Недільна Полтва без романтичних прикрас. Початок

В колекторі львівської Полтви.

В неділю хочеться прогулятися містом, відпочити.

З часом центральні алеї набридають і ти починаєш шукати якісь дрібні вулички, маловідомі закамарки.

Коли вже і це все відвідав то можна перейти на новий рівень, підземний.

Пройтися тим же містом але в іншому вимірі.

Але й тут є вже свої находжені місця.

Цей звіт буде не про них.

Ми перші за дуже багато років пройшлися старим польським колектором в сторону центру.

Також ми дізналися що найбрудніша частина Полтви є на Погулянці, коло її витоків!.

Ось короткий підсумок:.

Ділянка старого польського колектора від ринку Торпедо і до Липинського 50Б (Ніко захід) прохідна.

Це десь два кілометри.

Далі в сторону центру міста колектор дуже сильно замулений.

Старий польський колектор.

На вулиці Промисловій та коло ОККО в колектор врізані жолоби під комунікації.

Вони забирають до дві третіх його об’єму.

Під час сильних дощів проїжджу частину вулиці Липинського може затоплювати.

Хоча зливні решітки на цій ділянці в чудовому стані.

Вода просто не встигатиме стікати вниз.

Решітка ззовні не можна було проникнути в колектор.

Найчастіше ставили у в’язницях.

Ці жолоби були зроблені в радянський період.

Під час реконструкції дороги на вулиці Липинського можна було їх переробити.

Це б відновило проектовану пропускну здатність цього колектора.

Зараз, на жаль, вже пізно.

Бетонний жолоб на вул.

Промисловій, що перегороджує колектор.

Також ми пройшли проти течії всю вулицю Левицького аж до з’єднання вулиць Погулянка-Вахнянина.

Востаннє ми тут були десять років тому.

Складний прохід в колекторі львівської Полтви.

Це найбрудніша частина розвіданого колектора Полтви.

Я ще ніколи таким брудним з мандрівки не виходив.

Всі стіни колектора тут в сантиметрі білого слизу.

Зі стелі звисають гірлянди бруду.

З часом вони вкривають весь шолом, спину, рюкзак.

На бортиках лежить сміття та екскременти в чистому вигляді, чекають наступної зливи щоб їх змило.

Багато каміння, дощок.

Про щурів я взагалі мовчу.

Складний прохід в колекторі львівської Полтви.

А це вже жолоб коло ОККО.

Тут тільки навкарачки.

В кількох місцях бортики поруйновані.

В 2014 році хтось встановив оранжеву трубу яка наскрізь перетинає колектор на рівні пояса.

Навіть Совєти пускали такі речі попід стелю.

Цікаво як у них з дозволами на це?.

Колектор львівської Полтви, а жолобом в сторону центру.

Після колектора на Левицького «туристична» Полтва на проспекті Свободи виглядала так, ніби її щойно поприбирали Керхером та підготували до приходу інспектора Фреймут.

Перехід колектора на Левицького в яйце на Погулянці.

Колектор львівської Полтви.

Яйце на Погулянці.

Все вкрите слизом.

Колектор львівської Полтви.

Колектор на Левицького в сторону центру.

Теж слиз.

Складний прохід в колекторі львівської Полтви.

Колектор львівської Полтви.

Врізка пластикової труби з кабелем в колектор.

2014 рік.

Вихід з колектора на вул.

Левицького в основне русло Полтви.

Колектор львівської Полтви.

Ліворуч йде фасад оперного.

Ні тобі дубових паль, ні виходу в оркестрову яму.

Все почалося з цього репортажу.

Він підняв багато питань, наприклад який стан колектора на Липинського в сторону центру? Ми(Гандзя, Інокентій, три Олександра та автор) вирішили це перевірити.

Домовилися зібратися на 10 ранку коло ринку Торпедо, щоб побільше встигнути за день.

Але самі знаєте, у Львові як не хресна хода то марафон.

Тому купа доріг було перекрито, всі ми троха спізнилися.

Колектор львівської Полтви.

Карячимся в радянському колекторі.

Запаркувалися практично коло самого люка на території ринку.

Люк знаходиться в кущах за парканом, нас не видно.

Це міг бути ідеальний залаз якби навколо не було так нагаджено.

Чесно, нам всім хотілося пошвидше спуститися в Полтву щоб цього всього не бачить та не нюхати.

Колектор львівської Полтви.

Карячимся в радянському колекторі.

Тільки совєти могли будувати колектор меншого діаметру нижче по течії ніж був до цього вище.

Цих чотириста метрів до старого польського колектора нам прийшлося йти напівзігнутими у повній концентрації.

Головне пошвидше пройти цю ділянку.

Але пошвидше не дуже получалося.

Місцями траплялися намули і вода майже переливалася через край бахіл.

Колектор львівської Полтви.

Це перехід польського колектора (більший) в радянський (менший).

Колектор львівської Полтви.

Це перехід польського колектора (більший) в радянський (менший).

Колектор львівської Полтви.

Води тут небагато.

Але через сміття виникають “заплави”.

Бахіл якраз вистачає.

Далі стеля колектора піднялася як і наш настрій.

З рівними спинами ми пошурували проти течії.

Скоро минули люк коло готелю Вольтер в який я недавно спускав журналістів.

За ним ще кількасот метрів до повороту вулиці Липинського і квадратний колектор переходить у яйце.

Висота яйця навіть вища за стелю колектора, десь поза два метри.

В колекторі львівської Полтви.

В колекторі львівської Полтви.

В колекторі львівської Полтви.

Задзеркалля Полтви.

Перехід квадратного колектора в яйце.

Обабіч колектора у великій кількості присутні австрійські керамічні зливи з клеймом Reiss.

Це дозволяє певним чином датувати колектор.

Також на цій ділянці ми виявили цікавий артефакт.

Це була решітка, яка закривала бічний злив.

Схожі решітки ставилися на ділянці колектора по вул.

Чорновола, де була пересильна тюрма.

На жаль до сьогоднішніх днів дожила лише ця решітка.

Основне її призначення – завадити втечі в’язнів у колектор.

Сюди що вапно з будівництва зливали?.

Яйце далі в сторону центру.

Для цього є смітники!.

Тут колектор розбирали щоб щось пустити зверху.

Але зробили все культурно.

Клеймо Reiss.

Підходимо до вулиці Промислова.

Тут є сміття, знову заплава.

Тут є сміття, знову заплава.

Автентична решітка, що перекривала вихід в колектор.

От і вулиця Промислова.

Про це ми знаємо приставивши телефон до люка і послухавши GPS ритм міста.

Наш колектор йде далі прямо по вулиці Липинського в сторону центру.

Але його перпендикулярно перетинає дебелий бетонний жолоб.

По жолобу, напевно, йдуть комунікації.

Очевидно, що так совєтам було простіше зробити, ніж кидати все під землею.

Тут жолоб перекриває добрячу половину колектора.

Далі буде ше гірше… Це створюватиме перешкоди дощовій воді під час злив і вона стоятиме на проїжджій частині.

Цей жолоб зроблений з іншого бетону і значно пізніше основного колектора.

Та й поляки би собі так не дозволили будувати.

Але протиснутися можна.

Також в цьому місці після жолоба вливається менший колектор з вулиці Промислової.

Це звичайна кругла труба.

Поруч є два люки назовні.

Притока з вулиці Промислової.

Крупним планом.

Андрій Риштун біля притоки з вулиці Промислової.

Поруч є старий забутований колектор.

Поруч є старий забутований колектор.

Цю ділянку ми всі подолали сухими.

Зазору між жолобом і водою якраз вистачає, щоб втиснутися у нього та не намочитися.

Тут вже дно було порядно замулене.

Далі проти течії намулу почало ставати все більше і більше.

Форма колектора не змінилася, те ж яйце, але стеля поступово ставала все нижча та нижча.

Тобто «земля» під ногами поступово піднімалася.

Аж поки біля заправки ОККО колектор не перерізав ще один жолоб.

На цей раз пробратися під ним можна було лише навкарачках.

Що я і зробив.

Колектор на ділянці від вул.

Промислової до ОККО.

Видно, що рівень води поступово піднімається.

Решітка назовні.

Ще один жолоб.

Довший і нижчий.

Пройшовши ще кількасот метрів я по рації передав, що вертаюся.

Мулу ставало дедалі більше, спина так низько вже не згиналася.

Для мене стало очевидним, що кількість мулу буде тут тільки накопичуватися.

І далеко я так не дійду.

То ж висновок простий: колектор забитий мулом і перекритий жолобами.

В цьому місці його пропускна здатність не більше 30 відсотків від номінальної.

За жолобом.

Зараз я стою напівзігнутим так, ніби мене пасуть чопи.

Ще одна решітка і точка привязки до ЖПС.

Вертаюся назад.

Там мене чекають.

Чекати було важко.

Але дуже вдячний, що не лишили самого.

Ходьба по Одеськи.

По дорозі назад ми знайшли смітник, викинутий кимось в колектор.

Зробити це можна було лише через люк.

Куди дивиться поліція? Карячитися аж до Торпедо не дуже хотілося.

То ж Інокентій запропонував відкрити один симпатичний люк.

Майже з останніх сил я все таки переборов стару заіржавівшу завісу та перекинув кришку на траву.

Люків на такій підвісці я ще не зустрічав.

В колекторі львівської Полтви.

Звідси дуже смердить хімією.

Назад завжди швидше йдеться.

Течія помагає.

Знахідка! В нього ж можна Полтводендрони посадити!.

Як би ти не любив Полтву, а вилазити назовні завжди приємно.

З посмішкою ми розсілися по центру клумби на кільці коло Епіцентру.

Поскидали з себе хімзахист, пороздягалися, сушимся та засмагаємо.

Заодно і спорядження підсихає.

Машини навколо пхаються з усіх сторін, на нас навіть патруль не звертає уваги.

Завжди хотів вилізти посеред клумби на якомусь кільці.

Нарешті назовні.

Люк назовні.

Але це ще не кінець розповіді.

Продовження буде….

Андрій РИШТУН.

/* custom css */.

td-a-rec-img {.

text-align: left;.

.td_uid_3_5d84600979b6c_rand.

td-a-rec-img img {.

Loading...