо бетону.

Утворився такий собі Львівський тунель кохання.

Під нами колектор яким ми щойно йшли.

Львівський тунель кохання.

Селфі в Полтві.

Каналізаційна насосна станція зі сторони Винник і дріжджового заводу.

Злиття каналізаційної насосної станції в основний колектор.

Хтось поставив вентиляцію для колектора.

Щоб не смердів.

Цікаво чи переживе ця пластикова труба зиму з її вітром і намерзшим снігом?.

Якщо цю решітку почистити, то вода швидше проходитиме і колектор так не затоплюватиме.

На очисних спорудах нас зустріла привітна жіночка.

Вона нам все розказала і показала: що це називається «третя черга».

Що он там аварійний злив на випадок дощу.

Показала трубу з «чистою водою» і як вона граблями вручну чистить решітки від бруду.

Шкода її, в Празі ще століття тому це робила спеціальна машина.

Очисні споруди.

Очисні споруди.

Аварійний злив у випадку сильного дощу.

Гарно вичищена решітка на вході в Очисні споруди.

Ручна робота!.

Андрій Риштун.

Підсумовуючи: ми дослідили нову ділянку колектора від вулиці Липинського і до очисних споруд.

Місцями рівень води і мулу сягав вище колін.

Колектор має дві частини, Польську і Совєтську.

В другій частині дно замулене, йти важко, місцями обвалилася стеля.

Якщо цей колектор почистити і поремонтувати то він, цілком імовірно, зможе розвантажити основне русло Полтви під час злив.

Андрій РИШТУН.