Недільна Полтва без романтичних прикрас. Продовження

Початок тут.

Не втамувавши свою жагу до пригод ми з Інокентієм пішли досліджувати інший малоходжений колектор по вулиці Левицького.

Запаркувавши машину коло адміністрації ми відкинули з землі неважку металеву пластину та, як колись, по сходинках сховалися від людей.

Тут собі спокійно переодягнулися та пішли проти течії в сторону Погулянки.

Вид від адміністрації в сторону Погулянки.

Наші сходи.

Як я вже писав, в цьому колекторі дуже брудно та неприємно.

Зате води небагато і можна йти прямо по руслу.

Минаємо зелений люк до Російського консульства, потім є розгалуження.

Ліворуч вливається вода з вулиці Мечнікова.

Там йде каскад водоспадиків щоб скинути висоту.

Діаметр яйця малий, але ходибельний.

Стеля колектора.

Важко було зробити культурний стік у воду?.

Ця притока давно вже не працює.

Так ніби запхав камеру в раковину громадської вбиральні.

Висюльки зі стелі.

Крокодиляча голова.

Що вище по течії, то більше бруду.

Напевно тому, що менше води, яка б це все змила.

Вихід до Російського консульства 😉.

Притока з Мечнікова.

Красиве яйце!.

Такий же трикутник колись був на зливі цієї гілки з Полтвою коло памятника Грушевському.

Вже нема 🙁.

Йдемо глянемо, що там в яйці.

Далі йде менше яйце і каскад Полтвопадів.

В колекторі Полтви.

Йдемо прямо в сторону Погулянки.

Невдовзі широкий колектор закінчується і перед нами просто яйце.

Йти ним можна, не зносить.

Потрібно руками триматися за стінки.

А вони липкі та слизькі, хоч у фільмі жахів показуй.

Ще через кілька метрів на голову в яйці ллється полтвопад.

Пройти таку ділянку можна тільки в повному ОЗК.

То ж я йду далі, а Інокентій залишається «охороняти» вхід.

Після водопаду в колекторі з’являється невеличка кімната і скоби нагору до люка.

Вдалині просвічується злиття двох менших колекторів з вулиць Погулянка та Вахнянина.

А ось і Погулянка.

Відчуття ніби ти в шахті і ці каменюки – це порода, що впала зверху.

Таке от шось незрозуміле біле вкриває всі бортики і плаває у воді.

Яйце в сторону Погулянки.

За Полтвопадом є вихід назовні чи спуск всередину.

Залежно з якої сторони дивитися.

В кінці видно злиття яєць з Погулянки і Вахнянина.

Ми доволі глибоко зараз під землею.

Вертаюся назад, тримаючись за ці липкі стінки.

Без хороших рукавиць сюди зась!.

Ось і вихід.

Колись піднімалося питання «скільки джерельної води дає притока з Погулянки?».

Відповідь: «Я не знаю скільки тут джерельної, але навіть з каналізацією води тут мало».

Ми вертаємося назад.

Практично одразу нижче входу колектор стає вищим.

Можна йти по бортику не згинаючись.

Тут також брудно, але вже не настільки.

Зато трапляються розсипи чорного металобрухту у відносно великих кількостях.

Таке враження, що хтось регулярно його скидав сюди зверху.

Ми, наприклад, на бортику знайшли сокиру та грубий кусок мідного кабеля.

Це ще раз доводить, що ніхто тут довго не був.

Востаннє я тут ходив в 2009 році з Fenriz i Zelia.

З того часу нічого в кращу сторону не змінилося.

Навпаки, решітки дощоприймачів часто забиті, свіжого повітря через них потрпаляє мало.

В одному місці колектор навскоси перетинає оранжева труба.

Напевно комусь треба було кинути кабель з одної сторони вулиці на іншу.

От він і продовбав отвір в бетонних стінах колектора.

Якщо так триватиме і далі, то в перспективі тут не буде як пройти, стільки труб та кабелів стирчатиме! Я не говорю вже про витік води та фекалій в навколишній грунт через ці отвори.

Закамянілий шматок дерева.

Як він сюди потрапив?.

Зруйнований бортик на Левицького.

Ще одне руйнування і купа заліза.

Чийсь гаманець.

Порожній 🙁.

Вулиця Левицького в сторону Центру.

Обросла труба під стелею.

Хтось врізав сюди кабель.

2014 рік.

Бокова притока чистої води десь в районі шостої школи.

Тут вже колектор затоплює під сам верх і тому бруду менше.

Агов металісти, чим ви там нагорі займаєтеся?.

Знайшли сокиру.

І шматок кабеля.

В колекторі Полтви.

Починаються повороти.

Підходимо до центру міста.

В основне русло Полтви ми прийшли як до себе додому.

Вибратися з колектора можна по вузькому, сантиметрів 10, підводному гребеню.

Це все що залишилося від бортика після минулорічних злив.

Про руйнування ми неодноразово писали, за рік так ніхто не поремонтував.

З гребеня можна впасти і опинишся вище пояса у воді (були прецеденти).

Якщо яму не залатати то з часом вона тільки збільшуватиметься.

Злиття з центральним колектором коло пам’ятника Грушевському.

“Шагать по водє со мной”.

Тут колись був такий же бортик як і на Мечнікова.

Інокентій висунув цікаве запитання: коли закривали Полтву, що було з мостиками? Роботи тривали не один місяць, люди якось мусіли ходити з берега на берег.

Можливо в колекторі залишилися частини цих старих містків.

Як мінімум для чогось же існують ці три щілини на місці клумби на Маріїнській площі….

Австрійська ложечка.

Лежала в боковій притоці в центрі.

Проспект Свободи.

Тут також бортик добряче підмило і скоро зруйнує.

Чи не скоро….

Щілини над клумбою на Маріїнській площі.

3 штуки.

Можливо тут був дерев’яний місток?.

Щілини над клумбою на Маріїнській площі.

Вид на Полтву з-під Фонтану в сторону Оперного театру.

Щоб менше вертатися до машини ми вирішили вилізти коло театру ім.

Марії Заньковецької.

Я надів фірмову жилетку «Дослідники Львова» і поліз першим.

Не встиг відкрити люк як почув «Оооо, дивися! Дігери з Полтви вилазять».

Молода компанія подивилася на нас як на живу ілюстрацію новин з цього сайту, але обніматися не пішли.

Ну дуже вже брудні ми були.

Локаль відновив недавно змитий ліхтар та камеру.

Тепер ще більше світла.

І чудовий селфі-спот для діггерів.

А цікаво, нас там хтось бачить?.

От для чого в Полтві потрібен шолом!.

і куртка від хімзахисту 🙂.

Ну а далі вже традиційне вмивання у фонтані та повернення назад тією ж дорогою, тільки по поверхні.

Андрій РИШТУН.

/* custom css */.

td-a-rec-img {.

text-align: left;.

.td_uid_3_5d9c5e6977a0c_rand.

td-a-rec-img img {.

Loading...