ТОП-7 непростых, но познавательных книг от Сергея Притулы

Ловите список книжек от ведущего "Супер.

Интуиции" на Новом канале, которые он прочитал во время отдыха.

Одну из книг Сергей Притула листал вместе с женой, а другую советует дать прочитать детям как можно быстрее.

Во время недельного отпуска в теплых краях Сергей Притула "глотал" почти по книге в день.

Жанры – самые разнообразные: от исторических романов до стихотворных сборников.

Своими впечатлениями после прочтения он поделился с поклонниками.

"Війна двох правд", Вахтанг Кіпіані.

Книга чудово ілюструє українсько-польські відносини від початку минулого століття і до сьогодні.

Відносини українців та поляків важко назвати добросусідськими, і книга дає вичерпну відповідь на запитання "чому?".

Ще на сторінках можна дізнатись про великий пласт відносин Литви та українських націоналістів.

"Анатомія солдата", Гаррі Паркер.

Роман пера офіцера британської армії, який встиг повоювати в Іраку та в Афганістані.

Аж до моменту, поки не підірвався і не позбувся двох ніг.

У книзі описується цей епізод крізь призму оцінки подій з боку двох сторін: військових НАТО і їхніх ворогів – талібів.

Роман відрізняється від інших незвичним викладом подій.

Вони описуються не від імені безпосередніх учасників-людей, а від імені неживих предметів, які є свідками всього жаху бойових дій: трубки апарату штучного дихання, встромленої у горло офіцера, придорожнього каміння, вибухівки, велосипеда, бронежилета й таке інше.

Читається на одному диханні.

"Тамплієри", Сергій Жадан.

Коли ця збірка побачила світ, мені всі друзі рекомендували її до прочитання.

Але вчинив так, як свого часу з книгами Коельйо чи Шкляра – витримав паузу, щоб чиїсь враження не спотворили власну оцінку, і спокійно "всмоктав" у себе кожну літеру під тихий плескіт морських хвиль.

На вірші "Я знав священника, який був у полоні" на очах бриніли сльози.

Коли читав "Вони навіть можуть жити в різних містах", шкіра нагадувала мурашник.

Читав деякі вірші сам, потім читав дружині.

Потім сиділи і мовчали про одне й те ж.

"Людина біжить над прірвою", Іван Багряний.

Як таке сталося, що коли в часи своєї юності я, затамувавши подих прочитав "Тигролови" і "Сад Гетсиманський", пропустив цей твір – я не знаю! Але може так і треба було.

Щоб ще більше оцінити велич автора, його неперевершений стиль, коли ти уявляєш той біль, який пронизує серце від усвідомлення всього жаху, пережитого українцями, коли наша земля стала ареною з’ясування стосунків двох тоталітарних режимів.

Дайте своїм дітям прочитати цей роман найшвидше.

"Дороговкази лідеру: думки митрополита Андрія Шептицького".

Друзі з Українського Католицького університету подарували цю книгу з цитатами митрополита і з коментарями українців, нині живучих.

Спойлерити не буду.

Скажу тільки, що попри величезне захоплення Шептицьким у колах української інтелігенції, мені здається, що його постать є страшенно недооціненою у більш широких верствах населення.

Зважаючи на вклад митрополита Андрія у формування і збереження української ідентичності та потягу до самоорганізації, йому б мав стояти пам’ятник у кожному містечку.

"Мудра кішка Варшава", Яна Опарій.

Книга не зовсім "хлопчача".

Хоча поневіряння українок на заробітках у Польщі – тема, яка, мабуть, не має гендерного забарвлення.

Адже хоч хто б подавався у трудову еміграцію, має усвідомлювати, що там буде несолодко.

Проте в авторки чудове почуття гумору.

І це рятує під час читання.

"Людина в пошуках справжнього сенсу", Віктор Франкл.

Ця книга на етапі прочитання, але враження справила ще на перших 30-ти сторінках.

Автор пережив Освенцим.

І описує ті звірства не просто як живий свідок подій, а людина, котра розглядає життя концтабору крізь призму свого фаху – психіатрії.