Українська сенсація Чемпіонату світу з легкої атлетики. Перше інтерв'ю Ярослави Магучих

Термінал D міжнародного аеропорту «Бориспіль», кілька спортивних функціонерів і менше десяти журналістів.

Так зустрічали новоспечену віцечемпіонку світу з легкої атлетики Ярослава Магучих, яка повернулася зі столиці Катару Дохи на рідну землю.

Увага, мабуть, не та, на яку заслуговує спортсменка, котра у свої 18 стрибає на 2,04 метра і встановлює молодіжні світові рекорди.

Це ще одна ілюстрація, як ставляться до спорту в нашій державі чиновники, ЗМІ та вболівальники, яких банально не було.

З’явившись у залі очікування, Ярослава багато часу на спілкування не мала, адже зі своїм тренером Тетяною Степановою невдовзі пересіла на потяг і вирушила до рідного Дніпра.

Втім, час для «Главкома» наша чемпіонка виділила.

Ярослава Магучих вже думає про Олімпіаду-2020.

Ярославо, з Дохи ви прибули однією з перших.

Залишилися в Катарі зокрема й ті, хто змагався поруч із вами – Юлія Левченко та Ірина Геращенко.

Це щось означає?.

Тільки те, що я трохи втомилася і хочу пошвидше додому.

Але не подумайте, що планувала швидше повернутися, бо не очікувала на медаль.

Розраховувала на п’єдестал, інакше прилетіла би не 2 жовтня, а 1-го (посміхається).

У три наступних дні вболіватиму за наших хлопців та дівчат, які виступають на чемпіонаті світу, уже біля екрана телевізора.

Срібний політ Ярослави.

Три місяці тому на етапі Діамантової ліги в Юджині ви стали наймолодшою в історії атлеткою, якій підкорилася висота два метри.

Чи мали перед чемпіонатом світу плани переступити відразу через дві висоти?.

Тренер налаштовувала мене на підкорення 2,02.

До цього я була готова і взяла висоту з першої спроби.

Завдання було виконане і Тетяна Володимирівна сказала, цього досить.

Але мені захотілося стрибати ще.

Довго переконували у зворотньому?.

Тренер швидко погодилася і дала пораду: «Зробиш усе те саме.

Все дуже гарно».

Мабуть, до третьої спроби я зібралася психологічно і стрибок вийшов успішним.

Це круто і незабутні емоції.

Найпоширеніша думка, яку можна прочитати поміж уболівальників – другої нагоди стати чемпіонкою світу може й не бути.

Але від подальшої боротьби ви відмовилися добровільно.

Не маю ні грама жалю, що завершила змагання.

До того перевершила саму себе і вважаю, що в мене ще все попереду.

Думаю, нагода стати чемпіонкою світу в мене ще обов’язково буде.

Ярослава втішена сріблом.

Поки Марія Ласіцкене уже в статусі переможниці готувалася до спроби на 2,08 м, камера вихопила вас.

Ви виглядали щасливою, але без особливих емоцій.

Це так?.

Були ще сили і емоції.

Насправді я тримала себе в руках.

Справжні емоції були пізніше.

Те, що мені вдалося зробити – круто, але підсвідомо я готувала себе, що можу так стрибати.

Ласіцкене стала триразовою чемпіонкою світу.

Коли вона в секторі, це тисне морально?.

Для мене в цьому вже немає нічого нового.

Ми змагалися поряд на етапах Діамантової ліги.

Марія дуже сильна, але під час змагань я думаю не про суперниць, а змагаюся найперше сама з собою.

Юлія Левченко, вперше підкоривши двометрову висоту на попередньому чемпіонаті світу, визнала, що для неї то був своєрідний психологічний Рубікон.

Невже у вас інакше?.

Стрибнула, пораділа і зрозуміла, що треба готуватися далі.

Так було три місяці тому в Юджині.

Те саме відчуваю й зараз, підкоривши 2,04 і встановивши молодіжний світовий рекорд.

Тепер мої думки вже пов’язані з наступним сезоном.

Не хочу зупинятися і загадувати.

В майбутньому мене мотивує участь на Олімпіаді в Токіо.

Гадаєте, на Олімпіаді для перемоги треба буде стрибати ще вище, ніж на 2,04?.

Цього не спрогнозуєш.

Минулу Олімпіаду виграла дівчина з результатом 1,97.

А зараз у Досі Юля Левченко з двома метрами залишилася четвертою.

Передбачити результати не можна перед жодними змаганнями.

Зрозуміло, що боротьба буде найгострішою.

До речі, з Левченко після свого срібла спілкувалися? Для неї ця поразка точно болюча.

Юля мене привітала відразу після змагань.

А згодом, коли приїхала в готель, мене знайшла й Іра Геращенко.

Теж вітала.

Думаю, дівчата сприйняли мій успіх доброзичливо.

Місяць тому на чемпіонаті України перемогла Левченко, Магучих була другою, Геращенко - третьою.

Вдалося заснути в ніч після змагань?.

Хіба трішечки, дві годинки.

Але то у мене не лише в Досі так.

Завжди після змагань сплю погано.

Але потім емоції вгамовуються і сон повертається.

Про особливості катарської спеки впродовж чемпіонату світу не говорив хіба лінивий.

Ви не згадали й словом.

Не згадала, бо навесні вже змагалася там і приблизно розуміла, чого очікувати.

Це допомогло.

Як і нагодився той досвід з іншої причини.

Після приїзду не встигла зробити розминку на основному стадіоні.

Але я знала, що то за стадіон, яка там доріжка ще з травня.

Тому той пропуск на мені не позначився.

Кондиціонери на стадіоні мені теж не заважали, бо погода ввечері була доволі комфортною.

Спекотною її б не назвала.

Думаю, умови для змагань були оптимальними.

Не спека і не холод.

Цьогоріч ще плануєте десь виступати?.

Вже ні.

Найближчим часом розпочнемо збір у Чорноморську на Одещині.

А з планом на наступний рік ще не визначилися.

Відпочинемо трохи і обговоримо з тренером, де будемо стартувати і як готуватися.

Іван Вербицький, «Главком».

Яка вона, Ярослава Магучих, 18-річна сенсація з України.