MY.UAСтатті
«Швидко час злетів». Життєва історія легендарного футболіста Ростислава Поточняка
«Швидко час злетів». Життєва історія легендарного футболіста Ростислава Поточняка

«Швидко час злетів». Життєва історія легендарного футболіста Ростислава Поточняка

Нині, 26 січня, йому виповнюється 72.

Його постава така ж кремезна, лише у погляді відчувається помітна зажура.

Легендарний оборонець львівських «Карпат» і харківського «Металіста» Ростислав Поточняк пропонує пройтися вулицями Львова, які десятиліттями були для нього рідними.

«Ось, - показує на високий засклений балкон третього поверху будинку на вулиці Коперніка.

– Вважайте, що я тут усе життя прожив.

Три кімнати, стара, ще польська будівля.

Нещодавно продав цю квартиру.

Грошей вистачило, щоб купити житло доньці, дружині й собі.

Тепер живу сам.

Влітку, залишився на самоті і так погано стало, що думав, що вже помру.

Серце схопило.

Але якось видужав».

Власне, так непомітно Поточняк почав згадувати.

Про найліпше в своєму житті.

Про ті «Карпати», яких давно немає і, в світлі нинішніх подій навколо клубу, не відомо, чи будуть вони взагалі.

Пане Ростиславе, влітку виповнилося 50 років з тієї миті, як «Карпати» стали єдиним в історії совєцького і українського клубом нижчої ліги, який здобув Кубок країни.

Перемога, яку львівські вболівальники згадують понині.

Правду кажучи, важко повірити, що вже півсторіччя минуло.

Не хотілося б вірити.

Так, можна говорити, що нам у Кубку СССР-1969 пощастило з суперниками.

Проте ми були дуже сильними і мали вийти в елітний дивізіон совєцького футболу ще у 1968-му, але програли в «фінальній кульці» свердловському «Уралмашу».

Було прикро, бо програли не по грі.

Власне, перед сезоном-1969 перед нами стояло якраз завдання вийти у вищу лігу.

Але сталося так, що перемагали від матчу до матчу в Кубку.

Фарт був підвищений, бо більшість матчів того розіграшу провели вдома.

Та ще й суперники були не грандами, хоча й серед них були вищолігові єреванський «Арарат» і одеський «Чорноморець».

Вірменам узагалі поступалися в додатковий час 0:1, але вирвали перемогу 2:1.

Ми тоді вражали суперників шаленим темпом.

Немов втілили у життя слова колишнього тренера «Карпат» Євгена Лемешка.

Він говорив: «Не можеш грати, то хоч бігай».

Ось ми й бігали, старалися.

Хоча найважче, мабуть, було у чвертьфінальному матчі в Воронежі, проти місцевого «Труда».

На ту мить гра у нас пропала, почали програвати в чемпіонаті.

Суперники ж на попередній стадії перемогли московський «Спартак».

За «Труд», до речі, в ті роки грало багато саме спартаківських вихованців – молодих і тих, що вже догравали.

Видно, у них там був прямий рейс за відомим маршрутом «Москва – Воронеж».

Тільки закінчення не пишіть (посміхається).

Але у Воронежі ми перемогли завдяки пенальті, який заробив Булгаков.

Точніше, то воротар суперників зіграв недбало, вибіг з воріт і зачепив Володю.

Суддя Баґдасаров з Ташкента вказав на позначку, а Гена Ліхачов не промахнувся.

Правда, наприкінці гри узбек «виправився»: в ситуації, коли я прийняв м’яч у штрафному майданчику на груди, арбітр побачив гру рукою і призначив пенальті уже нам.

Не знаю, як можна допомагати аж настільки явно.

Та наш голкіпер Вітя Турпак мав хватку на одинадцятиметрові.

Ось і удар екс-спартаківця Голодубова він потягнув.

Миколаївському «Суднобудівнику» у півфіналі ми у Львові при повному стадіоні надій не залишили.

То була, без перебільшення, гра в одні ворота.

Проте перед фіналом з ростовським СКА, який тоді теж грав у вищій лізі і вважався дуже сильною командою, шансів нам не давали.

Та я й сам не сильно хвилювався.

Думав, що нічого не станеться, якщо ми програємо.

Мабуть, не один я такий був, а й решта хлопців.

Тріумфатори Кубка СССР-1969.

Ростислав Поточняк - стоїть п'ятий зліва.

Але сталося диво.

Ростовці вочевидь себе трохи переоцінили.

У них тоді вистачало футболістів, які встигли пограти навіть у національній збірній СССР.

Проскурін, Зінченко, Єськов, Сінау, Антоневич, воротар Кудасов – то були дуже серйозні футболісти.

І попервах гра на користь СКА складалася: Зінченко метрів з 20-ти влучив у дальній кут.

Можливо, в цій ситуації Турпак і міг врятувати.

Але вже як є.

Однак той гол футболістів СКА трохи заколисав.

А нас навпаки заспокоїв.

Ще до перерви ледь не зрівняв рахунку Володя Данилюк.

Але він після індивідуального проходу влучив у стійку.

Проте у перерві тренери нас заспокоїли, сказали, що матч ще не програний.

І справді, в середині другого тайму ми забили двічі.

Спершу Янош Габовда після флангового навісу зачепив м’яч головою і Ліхачов пробив з лівого кута воротарського майданчика.

Гена потім говорив, що воріт не бачив, влучив у дальній кут майже наосліп.

А ще через чотири хвилини Габовда після флангового прострілу скинув на Булгакова, а Володя вдарив з близької відстані.

Він мав чуття опинитися в потрібний час у потрібному місці, часто опинявся на таких позиціях, хоча грав у середині поля.

На порятунок СКА мав півтайму.

Дивом встояли, було дуже важко.

Не було коли думати – дивилися то на поле, то на годинник.

Але витримали.

Журналісти мене любили питати, які були після фінального свистка відчуття.

Подивіться, як збірна Бразилії у футболках «Шахтаря» перемагає у фіналі першоліговий «Інгулець» і тішиться здобуттю Кубка так, ніби то Ліга Європи.

Не менше.

То що про нас говорити? Були в безпам’ятстві.

Як «Карпати» стали єдиною командою нижчої ліги, котра здобула Кубок СССР.

Довго приходили до тями?.

Як вам сказати? Львівське керівництво оцінило нашу перемогу доволі скромно.

Навпаки налаштовували, щоб продовжували боротьбу за потрапляння у вищу лігу.

Але для цього треба було перемагати ледь не у всіх матчах, які залишалися.

Проте за один рік виграти все й одразу складно.

Тому у вищу лігу вийшли за підсумками чемпіонату-1970.

І в першому сезоні серед еліти мали найелементарніше завдання – не вилетіти.

Ми знову гарно бігали, але бракувало майстерності.

Як наслідок, 18 разів з 30-ти матчів зіграли внічию.

Так, завдали першої в тому чемпіонаті поразки київському «Динамо».

Але ж суті то не змінює, бо загалом перемог тоді в нас було найменше поміж усіх команд – п’ять.

Ці «Карпати» вирізнялися вмінням обіграти будь-якого суперника.

Своєму приходу в «Карпати» ви як і ще півскладу команди, яка перемогла в Кубку, завдячуєте вище згадуваному тренерові Лемешку.

Я опинився в «Карпатах» ще наприкінці 1965-го, коли тренером був москвич Микола Дементьєв.

Мені було лише 17, а загалом склад був аж занадто віковим.

Тому перше, чим зайнявся Лемешко, очоливши «Карпати» в ході сезону-1966 – почав омолоджувати склад.

Євген Пилипович привів чимало молодих футболістів – зі Львівщини і своїх знайомих з інших клубів.

Тому правду кажуть, що в кубковому тріумфі більша частина якраз Лемешкової заслуги, хоча у команді його на той час уже й не було.

Був такий заступник директора заводу «Електрон» Олег Климов.

Він почав вказувати Євгенові Пилиповичу, що той має робити.

Мовляв, у Москві залишилося безробітними чимало сильних футболістів, було б непогано їх взяти.

А Лемеха ж за словом у кишеню не ліз.

«Знав, що ти дурень.

Але не до такої ж міри», - сказав він Климову.

Той не пробачив.

Створив Євгенові Пилиповичу такі умови, що той сам пішов.

Власне, Василь Васильєв, який у 1968-му очолив «Карпати» замість Лемешка, теж працював гарно.

Точніше, спочатку ми грали невиразно, а потім почали набирати обертів.

З 44-х можливих набрали 39 очок.

Одним словом, підстав розставатися з таким тренером теж не було.

Але раз пішов і Васильєв, головним зробили ще одного колишнього помічника Ернеста Юста.

Ернест Ервінович – фаховий тренер, довго грав у київському «Динамо», оскільки його брат жив у Чехії, добре знав футбол Західної Європи.

Юста вирізняло те, що в той час, коли всі тренери любили ганяти футболістів, він нас шкодував.

Говорив, що сезон триває 11 місяців.

П’ять з них організм витримує, а потім немає сил ноги тягати.

Натомість Анатолій Полосін, яким керівництво заводу «Електрон» у 1972-му вирішило замінити Юста, навпаки ганяв нас до знемоги.

З ним ми перестали працювати з м’ячем, тільки бігали.

Матчі проти румунського «Стяуа» в Кубку кубків згадуєте з розчаруванням?.

Та чому? Все об’єктивно.

Програли, бо нам забракло досвіду.

Тренером «Стяуа» тоді був Штефан Ковач, який згодом кілька разів виграв з «Аяксом» Кубок чемпіонів.

Румуни були сильні.

А те, що я в кінцівці львівського матчу впав біля бровки, а румун Ґеорґе Тартару на швидкості втік і приніс «Стяуа» перемогу? Не знаю, що сталося: на рівному місці мені нога поїхала або ще щось.

Але врахуйте, що промахнувся я на фланзі, а не по центру.

Мене ще могли підстрахувати.

Інша справа, що ніхто цього не зробив.

Поряд не виявилося нікого.

Звісно, картати себе можна до старості.

Спогадами про те, що щось у своєму житті зробив не так.

Звичайно, було неприємно.

Та мені тоді було 22 роки, вся кар'єра попереду.

Хвилювався, не обійшлося без безсонних ночей.

Але що поробиш?.

Напередодні львівського матчу зі «Стяуа».

У Бухаресті ми зіграли 3:3, проте суперників трохи витягнув суддя – і пенальті призначив суперечливий, і взагалі нам грати не давав.

На виїзді ми зіграли раціонально.

Хоча й удома виглядали непогано.

Правда, «з високим забралом».

Досі впевнений, що «Стяуа» ми повинні були проходити.

Але між «повинні» і «пройшли» - прірва.

Хоча Ковач після львівського матчу говорив, що не пам’ятає, щоб ще якась команда грала на таких швидкостях.

То ми їх на початку так заганяли.

Та румуни вистояли, а потім поступово почали нас відтісняти.

Шкода, що програли, бо в наступному раунді могли зіграти в Нідерландах з ПСВ.

За весь період виступів у «Карпатах» ви не спрацювалися тільки з одним тренером.

Валентина Бубукіна цікавило дозвілля.

Він любив наголошувати, що є чемпіоном Європи.

Можливо, Бубукін і справді знав футбол.

Але ці знання треба вміти використати.

На ділі цей тренер роззброїв команду – вигнав Ігоря Кульчицького, Петра Данильчука, Валерія Сирова, Богдана Грещака.

А за що – то нехай вам Бодьо розкаже.

Також Бубукін надумав собі, що йому в команді потрібен рудий.

Гравців він переставляв, крутив, щоразу доводилося грати на новій позиції.

Зокрема мене перевів з центру оборони в середню лінію.

То після того, як одного разу після травми виставив там хвилин на 20 і побачив, що я зробив дві-три вдалих передачі.

Однак то було не моє, хоча на початку кар’єри я і в нападі, і в півобороні пограв.

Та коли то було?.

…Добре, що керівництво вистачило розуму прибрати Бубукіна і повернути Юста.

Інакше вильоту не уникнули б.

А Ернест Ервінович стабілізував ситуацію настільки, що в 1976-му ми навіть претендували на друге місце.

І дивом його не посіли.

Тоді проводилося два чемпіонати – весняний і осінній.

Обидва рази «Карпати» залишилися четвертими.

Поразка у Львові 0:3 «Зеніту» в останньому турі – найболючіший спогад моєї футбольної кар'єри.

Після нічиї 0:0 у Москві з ЦСКА ми через непогоду два дні сиділи в аеропорту у Внуково.

Потім добиралися до Львова поїздом.

Мабуть, такий тривалий шлях додому позначився на нашій готовності.

В такій ситуації потрібно було діяти прагматичніше.

Ми ж, як казав Малофєєв, зіграли в «щирий футбол».

І «щиро» програли.

Це був шоковий день, який понині не йде з моєї пам'яті.

Пояснення тій поразці не знаходжу.

Ми два тайми «сиділи» на воротах «Зеніту».

І не забили жодного м'яча.

У них – що не атака, то гол.

Для Львова срібло чемпіонату СССР було б немов чемпіонський титул греків на Євро-2004 чи бронза турків на світовій першості 2002 року.

Власне, той результат став переломним моментом.

То ще у 1976-му звертали увагу, що наймолодшим у складі – мені і Левкові Броврському – по 28.

Почали вимагати омолодження і з наступного сезону провели його найрадикальнішим методом.

Таким, що «Карпати» при всій обдарованості молоді вибули з вищої ліги.

Юст потім так і сказав: «Я завжди вирішував сам, а тут мене змусили».

Лідер «Металіста».

Вас після 1976-го залишили.

А напередодні сезону-1978 попросили піти зі Львова чи ви пішли самі?.

Сказали: «Ми омолоджуємо команду».

Мені, Ліхачову.

У цю мить Володя Булгаков, який вже допомагав у «Металісті» Лемешку, сказав: «Треба поїхати на рік у Харків, допомогти вийти з другої ліги в першу».

Погодився, а коли завдання виконали, з’явилося нове прохання – допомогти харків’янам втриматися у першій лізі.

Проте тим теж не завершилося.

Харків поступово повертав футбольні позиції.

Лемешко кликав мене у свій кабінет на стадіоні і просив побігати ще сезон: «Маємо завдання – вийти у вищу лігу».

«Так не виконаємо», - кажу.

«Ну й що? Наш уряд планів по заготівлі молока і м’яса ніколи не виконує», - віджартувався Пилипович.

А я залишився.

Вийшло, що поїхав на рік, а затримався на шість.

Спочатку з Косолаповим у центрі оборони грав, потім з Каплуном, а закінчував з Камарзаєвим.

Навіть вдруге у фіналі Кубка СССР виступив.

Але, правда, там «Металіст» програв «Шахтареві».

Причому єдиний гол Сергій Ященко забив рукою.

Ваша кар’єра розтягнулася до 35-ти років – для тих часів явище майже небачене.

Була нагода, то користався.

Треба ж було гроші заробляти.

Заощаджень, по суті, не було.

Нинішніх футбольних зарплат – теж.

Мені в Харкові було добре.

Особливо з урахуванням, що чимало людей приїхало зі Львова – і Андрій Федецький, і Гена Ліхачов, і Ромко Хижак, потім ще й молоді.

Та й з Лемешком мені завжди було просто.

Розсудлива людина.

І тренуватися з ним мені було найцікавіше.

В одну мить кажу Булгакову на базі у Високому: «Володю, не маю більше сили бігати».

Той передав Лемесі.

«Так нехай стоїть, я не його треную», - видав той.

Жарти Пилиповича постійно підіймали тонус.

Коли щось не вдавалося, міг сказати: «Ідіть, випийте по 50 грамів, може, гра з’явиться».

То була людина не відірвана від життя.

Легенди львівського футболу Богдан Грещак, Ростислав Поточняк і Остап Савка.

Наскільки складно дався вам перехід від професійного футболу до повсякденного життя?.

Після «Металіста» я ще два роки як граючий тренер працював у «Нафтовику» з Долини Івано-Франківської області.

Рівень не той, але для перехідного періоду згодилося.

Втім, в одну мить зрозумів, що пора осідати.

Повернувся до Львова і почав працювати завучем у школі «Карпат».

Потім мене повертали у відроджені «Карпати» як тренера.

Може, працював би довше, але трохи здоров’я підкачало, з’явилися проблеми з серцем.

Хоча в 1991-му насправді не стільки зі своєї волі пішов, скільки керівництво хотіло іншого тренера.

Але я їм нічого не напсував – підготована мною команда під керівництвом колишнього мого помічника Степана Юрчишина посіла в другій лізі останнього чемпіонату СССР перше місце.

Іншими словами, відірваним від футболу практично й не був.

Хоча, звісно, нелегко мені зміни далися.

Чимало колишніх футболістів після завершення кар’єри запивали.

Я б не сказав, що теж був святий.

Але загалом у руках себе тримав.

Поки міг, працював з дітьми.

А зараз – звичайний пенсіонер.

Іван Вербицький, «Главком».

Поділитися
Поділитися сюжетом
Джерело матеріала
Ми творимо мрію та втілюємо її в життя: інтервʼю із засновником архітектурного бюро Vesna Design Group Богданом Весною
Elle
2024-05-20T13:01:12Z
Репер Diddy зізнався у побитті колишньої дівчини після оприлюднення відео нападу
Ukraine Art News
2024-05-20T11:01:11Z
Найобговорюваніші бренди та образи зірок на Met Gala 2024 — рейтинг
Elle
2024-05-20T08:54:59Z
Повернення до зірок
Ukraine Art News
2024-05-20T08:01:28Z
Слухаємо новий альбом Біллі Айліш Hit Me Hard And Soft
Elle
2024-05-17T19:36:56Z
Учасник The Beatles Пол Маккартні став першим британським музикантом-мільярдером
Ukraine Art News
2024-05-17T16:31:05Z
Wellboy та BRYKULETS випустили спільну пісню "Перший крок"
Ukraine Art News
2024-05-17T12:01:23Z
Які вишиванки обирають українські знаменитості
Elle
2024-05-16T18:48:57Z
Позитив розповів, що найбільший гонорар отримував на корпоративі у Коломойського, та назвав суму
Ukraine Art News
2024-05-15T14:46:16Z
Збірка віршів військового Артура Дроня "Тут були ми" вийде у Великій Британії, ЄС, США та Канаді
Ukraine Art News
2024-05-20T16:01:43Z
«Трон переможця»: біля КМДА встановили скульптуру з дронів, щоб зібрати гроші на безпілотники
Хмарочос
2024-05-20T13:40:15Z
В Киві відкрилася виставка Анастасії Подерев'янської "Шиття"
Ukraine Art News
2024-05-20T13:16:16Z
Український співак Олег Кензов виступив на російському фестивалі в Німеччині
Ukraine Art News
2024-05-20T12:01:22Z
У врятованій пам’ятці на Подолі відкривають артпростір «Кузня»
Хмарочос
2024-05-20T09:19:14Z
7 виставок, які варто побачити у Києві та Одесі в травні
Ukraine Art News
2024-05-19T10:01:16Z
Увага Конкурс, або скільки коштувало намалювати рекламу у Львові майже сто років тому?
Photo Lviv
2024-05-19T05:12:30Z
«Митець і дипломат свого складного часу» – давайте згадаємо Еммануїла Миська
Photo Lviv
2024-05-19T05:06:40Z
На біс. Львів’ян запрошують на концерти при свічках до Дня народження Квітки Цісик
Photo Lviv
2024-05-19T05:00:42Z
Назар Задніпровський запрошує на «Уявні Друзі»
KinoFilms
2024-05-20T20:27:34Z
Український трейлер французької комедії «Афера по-сімейному»
KinoFilms
2024-05-20T20:06:36Z
Кращі мультфільми всіх часів. Наша підбірка для вас
Ukraine Art News
2024-05-20T19:01:12Z
UNIVERSAL PICTURES ПРЕЗЕНТУЄ ОФІЦІЙНИЙ ТРЕЙЛЕР ТА ПОСТЕР ФАНТАСТИЧНОЇ ПРИГОДИ «WICKED: ЧАРОДІЙКА»!
Cineast
2024-05-20T17:52:00Z
Зʼявилися перші кадри зі зйомок "Відьмака": Ліам Гемсворт перевтілився в Ґеральта з Рівії
Ukraine Art News
2024-05-20T15:01:05Z
Історикиня визначила місто, де була намальована Мона Ліза
Ukraine Art News
2024-05-20T14:46:14Z
Дивимося документальну новелу «Приборкувачі бурі» про танкістів ЗСУ
Elle
2024-05-20T12:37:03Z
Український трейлер фантастичної пригоди «Wicked: Чародійка»
KinoFilms
2024-05-20T12:00:54Z
Головні кінопрем'єри травня: «Фуріоза», «Будинок "Слово"», «Суперники», «Ґарфілд у кіно», «Відблиск» та «Королівство планети мавп»
KinoFilms
2024-05-20T11:27:42Z
Австрійська залізниця розводить бджіл уздовж колій і продає зібраний мед у потягах
Хмарочос
2024-05-20T16:58:07Z
Як залізниця стала символом українського спротиву: історія провідниці та мами Дмитра «Ореста» Козацького — Ірини Юрченко
Elle
2024-05-20T16:31:08Z
Проєкт реконструкції Свірзького замку 1913 року та ретро фото
Photo Lviv
2024-05-20T05:12:38Z
Металевий будинок шириною вісім метрів у Філадельфії
Хмарочос
2024-05-18T07:16:40Z
На ВДНГ відкривається басейн просто неба
Хмарочос
2024-05-18T07:10:08Z
У Пирогові відкриють 100-літній відновлений вітряк з Херсонщини
Хмарочос
2024-05-17T14:07:22Z
Евакуація з Вовчанська, демонтаж "храму-МАФу" й День вишиванки
Ukraine Art News
2024-05-17T11:31:11Z
10 кінотеатрів Львова з цікавою історією
Photo Lviv
2024-05-17T05:12:31Z
Бердвотчинг: що це таке і де його шукати
Elle
2024-05-15T12:21:57Z
Ердоган назвав "Євробачення" загрозою для сім'ї
Ukraine Art News
2024-05-20T22:45:56Z
Образ для чемпіона: Ельвіра Гасанова про створення костюма для Олександра Усика
Elle
2024-05-20T19:12:50Z
10 трендів манікюру на літо 2024 року
Elle
2024-05-20T18:27:51Z
У Луцьку занедбаний кінотеатр 30-х років перетворять на бізнес-хаб
Хмарочос
2024-05-20T15:46:10Z
Представник Нідерландів Йост Кляйн вперше після Євробачення-2024 прокоментував інцидент на шоу
Ukraine Art News
2024-05-20T15:16:16Z
Даміано з гурту Måneskin, що переміг на Євробаченні-2021, визнали найкрасивішим чоловіком Італії
Ukraine Art News
2024-05-20T14:31:30Z
Сучасні тенденції чоловічої моди: обираємо джинси та футболки SPRINGFIELD
Liza
2024-05-20T13:37:24Z
"Такої потреби немає": глава УІНП Дробович про перейменування монумента "Батьківщина-мати"
Ukraine Art News
2024-05-20T13:16:15Z
10 причин започаткувати традицію родинної вечері
Liza
2024-05-20T13:01:31Z
Офіційно: процесори Intel Lunar Lake вийдуть у наступному кварталі
Overclockers
2024-05-20T18:25:13Z
Огляд трендів у дизайні меблевої фурнітури 2024 року
Хмарочос
2024-05-20T14:46:29Z
3DMark Steel Nomad: перші тести нового бенчмарку
Overclockers
2024-05-20T13:22:16Z
Valve розробляє багатокористувацький шутер Deadlock
Overclockers
2024-05-20T12:04:19Z
У Києві планують збудувати шість нових ТЕЦ
Хмарочос
2024-05-20T10:37:11Z
Занепад компанії-гіганта Boeing. Як наступила темна доба для американського виробництва, - The Atlantic
Тексти
2024-05-20T09:04:38Z
Сертифіковані кабелі DisplayPort 2.1 DP80 дуже короткі
Overclockers
2024-05-20T08:37:17Z
Ghost of Tsushima стала другим найуспішнішим релізом Sony на PC
Overclockers
2024-05-20T07:37:03Z
Заміна мікросхем пам'яті та розгін GPU дозволили GeForce RTX 4070 Ti Super обігнати GeForce RTX 4080
Overclockers
2024-05-20T06:55:02Z
10 детокс-рецептів на всі часи
Elle
2024-05-17T17:51:54Z
«ТопШефи х WINETIME. Готуємо разом»: Сергій Башинський ділиться фірмовим рецептом ризото з креветками
Elle
2024-05-17T14:01:33Z
Корисний салат із кіноа, тахіні, горіхами й апельсинами від шеф-кухаря Філіпа Журдена
Elle
2024-05-16T16:01:15Z
Що приготувати з крашанок після Великодня: 8 смачних рецептів
Elle
2024-05-06T15:25:29Z
Корисна пшоняна каша з журавлиновим джемом: detox-сніданок для всієї родини
Elle
2024-05-06T12:27:53Z
Ромово-фруктова паска: покроковий рецепт
Elle
2024-05-03T13:39:52Z
Готуємо запечені томати з тофу та печерицями
Elle
2024-04-30T09:31:09Z
«ТопШефи х WINETIME. Готуємо разом»: Катерина Ефімчук ділиться фірмовим рецептом веганської пасти з яблучним чатні
Elle
2024-04-19T12:01:02Z
Банановий хліб за класичним американським рецептом
Elle
2024-04-16T11:12:52Z