Унікальний підземний бункер УПА коло Миколаєва, про який мало хто знає

Чи можливо нам зараз перенестися в часі і побувати у справжній криївці УПА? В такій як вона була колись, а не відреставрованій тепер.

Адже відомо що більшість криївок було зруйновано НКВС, чи самі завалилися від часу.

Більшість, але не всі!.

Нещодавно в лісі коло Миколаєва краєзнавці знайшли унікальну криївку.

Вона є витесана в суцільній скелі глибоко під землею і має аж п’ять великих кімнат.

При відступі повстанці засипали входи землею, то ж про криївку ніхто не знав аж донедавна.

А тепер гостро стоїть питання як це все правильно дослідити та зберегти від навали мародерів.

В підземному Бункері УПА.

Фото Святослав Денисюк.

Криївка витесана в скельному масиві глибоко під землею.

Зараз вхід через вертикальний отвір тільки з альпспорядженням.

Але є і засипані «нормальні» входи.

Всередині криївки п’ять кімнат та коридори, стояти можна на повний зріст.

В кімнатах ми бачили залишки речей тієї епохи.

І хоча дерево струхлявіло а метал погнив, проте стіни та ніші цілі, наче щойно були витесані.

Також в кімнатах присутні вентиляційні отвори та заглиблення для збору води.

Місцеві краєзнавці стверджують що в ній діяла друкарня УПА і госпіталь.

Ми в рукотворному підземеллі.

Над нами поза десять метрів ґрунту та густі лісові хащі.

Слуховий отвір для обміну повідомленнями з поверхнею.

Слава Україні і тим хто це збудував!.

Один з артефактів в криївці.

Складний доступ та глухе розташування вберегли криївку від спаплюження.

А суцільний камінь від руйнування.

Зазвичай криївки будувалися в землі.

Тому з часом вони зігнили і до наших днів мало що дійшло.

А ця є витесана в суцільній скелі.

То ж нам повезло спостерігати справжній символ тієї епохи, ще й зовсім недалеко від Львова.

Вид з входу у середину криївки.

А це власне і сам вхід на поверхні.

Приблизно 15 метрів вертикального спуску.

Щоб ворог не пробрався.

Правда наявність стінок психологічно полегшує спуск новачкам.

І трішки підйом.

Знайти криївку було не просто.

Навколо складна місцевість зі значними перепадами висот та одноманітні дерева.

Якби по нас ще й звідкись стріляли, то ми б давно вже відрапортували в Москву що повстанців тут немає 🙂 Хоча насправді заховався цілий підземний бункер.

П’ять кімнат, коридори, вентиляційні отвори, колодязь для питтєвої води і, звісно що, кілька виходів назовні.

На підлозі є залишки дерев’яних бочок, шухляд, батарея від радіостанції, інструмент яким довбали цю криївку.

Сміття та надписи на стінах відсутні.

Ми спустилися в Криївку через цей от вертикальний колодязь.

Видно ґрунт який сюди намило.

Одна з кімнат всередині криївки.

Сліди зубила на стінах.

Батарея від радіостанції.

Звідси поступала вода.

Тут вона збиралася.

Інструмент яким колись напевно робили цю криївку.

Напівзігнила шухляда.

Ну і як же без них.

В сумі було десь під 20 штук.

Доктор історичних наук Микола Бандрівський вважає що «У практиці УПА не було традиції вирубувати у скелях під землею криївки.

Викопувати – то, так.

А працювати багато місяців цілій бригаді з кайлами, зубилами і ще десь позбуватися (десятки тон !) вирубаної породи – то справа рук інших.

Скоріш за все тих, що кілька століть тому, як відійшли.

Сліди їхніх зубил збереглися в багатьох місцях в Карпатах (наприклад, тунелеподібні печери в Шешорах біля Космача, де нижній ярус печер знаходиться так глибоко, що схований, на сьогодні, водою; чи тунелеподібні печери в пісковику в Сукілі неподалік Болехова та ін.), а також є такі штучно викуті “приміщення”і по берегам Дністра.

І частина з них необов’язково мусила бути схимницькими келіями (та й, у даному випадку, це навряд чи можливо).

Моя думка: цей об’єкт, який щойно обстежив п.

Андрій – це повторне (в середині ХХ ст.) використання, викутих раніше, підземних приміщень, які слугували для мілітарних або господарських цілей у попередні періоди».

Вдалині видно засипаний горизонтальний вхід.

Ліворуч і праворуч є кімнати.

Яка ж ця криївка велика! фото Святослав Денисюк.

Вентиляційні або слухові отвори в стелі.

Плівка і гальванічний елемент.

Ціла батарея від радіостанції.

А тут в стіні були дерев’яні балки.

Слухові отвори.

Якщо наближався ворог то зверху подавався сигнал і всі замовкали.

Старий посуд.

Зігнилі ножиці.

Схожі на медичні.

Ця криївка заслуговує стати відомою.

Це наочний приклад як тоді боролися з окупантом! В Україні, насправді, збереглося не так вже і багато автентичних криївок тих часів.

Більшість які ми бачимо це реконструкція.

А криївка коло Миколаєва унікальна, бо вона така ж як і була тоді.

Підземний бункер УПА.

Місцеві краєзнавці та активісти Когут Гнатів, Тарас Білошицький та Андрій Синишин планують промаркувати вело-маршрут до неї, облагородити і спростити вхід.

А також закрити його решіткою щоб хтось випадково не впав.

Все своїми силами.

Найбільша проблема з якою вони стикаються це байдужість.

«Нікому то не треба..» як співав колись Кузьма Скрябін.

Хоч це і унікальна знахідка якою всі ми повинні пишатися, але за чотири роки скільки про неї відомо ніяких зрушень не відбулося.

Держава досі не спорядила фахової археологічної експедиції аби це все дослідити.

Не кажучи вже про облагородження місця, проведення електрики та організацію охорони.

Вся надія на патріотів – волонтерів.

Якщо ви один з них тоді долучайтеся!.

Коло входу в ще одну криївку.

Фото Святослав Денисюк.

Вхід в меншу криївку де колись була швейна майстерня.

По суті навпроти друкарні.

Фото Святослав Денисюк.

Криївка низька.

Але щоб вирівнятися тут були ніші в стелі.

Це Андрій, краєзнавець що нам показав цю криївку.

Ну і крім цієї, поруч є ще мінімум три криївки менших розмірів.

Очевидно що цей ліс повністю контролювали повстанці.

В ті часи НКВД напевно боялися навіть проїжджати повз нього 😊 Не те що заходити всередину.

Більше фото та опису цих криївок є на сайті www.

Андрій РИШТУН.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_3_6a7.td-a-rec-img img{.

Loading...