Історія успіху шеф-кухаря з України: від львівського гуртожитку до власного ресторану у США

Шеф-кухар Тарас Жемелко вже три роки годує мешканців міста як класичними українськими, так і авторськими вишуканими блюдами з українським колоритом.

Починав вчитися готувати Тарас у львівському гуртожитку студентів ветеринарного інституту, де доводилось виявляти неабияку винахідливість.

Історією свого професійного життя та планами на майбутнє Тарас поділився з журналістами «Голосу Америки».

Вареники з ананаса і з кремом марскапоне - фірмова страва ресторану «Роял Пасаж».

Цей рецепт, як і багато інших, створив головний кухар та співзасновник закладу Тарас Жемелко.

Чоловік родом із Жидачева Львівської області.

Готувати їсти його навчила скрута в студентські роки.

«Ми жили в гуртожитку, і всі знають, що вкінці тижня вже нема що їсти і, як то кажуть, готували зупу з сокири.

Хто має шматок цибулі, шматок моркви.

І мені сподобалось експериментувати», - ділиться спогадами шеф-кухар.

Репутацію кухаря та пізнаване ім’я він здобув під час роботи у Великій Британії.

«Починав працювати в ресторанчику «Ліндсі Гаус» в центрі Лондона, який мав одну зірку, - пригадує він.

- Пізніше мій товариш мене закликав у японський ресторан «Нобу» - дуже відомий ресторан.

Затримався там на п’ять з половиною років.

Починав з самого малого, а коли я вже звідти йшов, я був помічником шеф-кухара, су-шефом», - розповідає нам Тарас Жемелко, який тепер є співвласником ресторану «Роял Пасаж» у Філадельфії.

Амбіції Тараса виправдали себе - його запросили на посаду шеф-кухаря в мережі швейцарських ресторанів.

Утім погодився він не відразу, адже для нової посади потрібно було переїжджати з Лондона у Росію.

Шеф-кухар розповів нам як це було: «Мене запросив один француз, Жан-Мішель.

Це була швейцарська компанія, 5-зірковий готель.

Вони відкривали новий ресторан, і взяли мене як шеф-кухаря.

Я зразу відмовив, бо знав, що Росія - то нестабільно.

Але потім поговорив зі своїм шеф-кухарем, він сказав: «не бійся щось міняти».

І я поїхав».

Саме в Росії Жемелку вдалось заощадити достатньо коштів, аби в майбутньому втілити свою заповітну мрію – відкрити власний ресторан.

Та на перешкоді стала війна.

«Між Україною та Росією почався такий конфлікт, що не захотілось там лишатись просто», - каже Тарас.

Він лишає Санкт-Петербург і подається на візу для обдарованих людей у Сполучених Штатах.

За кілька місяців він вже у Штатах, шукає партнерів для відкриття свого першого українського ресторану.

Співвласниця ресторану «Роял Пасаж» Оксана Назарук пригадує як зустріла Тараса Жемелка: «Тарасик прийшов зі своєю сестрою.

Ми познайомилися, і він каже мені: «пані Оксано, мені мій друг підказав звернутись до вас, що ви підкажете, як відкрити ресторанний бізнес».

Ця розмова вже через кілька місяців переросла у справжнє партнерство.

Пані Оксана, її син Юрій та Тарас Жемелко відкривають у Філадельфії перший український ресторан бенкетного типу «Роял Пасаж».

«Я їхав сюди з однією метою - відкрити ресторан.

Тому що Америка - то дійсно країна можливостей, тут набагато легше почати свій бізнес, ніж в Україні, ніж в Росії.

Немає підводних каменів, тут легше, простіше» - каже Тарас.

Пані Оксана спочатку думала, що вони не спрацюються, «бо у нього свої поняття, в мене - свої».

Але виявилося, що в них «одні поняття, і ми спрацювались», - каже вона.

Вони відкрились три роки тому і вже майже повернули кошти, вкладені в обладнання та ремонт.

Близько 80% їхніх клієнтів - українські емігранти.

«У Філадельфії дуже багато українців, під 100 тисяч.

Всі вони святкують дні народження, весілля, хрестини, українці люблять погуляти і попоїсти», - каже шеф-кухар.

Для українців тут є спеціальне меню - «Козацьке».

Нерідко доводиться виконувати спецзамовлення – готувати страви, яких немає ні в меню, ні в магазинах.

«У нас є українські страви - вареники, борщ, деруни, українське сало.

Часто просять холодець.

У нас в меню його нема, але ми робимо на замовлення», - каже Тарас.

У ресторані чітко прописані обов’язки кожного.

Працівники кажуть: їхній бос Тарас, попри свій молодий вік, серйозний і вимогливий.

Постановниця музичного шоу та співачка Анджелі Роуз розповідає: «Я знаю, що на кухню краще не заходити, якщо він готує їсти.

Тому що він – фанат чистоти, перфекціоніст.

Жодних мобільних телефонів під час роботи.

Він хоче, щоб все було вчасно готове для клієнтів.

Якщо мова йде про його роботу і про приготування їжі - він дуже серйозний».

Менеджер Альберт Баньой каже, Тарас - людина висококваліфікована.

«Все, що подається на стіл, проходить через його очі, через його серце, через його руки», - каже він.

При цьому, працівники ресторану називають свій колектив родиною.

Співачка Анджелі Роуз демонструє нам свою вишиванку.

«Чудова, правда? Бос Тарас купив її для мене, бо він хотів, щоб я почувалась тут як частина цієї сім’ї» - каже вона.

Тарас зізнається, на сьогодні робота – це все його життя.

«Я також неодружений.

Деколи на кухні, в ресторані проводиш 12-14 годин в день», - ділиться він.

Крім роботи, він намагається також брати участь в громадському житті української діаспори, влаштовує безкоштовні обіди для волонтерів та українських солдатів, які приїжджають у Філадельфію лікуватися.

Задіяний в українських культурних заходах.

«Ми завжди беремо участь в українських подіях.

Деколи передаємо їжу безкоштовно на різні українські заходи, наприклад, коли збирають гроші для солдата, який потребує операції», - розповідає Тарас Жемелко.

На питання, що його мотивує волонтерити тоді, коли часу на відпочинок й так обмаль, Тарас відповідає: «Тому що ми українці і допомагаємо один одному».

Про те, що вони – українці, свідчить декорування ресторану.

А співачка Анджелі Роуз, яку вчила співу матір самої Вітні Г’юстон, у цьому ресторані вперше заспівала українською.

«Мої керівники – Юрій Назарук і наш Тарас – запитали: чому б тобі не спробувати заспівати українську пісню?» Було важко вимовляти слова українською мовою.

В, б, м, всьо.

Для мене це було дуже важко зрозуміти.

Але коли я навчилась їх вимовляти, тоді співати стало легко», - розповідає вона.

В концертному шоу ресторану як українські, так і естрадні пісні.

Та найважливіші українські слова, зізнається співачка, вона навчилась у гостей ресторану: «Слава Україні!» Я знаю, що цю фразу всі кажуть.

І ще «дякую».

«Роял Пасаж» для Тараса – це перший крок в його американській кар’єрі.

Вже за 5 років він планує відкрити ще один український ресторан.

«У мене є мрія відкрити ресторан української кухні, але не простої, а модерної, щоб вона не була схожа на звичайні страви», - ділиться він задумами.

У своєму майбутньому ресторані він мріє готувати вареники різних кольорів та форм, салати із коренеплодів та борщі різної консистенції.

Бути добрим кухаром, переконаний Тарас, це не боятись експериментувати.

І як виглядає, це те, чо в нього виходить найкраще.