MY.UAСтатті
Три основні зовнішньополітичні виклики для України
Три основні зовнішньополітичні виклики для України

Три основні зовнішньополітичні виклики для України

Перед новою владою постала низка потужних викликів, від відповіді на які залежить майбутнє нашої країни.

У цій статті хочу запропонувати своє бачення основних зовнішньополітичних викликів, що стоять перед Україною.

З моменту здобуття незалежності Україна мислилася елітами РФ виключно як політично залежна від них територія, що здобула незалежність випадково, лише в результаті особливостей внутрішньополітичного процесу в СРСР, коли здійснювався перехід Росії від соціалістичної форми розвитку до капіталізму.

У промовах політичних лідерів РФ і в міжнародних політичних документах декларувалося одне, а думалося ними зовсім інше.

Що і підтвердилося тим, з якою легкістю Росія відмовилася від виконання підписаних нею міжнародних договорів (Будапештський меморандум) і здійснила окупацію частин України — Криму і Донбасу, коли побачила, що Україна не на словах, а реально робить практичні зовнішньополітичні кроки для виходу з-під контролю РФ.

Тобто перестає, з точки зору Росії, бути об'єктом російської політики і стає суб'єктом міжнародної політики (підписання міжнародних договорів з Україною про визнання незалежності нашої країни з боку Росії завжди мало лише «гібридний» характер, як модно зараз говорити).

Агресія, яка не закінчувалася ніколи.

На початку 2014 р.

Росія вчиняла з народом України рівно так само, як вона діяла відносно нього всі останні 300 років, — жорстоко, без будь-яких сентиментів.

Чому ми можемо дивуватися після голоду 1932–1933 рр.? Однак разом з тим Росія ніколи не вважала землі України чужими відносно неї територіями, особливо це видно по періоду індустріалізації середини ХХ ст.

Тоді в Україні було зосереджено чи не половину всіх заводів СРСР.

Класичні метрополії Заходу в своїх колоніях так не поводилися.

Тому вихід нашої країни з-під впливу РФ так болісно сприймається російськими елітами.

Вони не розуміють, як тепер Росія може енергійно розвиватися без природно-ресурсного й людського капіталів України.

Їм дуже складно зробити якийсь ментальний перехід у зміні оцінок історично сформованої ситуації, що складається в розумінні того, що Росія і Україна — різні країни.

Що вийшли з одного джерела, але тепер уже різні.

Вони не хочуть робити цього переходу, бо домінуючою парадигмою розвитку Росії є імперська парадигма — вертикаль влади Путіна, «ліберальна імперія» Чубайса.

Тому поки вона існує формально, за російською конституцією, як федерація, а насправді у формі латентної імперії, Росія ніколи не залишить у спокої Україну.

В цьому і полягає перший і найголовніший зовнішньополітичний виклик для нашої країни на довгі роки.

Крім того, в рамках відомої елітарної геополітичної доктрини британця Х.

Маккіндера, Україна входить до групи країн Римленду, або, інакше кажучи, до країн-лімітрофів.

За цією доктриною, точиться постійна боротьба за контроль над цими країнами з боку головних акторів геополітичної боротьби — США і Росії.

Сучасні політичні лідери західних країн публічно не визнають, що вони керуються цією доктриною в своїй діяльності.

Але все, що ними робиться у міжнародній політиці, як мінімум після Другої світової війни, робиться на основі цієї доктрини.

Інша справа — західні політичні експерти, вони вільно про це пишуть у своїх дослідженнях (наприклад, Д.

Фрідман і Е.

Путін про своє неприйняття цих подвійних стандартів у зовнішньополітичній діяльності Заходу публічно заявляв у Мюнхенській промові і численних коментарях з приводу причин агресії в Україні та Сирії.

У цьому контексті важливо, що Путін думає саме так, як він говорить.

У цих заявах Путіна прозирають образа на Захід, який ніяк не хоче «брати його в свою компанію» без будь-яких попередніх умов, і скарги на підступність Заходу: з одного боку, заяви про дружбу від західних політиків, з іншого — постійний тиск на Росію з метою позбавити її можливості контролювати колишні республіки СРСР, що з погляду Путіна є абсолютно нормальною діяльністю, обґрунтованою «інтересами» Росії в його розумінні.

І головне тут, що це не тільки думка Путіна, це консолідована думка всіх російських еліт.

Навіть впливовий опозиціонер М.

Ходорковський вважає повернення Криму Україні нереальною утопією.

Інші опозиціонери (наприклад, О.

Навальний) щодо повернення Криму також висловлюються вкрай неточно.

Якщо вони в опозиції так кажуть, то нескладно уявити, що вони робитимуть, прийшовши до влади, потрапивши в залежність від думки виборців, вкрай негативно налаштованих щодо повернення комусь контрольованих Росією територій — від Криму до Курильської гряди.

Таким чином, відносини з Росією у найближчому майбутньому і в довгостроковій перспективі України будуть украй напруженими.

РФ боротиметься за повернення України в зону свого політичного та економічного контролю завжди.

Оскільки наявність «цієї території» в складі Росії є, з точки зору російських еліт, системоутворюючим фактором існування РФ як державного формування імперської природи.

З часу свого створення Російська держава ніколи не була національним формуванням, а тільки наднаціональним.

І з огляду на компактність проживання на території РФ кількох анклавів мусульманської цивілізації, які раніше історично мали державні формування, та інших культурно-історичних національних анклавів, імовірність її розпаду в недалекому майбутньому велика.

Тому боротьба за Україну, з погляду російських еліт, — це боротьба за саме існування Росії, саме тому вона ведеться настільки запекло з боку нашої північної сусідки.

Шлях неповернення і компромісів.

Однак і Україна вже не може повернути назад.

І що головне, не хоче.

Внутрішньополітичні процеси в Росії свідчать про те, що вона поступово перетворюється на авторитарну країну, з величезним впливом держави і великих корпорацій в економіці, з повністю пасивним населенням-клієнтелою, яке підгодовується державою за рахунок газової та нафтової ренти.

Волелюбним українцям така перспектива навряд чи сподобається.

Тому вектор розвитку, спрямований на союз із розвиненими країнами Європи та іншими цивілізованими державами світу, Україною взято правильно.

Однак на цьому шляху є багато труднощів.

У цьому полягає другий за значущістю зовнішньополітичний виклик для нашої країни.

Справа в тому, що і французькі та німецькі політичні правлячі кола в цілому не антагоністичні Росії.

Фактор схильності до корупції в верхах серед деяких західних політиків, підтримуваний РФ, звичайно, має місце в організації лоялістських настроїв західних політиків щодо Росії.

Але не все так просто.

Тут важливо розуміти, що загалом починаючи з середини XIX ст.

(Фрідріх Ратцель і його «життєвий простір»), за винятком кількох епізодів світової історії (Перша і Друга світові війни), і особливо після закінчення «холодної війни» західноєвропейські еліти сильно розраховують на природні ресурси Росії в конкурентній боротьбі з США і країнами Східної Азії.

У Німеччині і Франції вважають, що тільки після отримання прямого доступу до природних багатств Росії вони зможуть відповісти на виклики світового економічного розвитку і стати гравцями, рівними США і Китаю.

Росія потребує технологічної культури Німеччини та Франції, бо самостійно не в змозі її створити.

І в цьому ймовірність альянсу Німеччини і Франції з Росією, причому остання відіграватиме підпорядковану роль, що приємно для перших.

«Український кейс» для французьких і німецьких еліт — лише епізод у довгій світовій історії їхніх країн по досягненню економічної могутності.

Колись у XIX ст.

Європа домінувала в світі, те, що було в позаминулому столітті, європейці хочуть повернути, тому довгостроковий стратегічний політичний альянс з Росією (не з Путіним, рано чи пізно він піде з політики) їм, на їхню думку, однозначно вигідний.

До речі, небезпеку такого об'єднання для США і Британії розуміють і англосакси.

На словах підтримуючи опір України агресії з боку Росії, потай німецькі та французькі еліти визнають певну правомірність домагань Росії на «ці території».

Звідси і крайня непередбачуваність у поведінці і заявах з українського питання німецьких і французьких лідерів.

Після запланованого на 2020 р.

відходу з політики А.

Меркель (найбільш стійкого проукраїнського німецького політика) ця тенденція, на мій погляд, лише посилиться.

І в цьому допоможе те, що відбувається уповільнення промислового зростання Німеччини.

Не маючи дешевих ресурсів для своєї промисловості, ця країна стратегічно зацікавлена в довгостроковому партнерстві з такою ресурсною країною, як Росія.

Франція ж розривається, вона балансує у зовнішній політиці між США і Німеччиною, але змушена буде все ж таки підтягуватися до політики Німеччини.

Це пояснюється занадто великою пов'язаністю економік Німеччини і Франції.

Таким чином, природними союзниками України в її боротьбі за незалежність від Росії є англосаксонські країни, котрі, як писав Г.

Кіссинджер у праці «Дипломатія», завжди прагнули не допустити потужного континентального політичного об'єднання в Європі, що становить загрозу існуванню Британії.

Є ще й Канада, колишній британський домініон, мабуть, найбільш вірний, послідовний і надійний союзник України в боротьбі з Росією.

США також досить послідовно підтримують на ділі, а не на словах, українську боротьбу, тому що ймовірне посилення ЄС за рахунок гіпотетичного союзу з Росією їм явно не на руку.

Тому Штати є противниками «Північного потоку-2» і м'яко політично й економічно примушують ЄС до купівлі свого скрапленого газу.

Стратегічно Сполучені Штати хочуть стати ресурсною базою по енергоносіях для ЄС, витіснивши звідти Росію.

Тому тут вони — природний політичний ворог РФ і, відповідно, природний друг України.

І, на щастя, в США правлять інститути, а не особистості.

Тому навіть екстравагантна, з погляду українців, манера поведінки президента США Д.

Трампа з його постійними заграваннями з Путіним (наприклад, запрошення в G-8) не може стратегічно вплинути на зміну зовнішньої політики США.

Фактор Трампа для української зовнішньої політики не можна списувати з рахунків.

Наступного року в США президентські вибори, і перемога Трампа досить імовірна.

В останні 40 років у Штатах зміна президента відбувалася виключно на підставі того, що всередині країни погіршувалося економічне становище.

І навпаки, коли американська економіка демонструвала хороші показники, президенти переобиралися.

На виборах 1980 р.

Картер програв Р.

Рейгану, бо в США була стагфляція.

Буш-старший програв Б.

Клінтону в 1992-му через те, що третім кандидатом (з тих, що брали участь у дебатах) був мільярдер Р.

Перро, — він відтягнув значну частку консервативних голосів, які могли перейти до республіканця Буша, і результат був би іншим.

До речі, в сумі Буш і Перро набрали більше голосів, ніж Клінтон.

Криза доткомів 2000 р.

привела до влади Дж.

Іпотечна криза 2007-го привела до Білого дому Б.

Під час приходу Д.

Трампа в 2016 р.

кризи в економіці США не було, але втрата робочих місць, викликана перенесенням складальних виробництв у Китай, що відбувалося всі «нульові» роки, призвела до того, що багато виборців, які втратили роботу через це, віддали голоси Трампу.

Розуміючи це, Трамп розгорнув активну торговельну війну з Китаєм.

Якщо наступного року в Штатах не буде економічної кризи, то з великим ступенем ймовірності можна говорити, що Трампа буде переобрано.

Поки що в стані демократів немає харизматичних лідерів, які могли б скласти йому конкуренцію, а справи в американській економіці йдуть добре.

Тому адміністрації В.

Зеленського доведеться працювати саме з Трампом.

Не можна не згадати і про необхідність контактів України з Ізраїлем.

Чому це важливо? Адже Ізраїль порівняно невелика країна з невеликим населенням.

Невелика, але з величезним лобістським впливом у світі та дуже технологічна.

Крім того, для ортодоксальних євреїв-хасидів Україна є батьківщиною їх вчення.

Наша країна може стати партнером Ізраїлю як щодо репатріації громадян, так і в сільському господарстві, технологічному секторі (у нас сьогодні є істотний офшорний технологічний кластер, і країна виробляє озброєння, яке потребує ізраїльського технологічного апгрейду).

Зміцнивши інтереси з Ізраїлем, Україна отримає потужного лобіста серед міжнародних політичної і фінансової еліт.

Тому після Канади, США і Великої Британії Ізраїль — найважливіша країна в світі для України.

Особливо якщо звернути увагу на те, скільки колишніх українських громадян у ній проживає.

Необхідно зробити вигідні пропозиції Ізраїлю, щоб залучити його до тривалої співпраці з Україною.

* * *.

Отже, головним зовнішньополітичним викликом для України, як і раніше, залишається перманентна безперервна агресія з боку Росії, яка визначається тим, що РФ не мислить свого існування без України і всіляко, якщо не києм, то палицею, прагнутиме сьогодні, завтра, післязавтра асимілювати Україну.

Якщо не явно — політично (Крим), то неявно — з допомогою здійснення невидимого контролю (деякі райони Донбасу, «п'ята колона»), а також прив'язуючи її до себе різноманітними непрозорими комерційними схемами, вкритими мороком корупції, противником боротьби з якою в Україні, підтримуючи ці схеми, Росія і є.

Нинішня цивілізація РФ — це авторитаризм, політичні репресії, корупція, непрозора, неефективна економіка, розпад суспільної моралі, негативна демографія.

Нам із такою Росією не по дорозі.

Тому в боротьбі з Росією за нашу незалежність ми мусимо бути безкомпромісні.

Російські еліти представляють Україну виключно у вигляді своєї кормової бази, не інакше.

Нашими природними союзниками в силу своєї історії і, відповідно, зовнішньополітичної поведінки є англосаксонські країни.

Ми також маємо звертатися саме до них за захистом.

Але розуміючи при цьому, що і вони, як і Росія, переслідують свої інтереси, що мають не лише гуманітарно-моральний, як про це публічно заявляють, а радше матеріальний характер.

Саме тому вони беруть участь у заходах із стримування Росії в Європі і в Україні, бо Росія — основний політичний конкурент.

І почасти економічний — на енергетичному ринку для США в Європі.

Стаючи на таку точку зору, єдино реалістичну, на мою думку, ми виберемо собі правильних друзів, які не зрадять нас у важкий момент.

Континентальні країни Європи не зацікавлені в конфронтації з Росією, а деякі, як показано вище (Франція та Німеччина), навпаки, зацікавлені в довгостроковому економічному союзі з нею, оскільки бачать для себе виклик з боку промислового сходження Китаю, який тепер вважається головною «майстернею світу», як раніше з нею рахувалися Німеччина і США.

На більшість малих країн Європи нам теж не варто розраховувати.

Вони як вогню бояться Росії, тому, швидше за все, виберуть у майбутньому угодовську з агресором — Росією — політику, як уже було в історії Європи неодноразово (наприклад, під час окупації Гітлером у 1938 р.

Чехії Польща одночасно з Німеччиною також окупувала чеську територію — район Тешина в Сілезії, і це менш як за рік до німецької агресії проти Польщі).

Тим більше, що еліти деяких малих країн за бажання корумпуються Путіним на надлишки корупційної ренти.

Тому гарантії недоторканності України лежать тільки в союзі з англосаксонським Заходом.

Що більше у нас буде політичних і, головне, економічних перепов'язаних контактів із цими країнами, то більшого ефекту ми досягнемо.

Цікаве запитання: скинувши з плечей одного «нахлібника» — Росію, чи не отримаємо ми іншого — англосаксонський Захід? Безумовно, така небезпека є.

І в цьому полягає третій зовнішньополітичний виклик для України.

Як я писав вище, світом править вигода.

Але сама політична культура Заходу, схильність його починаючи з другої половині ХХ ст.

до проявів м'якої сили (softpower), ведення економічних відносин за цивілізованими правилами (схильність до відкритого, публічного ведення справ, а не до закритих операцій) говорить на користь того, що такі контакти із Заходом при дотриманні відомих запобіжних заходів з нашого боку будуть для гуманітарного й економічного розвитку України значно вигідніші, ніж контакти з Росією.

І першим іспитом для влади стане те, як вона поводитиметься в питанні продажу підприємства «Мотор-Січ».

Бек, ми отримаємо значно більше, ніж від територіально близької нам Росії.

Сьогодні ця архаїчна культура з минулого веде тільки до деградації.

І, можливо, співробітництво з Заходом допоможе Україні покласти край нашій загальмованості в розвитку і зробити усіма очікуваний — і частиною еліт, орієнтованою на модерн, і народом — енергійний ривок в економічному розвитку.

Поділитися
Поділитися сюжетом
Джерело матеріала
Які вишиванки обирають українські знаменитості
Elle
2024-05-16T18:48:57Z
Позитив розповів, що найбільший гонорар отримував на корпоративі у Коломойського, та назвав суму
Ukraine Art News
2024-05-15T14:46:16Z
Очільник МЗС Ізраїлю запропонує учасниці Євробачення-2024 Еден Ґолан дипломатичну посаду
Ukraine Art News
2024-05-15T10:46:07Z
Лідер System of a Down Серж Танкян випустив мемуари і розкрив, чому хотів залишити гурт
Ukraine Art News
2024-05-14T14:46:02Z
Лідер гурту "Океан Ельзи" відзначає 49 років: цікаві факти про життя Святослава Вакарчука
Ukraine Art News
2024-05-14T10:46:04Z
Ексгітарист Bon Jovi Річі Самбора шкодує, що не пішов з гурту раніше
Ukraine Art News
2024-05-14T10:01:18Z
Американський тур Дженніфер Лопес може стати провальним, вартість квитків знизили до $10
Ukraine Art News
2024-05-13T11:46:11Z
Картини коштують сотні тисяч доларів: 88 років уродженцю Тернопільщини Іванові Марчуку
Ukraine Art News
2024-05-12T18:31:19Z
Легендарний «Чикаго» – вперше на українській сцені
Ukraine Art News
2024-05-12T08:46:04Z
Біля Музею історії України знесли церкву-самобуд. Вона стояла 18 років
Хмарочос
2024-05-17T06:34:08Z
У Львові відкриють пам’ятник видатному митцю і продюсерові Маркіянові Іващишину
Photo Lviv
2024-05-17T05:06:40Z
Буські бібліотекарки вишили бісером карту України
Photo Lviv
2024-05-17T05:00:40Z
Обʼєкт бажання: стільці від Крістіана Лубутена
Elle
2024-05-16T18:31:07Z
На Рівненщині відбулась виставка вишиванок полеглих воїнів
Ukraine Art News
2024-05-16T18:01:04Z
Зеленська відвідала нідерландсько-українську виставку в Музеї Ханенків
Ukraine Art News
2024-05-16T17:01:10Z
Організатори Євробачення пояснили рішення про дискваліфікацію Йоста Кляйна та назвали заяви нідерландського мовника некоректними
Ukraine Art News
2024-05-16T15:31:11Z
Розписані студентами гільзи стали експонатами благодійної виставки у Києві
Ukraine Art News
2024-05-16T14:46:03Z
Вишиванки на полотнах українських митців
Ukraine Art News
2024-05-16T13:16:12Z
Кращі фільми різних років, які отримали премію "Оскар"
Ukraine Art News
2024-05-17T06:16:08Z
Оцифровані фільми ХХ століття: у кінотеатрі «Жовтень» відбудеться фестиваль кіно про Київ
Хмарочос
2024-05-17T05:52:09Z
Підбірка для вас п’ятірки фільмів з участю Дженіфер Лопес
Ukraine Art News
2024-05-17T04:31:02Z
11-й Чілдрен Кінофест оголосив Посла фестивалю, а також фіналістів і членів журі Дитячого кіноконкурсу
Cineast
2024-05-17T04:19:06Z
ЕКЗОРЦИЗМ / трейлер
Cineast
2024-05-17T04:13:29Z
Команда фільму «Мирні люди» Оксани Карпович презентує український артпостер
Cineast
2024-05-17T04:04:01Z
Шерон Стоун і Ліам Нісон вимагають дозволити Кевіну Спейсі відновити голлівудську кар'єру після кенселінгу
Ukraine Art News
2024-05-16T16:16:00Z
Netflix працює над сиквелом фільму 1996 року "Щасливчик Гілмор" з Адамом Сендлером
Ukraine Art News
2024-05-16T16:01:17Z
Сильвестр Сталлоне виставив на аукціон 11 рідкісних годинників з власної колекції
Ukraine Art News
2024-05-16T14:16:16Z
10 кінотеатрів Львова з цікавою історією
Photo Lviv
2024-05-17T05:12:31Z
Бердвотчинг: що це таке і де його шукати
Elle
2024-05-15T12:21:57Z
У японському місті Нагоя відкрився український ресторан
Ukraine Art News
2024-05-15T10:16:08Z
Першу на Закарпатті печерну стоянку людей кам'яної доби взяли під особливу охорону: деталі
Ukraine Art News
2024-05-15T08:46:46Z
Святий Ян Непомуцький – втрачені та збережені скульптури у Львові
Photo Lviv
2024-05-15T05:06:28Z
10 ретро фото втраченого замку в Руді Магерівській
Photo Lviv
2024-05-13T05:12:38Z
У Моршині відкрили ветеранський простір «Коло Побратимів»
Photo Lviv
2024-05-12T05:00:41Z
Флоренція платитиме автомобілістам за поїздки велосипедом
Хмарочос
2024-05-10T09:31:19Z
У Познані з’явиться житлова будівля, вкрита 140 000 рослин
Хмарочос
2024-05-10T05:46:11Z
«Укренерго» заявило, що відключення електроенергії можуть тривати до осені
Хмарочос
2024-05-17T05:55:13Z
Ідеальний міський рюкзак – поєднання стилю та практичності
Photo Lviv
2024-05-17T04:57:28Z
Не хоче "падати в ніжки Мінкульту": Мухарський прокоментував чутки, що виїхав за кордон як багатодітний батько
Ukraine Art News
2024-05-16T19:01:26Z
Сакральний тиждень в Росії: інавгурація Путіна та День перемоги. Моніторинг росЗМІ за 6–12 травня 2024 року
Тексти
2024-05-16T18:31:26Z
У Відні українські дипломати та громада відзначили День вишиванки
Ukraine Art News
2024-05-16T17:31:16Z
5 книжок про жінок — від легких ромкомів до практичних посібників
Elle
2024-05-16T15:31:09Z
11 зіркових пар з великою різницею у віці
Elle
2024-05-16T14:52:07Z
Що таке колорування волосся та чим воно відрізняється від фарбування
Elle
2024-05-16T14:21:59Z
5 навичок, потрібних дитині для успішного старту майбутньої кар’єри
Elle
2024-05-16T13:55:01Z
Toshiba анонсувала жорсткі диски місткістю понад 30 ТБ
Overclockers
2024-05-17T06:22:01Z
В Epic Games Store дарують Dragon Age: Inquisition
Overclockers
2024-05-16T18:52:12Z
Персоналізовані гравіювання на прикрасах: нова послуга від бренду Pandora
Elle
2024-05-16T13:52:14Z
Засновник видавництва "Лабораторія" Антон Мартинов мобілізувався до ЗСУ
Ukraine Art News
2024-05-16T13:45:59Z
Sapphire запропонує відеокарту Radeon RX 7700 XT у версії Frostpunk 2 Edition
Overclockers
2024-05-16T13:28:27Z
Процесор Intel Core Ultra 5 238V отримав 32 гігабайти пам'яті LPDDR5X
Overclockers
2024-05-16T12:46:08Z
Рідкий азот допоміг Apple iPad Pro подолати позначку 4000 балів в одноядерному тесті Geekbench 6
Overclockers
2024-05-16T11:52:13Z
Опубліковано системні вимоги Assassin's Creed Shadows
Overclockers
2024-05-16T10:40:10Z
Мобільні процесори AMD Strix Point можуть втратити підтримку Windows 10
Overclockers
2024-05-16T10:04:06Z
Корисний салат із кіноа, тахіні, горіхами й апельсинами від шеф-кухаря Філіпа Журдена
Elle
2024-05-16T16:01:15Z
Що приготувати з крашанок після Великодня: 8 смачних рецептів
Elle
2024-05-06T15:25:29Z
Корисна пшоняна каша з журавлиновим джемом: detox-сніданок для всієї родини
Elle
2024-05-06T12:27:53Z
Ромово-фруктова паска: покроковий рецепт
Elle
2024-05-03T13:39:52Z
Готуємо запечені томати з тофу та печерицями
Elle
2024-04-30T09:31:09Z
«ТопШефи х WINETIME. Готуємо разом»: Катерина Ефімчук ділиться фірмовим рецептом веганської пасти з яблучним чатні
Elle
2024-04-19T12:01:02Z
Банановий хліб за класичним американським рецептом
Elle
2024-04-16T11:12:52Z
Пісний баклажанно-томатний крем-суп із чилі та карі
Elle
2024-04-12T09:58:02Z
Дуже смачна пісна паста з авокадо, базиліком і волоськими горіхами
Elle
2024-04-10T09:06:59Z