Поэт из Украины и еще 11 людей творчества, которые изменили мир в 2019 году

В течение года «Культурный фронт» Всемирной службы BBC общался с художниками, чье творчество влияло на ситуацию в мире.

Каждый из них своими работами показывает индивидуальность, представляет себя и свой народ, меняя наше представление о странах их происхождения.

Протягом року «Культурний фронт» Всесвітньої служби BBC спілкувався із митцями, чия творчість впливала на ситуацію у світі.

Кожен із них через свої роботи показує індивідуальність, представляє себе і свій народ, зокрема змінюючи наше уявлення про країни їхнього походження.

Пропонуємо вам познайомитися із 12 митцями, чия творчість змінила наш світ у 2019 році.

Саліф Кейта, музикант з Малі.

Його називають «Золотим голосом Африки», але життя малійського музиканта Саліфа Кейти було сповнене труднощів та забобонів.

Саліф народився з альбінізмом, і через це його вислали з громади, адже білий колір шкіри там сприймали як символ нещастя.

Саліф знайшов своє місце у світі завдяки музиці.

Протягом усієї кар'єри виступав за права людей-альбіносів.

Зараз йому 70 років, і він продовжує бути музикантом і активістом.

Цього року Саліф Кейта випустив свій 14-й альбом «Un Autre Blanc» (Інший білий), який, за його словами, стане останнім.

Мана Хашимото, танцівниця з Японії.

Коли Мана Хашимото була маленькою, вона мріяла стати танцівницею.

Вона займалась балетом до підліткового віку, але усе змінилося, коли атрофія нерва почала впливати на її зір.

Мана продовжувала танцювати і переїхала до Нью-Йорка, щоб продовжити навчання.

Протягом року вона повністю втратила зір, і здавалося, що її мріям настав кінець.

І хоча Мана побоювалася за своє майбутнє, дівчина вирішила, що не покине танці.

Вона створить дещо інше — щось, що відображатиме її досвід як сліпого митця.

Мана носила із собою взуття для танців скрізь, куди б не пішла, і почала запам’ятовувати та вдосконалювати свої рухи за допомогою того, що відчувала фізично, та того, що чула.

Незабаром вона знову почала виступати перед публікою.

Зараз Мана має танцювальну студію у Нью-Йорку, яка називається Dance Without Sight (Танець без зору), у якій займаються як зрячі, так і люди з вадами зору.

Сакдія Маруф, комік з Індонезії.

У комедійних клубах Джакарти ви можете зустріти жінку, яка за допомогою гумору намагається зрозуміти своє місце у мінливій Індонезії - Сакдію Маруф.

Її виховували у консервативній громаді, і дівчина годинами дивилася виступи коміків, коли сиділа вдома після комендантської години.

Але вона не дозволила традиційним цінностям обмежити своє майбутнє.

Сакдія гастролює та виступає на телебаченні та радіо, намагаючись боротися із негативними стереотипами щодо своєї релігії, ісламу.

Вона отримує величезну реакцію від глядачів у своїй країні, від жінок, які кажуть, що вона озвучує ті думки, які самі вони боялися обговорювати.

Мон Лаферте, співачка з Чилі.

BBCМон Лаферте отримала нагороду «Греммі».

Цього жовтня понад мільйон людей вийшли на вулиці Чилі, щоб закликати уряд вирішити проблему економічної нерівності.

В авангарді цих протестів виступили артисти та музиканти, зокрема співачка, що отримала «Греммі» — Мон Лаферте.

Мон зростала у бідній родині у прибережному місті Вінья-дель-Мар, де у 13 років вона кинула школу, щоб працювати і допомагати матері сплачувати рахунки.

Слава прийшла до неї після участі у телевізійному співочому конкурсі у 2003 році.

Цього року вона брала участь у ініціативі музикантів, які разом із юристами та психологами їздили до бідних районів, щоб допомогти незахищеним верствам населення.

На червоній доріжці латинської премії «Греммі» вона влаштувала одиночний протест проти імовірних порушень прав людини у Чилі.

Вона оголила груди, на яких було написано: «En Chile torturan violan y matan» — «У Чилі катують, ґвалтують і вбивають».

Ілля Камінський, поет з України.

У 2019 році український поет Ілля Камінський випустив надзвичайну збірку поезій під назвою «Республіка глухих» — про розстріл глухого хлопця на окупованій території країни.

Це пристрасна оповідь, більше схожа на драму, ніж на поетичну збірку.

Сам Ілля називає її казкою у віршах.

Збірка стала відображенням власного життя Іллі.

Ілля народився у Одесі.

Хоча хлопець майже повністю втратив слух у чотири роки, перший слуховий апарат він отримав лише у 16.

У 1993 році його родина отримала політичний притулок у США, а після смерті батька в 1994 році Ілля почав писати вірші англійською мовою.

У своїх ліричних творах він розглядає природу тиші, а також те, що означає справді бути почутим.

Іфеома Фафунва, драматургиня та режисерка з Нігерії.

Цього року драматургиня та режисерка Іфеома Фафунва зібрала 10 нігерійських жінок — зірок театру, кіно та телебачення — щоб розповісти історії про домашнє насильство, зруйнувавши статус-кво утисків та неповаги хоробрістю, сестринством та радістю.

Вистава отримала назву Hear Word!, що для тих, хто знайомий з нігерійською мовою піджин, приблизно звучить як «Слухай і виконуй».

Історії, що відбувалися у різних куточках світу, від Лондона до Лагоса, дають можливість побачити ті проблеми і перешкоди, з якими стикаються нігерійські жінки.

П'єсу поставили ще до того, як світом почав ширитися рух #Me.

Too, і їй вдалося показати ту правду, яку рідко можна побачити на сцені.

Жасмін Патея, мисткиня та активістка з Індії.

Мисткиня та активістка Жасмін Патея поставила кинула виклик традиції звинувачення жертв у Індії.

Жасмін колекціонує одяг, але не для того, щоб носити чи продавати, а як форму протесту.

Її колекція під назвою «Я ніколи про це не просила» — це одяг, який віддали жертви сексуального насильства.

З 2003 року Жасмін просить тих, хто пережив сексуальне насильство, віддати одяг, який був на них під час нападу.

Одяг найрізноманітніших фасонів і розмірів, який надсилали жінки з Індії та Америки, Канади та Німеччини, демонструвався на виставках від Бангалора до Нью-Йорка.

Жасмін разом із іншими активістками вийшли на протест під прапорами з цих суконь, штанів та футболок у Колкаті та Нью-Делі, щоб кинути виклик тим, хто реагує на сексуальні напади питанням: «У що ти була вдягнена?».

Бахара Голестані, акторка з Афганістану.

BBCБахара Голестані у серіалі «Це ми».

Шлях з Кабула до Голлівуда проходять не так багато людей, але саме така подорож визначила життя американсько-афганської акторки Бахари Голестані.

Вона втекла з Афганістану, коли владу в країні захопили таліби.

Її родина спочатку шукала притулку в Росії, а потім у США.

Зараз вона — зірка популярного американського телесеріалу «Це ми».

У ньому вона грає лікарку-афганку, яка захищає свою сім'ю під час конфлікту в Афганістані.

Марія Бамфорд, комік зі США.

BBCМарія Бамфорд відверто говорить про власні проблеми з психічним здоров’ям.

Знайти кумедне у проблемах психічного здоров’я — справа непроста, але американська комік Марія Бамфорд вже 25 років робить саме це.

І у своїх стендапах, і в серіалі Netflix «Леді Динаміт» вона відверто говорить про проблеми психічного здоров’я, руйнуючи стигму навколо них.

Проблеми з психічним здоров’ям у Марії почалися у 10 років, коли у неї з’явилися нав’язливі, небажані думки, які через багато років діагностували як різновид обсесивно-компульсивного розладу.

Відтоді їй ставили кілька інших діагнозів, через які вона кілька разів лежала у психіатричній лікарні.

Ті важкі часи надихнули пані Бамфорд на «Леді Динаміт», а також стендапи, у яких вона відкрито обговорює свої психічні проблеми.

Абдувелі Аюп, поет з Китаю.

Абдувелі Аюп — активіст уйгурської мови, лінгвіст, письменник і поет з регіону Сіньцзян на північному заході Китаю.

Він навчався на лінгвіста у Пекіні.

Після цього повернувся у Сіньцзян і почав засновувати школи, у яких викладали уйгурську, оскільки був занепокоєний тим, що в школах цю мову витісняє мандаринська.

У серпні 2013 року пана Абдувелі арештували державні органи і звинуватили у зв’язках із сепаратистами та уйгурськими терористами.

Його затримали на 15 місяців і зрештою змусили зізнатися у фінансових зловживаннях під час збору грошей для своїх шкіл, і лише після цього звільнили.

У розмові з «Культурним фронтом» Абдувелі розповів, що під час перебування у тюрмі його жорстоко катували.

Після ув’язнення лишатися у Сіньцзяні йому було неможливо, тож пан Абдувелі спочатку поїхав до Туреччини, а згодом до Бергена у Норвегії.

Зараз він пише вірші на підтримку уйгурського народу для привернення уваги міжнародної громадськості до мільйона уйгурів, яких, за повідомленнями, китайська влада утримує у так званих «таборах для перевиховання».

Аїда Мулуне, фотографка з Ефіопії.

BBCРобота Аїди Мулуне, фотографки з Ефіопії.

Ефіопська мисткиня Аїда Мулуне — один з провідних фотографів у світі.

Цього року Аїда співпрацювала з благодійною організацією Water Aid над створенням серії «Водне життя» (Water Life).

Через серію фантастичних, яскравих та футуристичних образів Аїда зобразила повсякденне життя ефіопських жінок та зусилля, які їм доводиться докладати для того, щоб забезпечити чистою водою свої родини.

Деякі фотографії авторка знімала в студії, а інші - під відкритим небом у одному з найспекотніших і найпосушливіших місць на Землі - регіоні Афар на півночі Ефіопії.

У своїй роботі вона прагнула відобразити силу жінок, яким доводиться так багато робити і витримувати лише задля того, щоб їхні сім'ї мали що їсти та пити.

Aboriginal Comedy All Stars, коміки-аборигени з Австралії.

BBCСтеф Тісдел — учасниця Aboriginal Comedy All Stars.

Спочатку ми змушуємо їх сміятися, а потім — думати.

Це філософія австралійської комедійної групи Aboriginal Comedy All Stars.

Учасники групи — Кевін Кропіньєрі, Стеф Тісделл (на фото) та Енді Сондерс — розповідають особисті історії на тлі країни, щоб створити жорстку, оригінальну та веселу комедію.

Вони не бояться піднімати питання расизму, колоніалізму та знищення корінних громад Австралії.

BBC News Украина.