«Я хочу розказати свою історію: про кохання, яке я так довго приховував», — Потап дав інтерв’ю про новий альбом й секрети особистого життя

«Більше не зміг мовчати», — зізнається Потап, який приїхав на нашу зустріч із 11-річним сином Андрієм.

Він розповідає про затори на дорогах, безлактозні продукти і про свій сьогоднішній розпорядок.

На підході вихід Misha/Nina — першої частини подвійного альбому від ПТП.

Два роки тому сольний проект артиста увірвався в шоу-бізнес як своєрідний протест повсякденності.

Однак у травні цього року ми всі побачили зовсім іншого Потапа.

Виконавець, який звик майже все перетворювати на жарт, випустив ліричну пісню «Константа» і вперше публічно зізнався в почуттях до Насті Каменських.

На зміну нецензурній лексиці прийшла глибока лірика, і сьогодні співак готовий ділитися інтимним.

Що робить Потап, коли втрачає натхнення, чи суворий він бос та як реагує на поцілунки дружини з іншими чоловіками — про це і не тільки він відверто розповів в інтерв’ю ELLE.

К.: Проект ПТП був створений як демонстрація вашої темної сторони.

Як стався поворот на 180 градусів, що від хіп-хопу і нецензурної лексики ви прийшли до глибокої лірики?.

П.: Це не повністю поворот.

Мій перший сольний альбом був зовсім не романтичним.

Наприклад, улюблені пісні мого сина звідти — це «Малибу», «Прости, Турция» та «Нафиг из машины».

/Nina — друга частина нового альбому, яка вийде згодом, стане, по суті, продовженням першого ЕР «Спелые сливы».

А ось у Misha/ мені захотілося подивитися на свою творчість із іншого ракурсу — ліричного.

Тож до співпраці я запросив молодого саунд-продюсера і звукорежисера Nick Niker (Микиту Пучкова).

Він допоміг мені відкрити романтичного Потапа.

К.: Про що новий альбом Misha/? В чому головний меседж?.

П.: Це альбом про кохання.

Кохання, про яке я довго не говорив і яке відштовхував веселими піснями.

Мовчав, а потім захотів сказати.

Таємниця відкрилася, всі дізналися про наш романтичний союз із Настею, про весілля.

І після цього з’явилася якась нова творча чакра.

І я в новому альбомі розповів свою історію.

К.: Чи не було у вас страху, що про кохання вже все всіма сказано? Як ви шукали нові слова, щоб лірична пісня могла стати хітом?.

П.: Раніше треба було писати так, щоб це стовідсотково зачепило інших.

Зараз настільки все змінилося в музиці, що треба просто бути чесним, і тоді на тебе звернуть увагу.

А зробити чесно після 20 років комерційного підходу було непросто, так, якби піарник спробував написати ліричну баладу.

Однак перед початком роботи над новим альбомом я сказав: відкидаємо всю комерцію.

І я не боюся, що це не вистрелить чи комусь не зайде.

Я експериментую: і після стількох років попси можу дозволити собі робити те, що до душі.

К.: За який період був написаний альбом?.

П.: Ми дописували його до останнього.

Микита дуже талановитий хлопець і заходить до робочого процесу зовсім з іншого боку.

Я звик працювати швидко, я швидко живу, швидко випускаю пісні.

А з цим альбомом склалося по-іншому.

Якщо в день записувалися чотири строфи, то це вже був супер-день.

Це справді щось нове для мене.

Усі зйомки, інтерв'ю, реклами я ставив на паузу, вмикав авіарежим на телефоні і 2-3 години щодня присвячував цьому альбому.

Тому що я хотів бути справжнім стосовно себе, Насті й слухачів.

К.: Розкажіть трохи детальніше про творчий процес.

Ви пишете за графіком чи коли прийде натхнення?.

П.: Хороший автор має бути завжди готовий зустріти натхнення.

Навіть зараз у кафе я можу раптово схопити серветку й почати щось записувати.

Я смачно поїв, побачив сина чи красиву жінку — і рядки самі приходять.

Я відкритий до творчості 24/7 і пишу щоденно.

«Ні дня без рядка» — це про мене.

Однак наша компанія розростається, більше артистів, більше проектів, більше матеріалу.

А основним автором залишаюся я.

І щоб мене просто не розірвало від такого щільного графіка, я починаю долучати до написання пісень інших авторів.

Мені допомагають Позитив, Андрій Безкровний, Michelle Andrade та інші музиканти.

Я розумію, що я виконую роботу за десятьох.

Тому хочу зібрати молодих талановитих людей, які впораються з цим потоком інформації.

Адже є пісні, які приходять самі, а є ті, які треба зробити.

Інколи ти втрачаєш цю можливість, щось сталося і тобі важко вловити хвилю.

Тоді треба заспокоїтися, піти в ліс, побути наодинці з природою і повернути собі себе.

К.: Як ви розмежовуєте репертуар для всіх артистів Mozgi Entertainment? Довгий час пісні гурту «Время и Стекло» називали продовженням репертуару «Потапа и Насти».

Як сформувався суто їхній стиль?.

П.: Варто завжди відштовхуватися від виконавця, для якого ти пишеш.

Треба витратити на нього всі свої сили й емоції, аби він поділився з тобою історією.

Ти хапаєшся за найменший промінь, і починаєш крутитися довкола нього.

Кожен голос має свій тон.

Льоша і Надя — це не Потап і Настя, це окремий світ.

Вони інакше спілкуються, думають, вдягаються, але їхня публіка їх розуміє.

Тому треба стати частиною їхнього світу і багато часу проводити з ними.

Ось, наприклад, одного разу в нас була з Michelle розмова про її стосунки.

Я тоді сказав їй: «Так, завтра ми з тобою беремо човна й гітару, їдемо на середину Дніпра, п’ємо вино, підпливаємо до ресторану й пишемо пісню».

І до кожного в мене є свій підхід.

К.: Спостерігаючи за Mozgi Group збоку, здається, що ви не колеги, а просто велика сім’я, тусовка, і все, що ви робите, вам по фану.

Як при таких дружніх стосунках вам вдається залишатися босом?.

П.: У нас із Ірою Горовою (співзасновниця Mozgi Group.

— Ред.) є тверде переконання: кожну людину треба поважати, всі не можуть думати однаково, ми потрібні одне одному для виконання спільної місії.

Люди — це для нас найбільша цінність.

Наприклад, я знаю, коли в кого день народження, хто за кого збирається заміж чи за яку футбольну команду вболівають його діти.

Над цим треба працювати, і ми працюємо.

Коли до нас приходять з інших компаній, то кажуть, що ми наче церква, але без ідолів.

Ми всі разом, нас не розіб’єш.

К.: Чи доводилося вам боротися із зірковою хворобою своїх артистів?.

П.: Доводиться й зараз.

Ми постійно про це говоримо, тому що взаємовідносини артиста з публікою й артиста з компанією — це живий організм, який треба пильнувати.

Дівчата більш працьовиті, а хлопці частіше хворіють на зірковість.

Але ми всі впоралися з цим і пішли далі.

Це дуже важка психологічна штука, яка залежить від багатьох факторів.

Буває, артист дасть два концерти в провінційних містечках і починає дерти носа.

Дивишся на нього і думаєш: «Як же ти помиляєшся, друже».

К.: Одразу спадає на згадку Джаред Лето, який ходив по Києву без охорони і співав пісень у підземних переходах.

П.: Я проста людина: сам керую машиною, сам ходжу магазинами й до сина в школу.

І в цьому фішка.

«Время и Стекло» з перших хвилин на сцені ламають бар’єр між артистом і глядачем.

І нам подобається, коли нам дякують за простоту.

Так роблять західні зірки, і я за цим часто спостерігаю.

Недавно ми сиділи в ресторані з моїм другом Тіллем Ліндманом із гурту Rammstein, під час всієї вечері до нас підходили фотографуватися, а він нікому не відмовляв.

Насправді чим більший артист, тим він доступніший і крутіший.

Немає часу на зіркову хворобу.

К.: «Потап и Настя», Mozgi, ПТП.

В якому форматі вам працювалося комфортніше?.

П.: Як виняток ми з Настею на дні народження нашого товариша заспівали декілька пісень із репертуару «Потапа і Насті».

Спускаючись зі сцени, я запитав її: «Ти б хотіла далі продовжувати?» Вона сказала: «Ні, ти стрибаєш переді мною і забираєш мої слова».

І я теж не хочу.

Це було круто, але воно залишилося позаду.

Зараз у Насті круті сольні хіти, а в мене неймовірний гурт Mozgi.

Виступаючи з хлопцями, я почуваюся так, наче підключився до небесного заряду.

І коли мені говорять «вау, ми такого ще не бачили», я відчуваю супер-гордість.

Західні колеги в захваті від того, що ми робимо і навіть просять нас перекласти треки англійською.

К.: Розкажіть про новий кліп на пісню China, який виходить разом із альбомом.

Де проходили зйомки і хто виступив режисером?.

П.: Над кліпом працювали Mozgi Production, режисерський тандем Максима Шелковнікова та Дениса Манохи.

Робота вийшла досить правдива.

У пісні йдеться про почуття, яке виникає, коли ти бачиш красиву жінку.

Ось ця перша секунда, коли спрацьовує біохімія, в трьох хвилинах кліпу.

Зйомки проходили в Києві, і ними зацікавився навіть мій 10-річний син.

Андрюша зайшов до павільйону, коли якраз наді мною нахилилася напівоголена жінка.

Він запитав: «Тату, з тобою все в порядку?» Я сказав: «Так, синку, навіть більше».

К.: Як відреагувала ваша дружина на напівоголених жінок у кліпі?.

П.: Настя сказала: «О, ти весь в блискітках прийшов».

Сама вона нещодавно цілувалася з якимось актором і розказала мені вже постфактум.

Ніхто ні в кого дозволу не питається, бо ми дуже добре все розуміємо.

Два артисти в сім’ї — це класно.

Не класно, звісно, коли не збігаються відрядження і ми не бачимося місяцями.

Зате є час, щоби скучити.

Ми завжди один за одного, в усьому підтримуємо, розуміємо і навіть мріємо про одне й те саме.

Ми найкращі друзі.

Взагалі треба бути друзями зі своїми колегами, підлеглими, з журналістами.

Не треба вмикати злого боса чи ревнивого чоловіка.

К.: Які шанси в Андрія не стати частиною шоу-бізнесу?.

П.: У нього це проривається: ми вже записали кілька пісень про школу, одну з них він навіть заспівав на останньому дзвонику.

Він веде концерти, знімає блоги.

І я не перечу цьому.

Для нас з Ірою головне, аби він був вихованою і чемною дитиною, інтелектуалом і спортсменом.

А ким він зрештою стане, артистом чи президентом, це вже на другому плані.

Ти ким будеш?.

Андрій: Не знаю, раніше хотів стати кібер-спортсменом і навіть виграв свої перші сто доларів на одному з турнірів.

Але потім я втратив інтерес.

Зараз мене дуже сильно тягне на сцену і я придивляюся до того, чим займаються тато й мама.

Може, скоро я буду виступати, хто знає.

П.: У свої десять він разом із гуртом «Время и Стекло» знявся в рекламі й заробив гроші – отримав картку і на картку.

А під час нашої нещодавньої поїздки до Греції Андрій не дав мені розрахуватися в кафе.

Сказав мені: «Ні, батьку, я сам».

Він дістав гроші і пригостив усю нашу компанію.

Мені подобається те, ким він росте.

А.: Якщо в мене є свої гроші, то чому я не можу за себе платити? І заодно зробити приємність батькам.

К.: Я правильно розумію, у вас більше стосунки як «друг-друг», аніж як «батько-син»? Як ви зазвичай проводите разом час?.

А.: Так, ми більше друзі.

Одне з наших найулюбленіших занять — відвідування парків віртуальної реальності.

Також ми разом займаємося спортом: граємо в баскетбол і футбол, це дуже прикольно робити з татом.

Ідемо в кіно, дивимося фільми вдома або просто говоримо.

К.: Бути сином Потапа й Ірини Горової — це дуже серйозне випробування для дитини.

Чи відчуваєш ти себе крутішим в школі від інших дітей? І як до тебе ставляться вчителі?.

А.: Мене привчили не хизуватися.

Я завжди знав, що я на рівні з іншими дітьми.

П.: Для нас з Ірою завжди було головне, аби він виріс чемною людиною.

К.: Не можу не запитати про здорове харчування.

Як давно ви не вживаєте цукру та лактози?.

П.: В далекому минулому я спортсмен і сам розумію, як треба харчуватися, а що краще не вживати.

Сьогодні я проспав своє тренування, але в моєму авто лежать уже три контейнери з їжею, яку приготувала Настя.

Не знаю, як вона все встигає!.

К.: Крім харчування, що ще змінилося у вашому житті після весілля? Чи вплинули зміни в особистому житті на творчість?.

П.: Для мене особисто нічого не змінилося, тому що в нас давно вже були відносини.

Я так само запальний на роботі, так само пишу пісні, граю в футбол, мрію про нові досягнення, живу й допомагаю іншим.

Хіба що я став щасливішим.

Чи вплине це на творчість далі — не знаю.

Послухайте новий альбом і самі вирішіть.