Красуня та срібна призерка чемпіонату світу. Перше інтерв’ю Марини Бех-Романчук

У залі для зустрічей в терміналі D аеропорту «Бориспіль» її зустрічали мама з татом і свекор.

Чоловіка - Михайло Романчука - не було.

Саме в ці хвилини він стартував на турнірі в американському Індіанаполісі.

Власне, спортивне життя привчило їх до стосунків на відстані.

Новоспечена срібна призерка чемпіонату світу в стрибках у довжину Марина Бех-Романчук виглядає втомленою, але щасливою.

Вона підкорила поки що найвищу вершину у своій кар’єрі й може перевести подих.

Дуже задоволена, бо це моя перша світова медаль, - каже Марина «Главкому».

- Для мене це срібло на вагу золота.

Я неймовірно щаслива.

Здається, нинішнє світове срібло далось вам легше, ніж торішня нагорода такого ж достоїнства на чемпіонаті Європи.

Тоді у Берліні найвдалішою виявилася остання спроба.

Але не сказала б, що зараз було легше.

Кожна медаль – це боротьба.

Ця боротьба для мене теж була нелегкою.

Дівчата, які пробилися у фінал, були готові дуже добре.

Будь-хто з них міг додати і відповідно посунути мене з трійки.

Інтрига зберігалася до самого кінця.

Тому я теж тримала себе в тонусі, не заспокоювалася і розуміла, що треба стрибати ще ліпше.

Марина Бех-Романчук з омріяною медаллю.

Але першою спробою на 6,81 метра ви себе заспокоїли.

Я зрозуміла, що можу стрибати і боротися за високі місця.

В ході змагань зрозуміла, що ось вона – медаль.

Її просто потрібно не упустити.

Першу медаль чемпіонату світу збірній України принесла Ярослава Магучих.

Хоч ви змагаєтеся кожна за себе індивідуально, але все ж є командою.

Розуміння, що повернетеся не з порожніми руками, знімало нервове навантаження особисто з вас?.

Я раділа за Ярославу.

Те, що вона зробила у 18 років – дуже круто.

Але все ж ми змагаємося кожна індивідуально, тому напруга нікуди не ділася.

Просто хотілося реалізувати свою підготовку.

Бо медаль Ярослави – то її праця.

Мені було важливо матеріалізувати власну роботу.

Протягом двох сезонів ви майже на всіх змаганнях демонстрували приблизно однаковий результат – у межах 6,80 метрів.

Стабільність, якою можуть похизуватися одиниці.

Та прорив трапився лише зараз.

Мене тішило, що я закріпилася на одному рівні і нижче нього не опускалася.

Це чергова сходинка.

В Досі стрибнула 6,92 і це вже помітно вище.

Потихеньку буду підійматися на новий рівень і на ньому закріплюватися.

Бо коли в тебе є підґрунтя, завжди можна зібратися і в окремих спробах стрибнути кудись вище.

Інколи це виходить, інколи ні, але з часом рухаєшся далі.

Ось наступного року спробуємо піднятись на наступну сходинку.

У своїй найкращій спробі в Досі марина не дотягнула до особистого рекорду лише сантиметра.

Нині у вашій сім’ї вже три срібних медалі чемпіонату світу (чоловік Марини – дворазовий срібний призер чемпіонатів світу з плавання Михайло Романчук).

Михайло вітав, сміявся і казав, що тепер треба щось змінювати (сміється).

Насправді тенденцію задає Мишко.

Я йому про це нагадую і цим мотивую.

Тож спочатку він нехай переможе, а вже потім я.

Отримуєте від чоловіка якісь фахові поради?.

Він мене підтримує найперше морально і психологічно.

Це для мене дійсно дуже важливо.

Я Михайлові про це завжди кажу і це дійсно так і є, що частина ця медалі його.

Я перемагаю, бо чоловік завжди поряд, підтримує мене і в потрібні хвилини завжди знає, що мені сказати.

Михайло ніколи не відвертається, а наполегливо стоїть на своєму.

Ця риса мені імпонує і допомагає, наскільки впертою я б не була.

Показавши найкращий свій результат у сезоні на чемпіонаті світу, не шкодуєте, що він закінчився і не вдасться розвинути успіх?.