відомий львів’янин, або художник, письменник і дослідник Богдан Гурман

Богдан Гурман.

Про нього не знімають кіно, він не роздає численні інтерв’ю і не “світиться” на телеекранах.

Він чудовий графік і романтичний поет, прискіпливий історик і знаний науковець.

Його книжки читають не тільки в Україні, а мистецькі роботи знає світ.

Він Богдан Гурман – чоловік, який залишив свій слід у всьому, за що брався.

Паном Богдан зустрів мене веселою молодечою посмішкою і одразу закликав до хати з готовністю розповідати і відповідати на всі мої запитання.

Графічні ескізи Богдана Гурмана.

– Розкажіть про Вашу роботу.

– Мені же 86 років.

Я родився селянином.

До плуга, до коси.

Але Бог мене скерував іншою дорогою – в науку.

Я вступив Український поліграфічний інститут, тоді там був відділ графіки, книжної ілюстрації.

Працював як художник-оформлювач і у Львові, і в Кишиневі, в клубних видавництвах.

Збіг обставин чи Божа воля, після шести років роботи в Молдавії, змусили мене повернутися до Львова.

Але у Львові було таке становище, що я ніяк не міг знайти собі роботи, бо було багато спеціалістів.

Тоді я вирішив працювати творчо, біда змусила.

Працював і оформлювачем книжок у видавництвах, і літератором, ким тільки міг працював, щоб заробити.

І не тільки у Львівських видавництвах, їздив і в Закарпаття, брав і там замовлення.

Таким чином відомим художником я став з біди.

І в той же час став письменником, бо одночасно став писати: і статті, і крупні дослідження.

Багато оформив та видав книжок.

Працював творчо, тому графік я творчий і графік видавничий.

Брався за книжки, які були потрібні Україні, а тим більше мені.

Книжки, які написав або ілюстрував Богдан Гурман.

– Як художник став дослідником?.

– Я брав участь в багатьох розкопках, які велися геологами, дослідниками, науковцями.

Старався з ними їздити , але все ж таки мене тягнуло до книжки.

Геолога з мене не вийшло, а художник-оформлювач – так.

Оформив багато і наукових, і творчих книжок, на будь-яку тему – навіть не можу порахувати їхню кількість.

Як не мав творчої роботи, то займався екслібрисами: Івана Франка, Романа Іваничука, Романа Горака.

В першу чергу створював їх безкоштовно знайомим людям.

Теж видав кілька книжок екслібрисів.

Брав участь і колективних виданнях.

– Над яким проектом працювалося найцікавіше?.

– Найбільше я був захоплений дослідженнями етрусків.

Дуже глибоко вліз в історію.

– «Батько розпочав, а я продовжила, додала сучасні дані, посилання.

Розвинула тему і ось так вийшла у нас книжка» , – додає донька художника.

– Працював і над дитячими книжками, зокрема в Молдавії.

А потім почав малювати дитячу книжку для себе, але так і не можу її закінчити.

Книжки в основному видає донька художника Любомира Блажко за власний кошт.

«У батька є уже дев’ять виданих книжок і підготована до друку десята на яку зараз бракує коштів.

Ну а я в якості співавтора, редактора, коректора, а батько як автор, художник, оформлювач.

Хоча зараз він не пише нічого, не має здоров’я, але з шухляди дістаю оповідання ще з його студентських років.

Серед них і про село, і про місто, і про Київ, і про Львів».

Любомира Блажко.

– Коли захоплювався літературою, писав вірші, то своїх улюблених письменників відтворював на папері.

Ілюстрував і класиків літератури.

Зокрема, в доробку художника оформлення творів Гарсіа Лорки, Пабло Неруди.

А крім того, усюди, де бував, то привозив малюнок.

Так з’явилися Замок у Галичі, Кременець, Рахів, Крим, Карадаг та багато інших творів.

– Хто з художників мав найбільший вплив на Вас?.

– Я більше захоплювався європейською художньою школою.

Мене вони цікавили найбільше.

А вже сучасні художники, то як коли.

Найбільше захоплювався Софією Карафою-Корбут, Романом Сельським, Стефанією Гебус-Баранецькою.

Всі по трошки на мене впливали , але я старався завжди мати свою думку, особливо не приставав до когось на його лінію.

Шукав свій стиль.

Графічний ескіз Богдана Гурмана.

– А учнів мали?.

– 6 років працював художнім редактором в Молдавії, де виховав свою школу молодих спеціалістів графіків.

У Львові займався технічними плакатами на автобусному заводі.

Там же при інституті отримав науковий ступінь кандидата технічних наук.

Попри свій поважний вік, пан Богдан не зупиняється і, разом з донечкою готує до друку наступну книжку.

Маю надію що вже найближчим часом буду мати нагоду писати про її презентацію.

Розмовляв Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ.

/* custom css */.

td-a-rec-img {.

text-align: left;.

.td_uid_3_5da79c2987df3_rand.

td-a-rec-img img {.

Loading...