Жовква. Особливості планувальної структури міста

Жовква у XVII столітті.

Жовква була однією з ранніх реалізацій концепції “ідеального міста“ на українських землях.

Загальна просторова композиція, планувальний уклад міста, характер його забудови, первісна схема функціонального зонування цілком відповідають засадам італійської ренесансної урбаністики.

Місто має чітко виражену головну вісь, яка проходить від втраченої Туринецької брами, посере дині вулиці Запорізької, ділить навпіл Ринкову площу, та через головну браму Замку замикається по центру Палацового корпусу.

Ця вісь зорієнтована на північ-південь з невеликим відхиленням, яке, очевидно, пояснюється особливостями прилеглої з півночі попередньої вуличної мережі та рельєфу.

Будинки в Жовкві, 1870 р.

Містобудівний аналіз пітверджує велику схожість планувального укладу Жовкви з одним із теоретичних проектів П’єтро Катанео, зокрема, з нерегулярною схемою обрису плану.

Розпланування і закладення середмістя відбулося за участю львівського архітектора Павла Щасливого.

Розпланувальна схема базувалася на мірних одиницях того часу – хелмінському лікті та мірному пруті (4,32 м) і шнурі (43,2 м).

Одночасно із спорудженням замку ведуться роботи по зведенню міських мурів і башт та влаштуванню фос.

У міських мурах було влаштовано чотири в’їзні оборонні брами: з півночі – Туринецька (Жидівська), зі сходу – Львівська, з південного сходу – Звіринецька, із заходу – Глинська (Краківська).

Планувальна модульна сітка м.

Жовкви, кінець XVI ст.

Опрацювання групи спеціалістів НУ «Львівська Політехніка» під керівництвом проф.

В документах з 1598 року вже згадується назва Жовква.

До характерних для ренесансної урбаністики та архітектури прийомів, застосованих у Жовкві, можна віднести також:.

“обрамлення” громадських просторів міста (центральної площі та головніших вулиць) будинками з лоджіями-підсіннями;.

застосування у опорядженні фасадів будинків ренесансних аттикових завершень;.

застосування демократичної поліетнічної схеми заселення з розташуванням храму у кожній національній дільниці;.

присутність у місті освітнього академічного закладу (функції якого гіпотетично можна було б приписати напочатку т.

жовківському братству і його школі, що діяли від 1612 р., а згодом добре відомому своєю освітньою діяльністю Василіанському монастиреві) – ця теза є суперечливою;.

типово ренесансна планувальна композиція центральної площі з наяністю вулиць чи провулків посередині обрамлюючого кварталу.

Манн Александер.

Дворики в Жовкві, 1923 рік.

Особливою специфічною рисою ренесансних міст було правило закладення спеціальної площі перед резиденцією власника міста.

Одна із найістотніших особливостей Жовкви полягає у тому, що ця площа тут була поєднана із головною громадською та торговою площею міста.

Цей тип укладу не був дуже поширеним.

Можна навести два подібні міста з цього списку (крім Жовкви) – місто Красічин у Польщі та місто Саббіонету в Італії.

Панорама Жовкви в кінці XVII ст.

(реконструкція Ольги Оконченко).

Розвиток міста в містобудівельному розумінні можна розділити на шість умовних етапів, які співпадають із зміною власників та ходом історичних подій.__.

Перший етап – це закладення села Винники у ХІІ-ХІІІ ст., його розвиток у XIV-XVI ст.;.

Другий етап – можна окреслити 1594-1621 роками: закладення нового міста; спорудження замку та укріплення міста мурованими стінами з бойовими баштами;.

Третій етап – розвиток міста та його укріплення (приблизно 1626-1662 рр.).

Відразу після зведення мурованих укріплень, місто і замок були уфортифіковані земляними валами, насипання яких розпочато у липні 1626 р.

за панування у Жовкві Даниловичів;.

Четвертий етап укріплення Жовкви (середина XVII ст.).

Львівське передмістя Жовкви уфортифіковується регулярним земляним валом із дубовим парканом, внаслідок чого равелін при Львівській брамі втратив своє функціональне призначення і був знівельований;.

П’ятий етап – володіння Жовквою родини Радзивілів;.

Шостий етап – припинення розвитку ренесансного міста, перетворення австрійських та польських періодів.

Ман Александер.

Церква Василіан в Жовкві, 1923 рік.

Містобудівельні та планувальні матеріали.

Для подібних до Жовкви міст з унікальним містобудівельним середовищем проблеми наявності та належного виконання планувальних документів є особливо гострою.

Генплан міста розроблений Львівським інститутом «Містопроект» в 1997 році.

В цьому документі закладені основні принципові рішення щодо зонування забудови міста, вдосконалення вулично-квартальної структури, організації транспортних зв’язків.

Щодо останнього, треба зауважити, що ще у 80-х роках керівництво району та міста методом народної будови розпочало будівництво об’їзної дороги, необхідність якої постала особливо гостро.

Адже відомий факт, коли в 70-х роках для проїзду через місто великих військових автомобілів була знесена пам’ятка архітектури національного значення – Глинська брама.

Перед цим, правда, влада потурбувалась про виключення (!) цього об’єкту Урядовим рішенням з переліку пам’яток.

Думаю, що для кожного історичного міста для збереження історичних будівель є критично важливим виведення транспортних потоків, які щороку збільшуються, за межі забудови.

Вид Жовкви з заходу, 1847 рік.

Генплан окреслює, але не деталізує історичну частину Жовкви.

На сьогодні генплан потребує коригування, яке має зосередитись на кількох напрямках:.

визначення історичного ареалу та охоронних зон історичної забудови.

У 2008 році НУ «Львівська політехніка» розробив документацію по коригуванню опорного плану міста, визначенню історичного ареалу та встановленню нових охоронних зон.

Розробка в цілому була схвалена науково-методичною радою Мінрегіонбуду , але Жовківська міська рада не затвердила її;.

детальне планування центральної частини міста.

Відсутність цього планувального документа вже сьогодні є гальмом для реалізації ряду бізнес-проектів в історичній забудові.

Ідеологія відтворення останньої опрацьована вже згаданою розробкою Політехніки, а також Концепцією збереження і відтворення історико-архітектурного середовища Жовкви, яка схвалена як Держбудом так і міською радою в 2002 році.

Міська влада розпочала відповідну підготовку, проте вона зупинена через сьогоднішні негаразди з фінансуванням;.

опрацювання планування, землевідведення та буферних зон окремих комплексів та пам’яток.

Мова йде в першу чергу про церкву Пресвятої Трійці, яка у складі місця «Дерев’яні церкви регіону польських та українських Карпат» у 2013 році внесена у Список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Пропозиції спеціалістів про їх визначення не підтримали депутати.

Жовква на початку ХХ ст.

Ґрунтовні дослідження планувальної структури Жовкви провели спеціалісти-архітектори НУ «Львівська Політехніка» (М.

Бевз, Ю.

Дубик та інші), які лягли в основу цього розділу.

Володимир ГЕРИЧ.

Герич В.

Історичне місто очима небайдужого / Володимир Герич // Наша спадщина.

– 2014.

– № 1.

– С.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_3_e0d.

td-a-rec-img img{.

Loading...