Степан Гайдучок про відбиванку, або коли українці почали грати у волейбол

Українська бригада в Німецькім Яблоннім.

"Сокільські вправи стрільців на таборовій площі".

Світлив пор.

Степан Гайдучок (13.03.1890 р., с.

Підтемне Пустомитівського р-ну Львівської обл.

– 16.03.1976 р., м.

Львів) – професор тіловиховання, журналіст, громадський та культурно-просвітній діяч, вояк Галицької армії; активний діяч, практик і теоретик гімнастично-спортивного руху, один з організаторів і активних діячів руханкових і спортивних товариств («Український спортовий кружок» в Академічній гімназії у Львові, «Сокіл-Батько», «Україна», «Пласт», «Карпатський лещетарський клуб», «Український спортовий союз», «Український студентський спортовий клуб», СК «Сагайдачний» у Філії Академічної гімназії у Львові та ін.), збирач документів і укладач фотоархіву українського гімнастично-спортивного руху, учень і послідовник професора Івана Боберського.

Степан Гайдучок.

За своє життя написав чимало праць про фізичне виховання та спорт.

Серед іншого в нього є публікація присвячена відбиванці (волейболу).

Вона вийшла окремою брошурою обсягом 39 сторінок.

У сучасній літературі вважається, що місцем зародження українського волейболу є місто Харків, де у 1925 р.

відбулася перша гра.

Однак, праця Степана Гайдучка є цікавою тим, що у ній автор наводить низку фактів і світлин, які дають зробити попередній висновок про те, що українці почали грати в цю гру ще задовго до 1925 р., як мінімум у 1921 р.

Свою працю Степан Гайдучок присвятив спортовцям “Українського спортового кружка” (УСК), які загинули в роки Першої світової війни та Української національної революції 1917–1923 рр.

Нагадаю, що УСК був створений Іваном Боберським 1906 р.

при Академічній гімназії у Львові.

З-посеред чільних діячів і спортовців УСК слід окремо згадати Степана Гайдучка, Антіна Зеленого, Степана Кизиму, Романа Носковського, Тараса і Петра Франків, Степана Цимбалу, Федя Черника.

Кожен з них у різний час брав дієву участь у заснуванні та розвитку різних українських руханково-спортових гуртків і товариств Галичини.

Гра у відбиванку.

Львів, площа “Сокола-Батька”, 1927 р.

Підпис Степана Гайдучка: “З життя спортового кружка “Сагайдачний” при філії Академічної гімназії у Львові в 1927 р.

Грають у відбиванку”.

Приватний архів Степана Гайдучка (м.

Праця “Відбиванка” складається зі вступу та основної частини, де описано спорядження спортовців, правила гри, функції суддів тощо.

Видання містить 13 світлин та 1 рисунок.

Пропоную читачам ознайомитися зі вступом, де коротко подано історію становлення волейболу в українському середовищі.

Публікую із збереженням мови та правопису оригіналу.

Степан Гайдучок.

ВІДБИВАНКА (Витяг).

Змагатися в рухових.

грах – це: сталити волю,.

набирати певности себе,.

провірювати сили дружини і.

вчитися побіджувати.

Відбиванка (volley-ball) – це гра, що вимагає дуже мало простору.

Її придумали біля 1894 р.

американські пожарники в Сполучених Державах [Сполучених Штатах Америки.

– А.

Маючи огневу поготовку, скорочували собі час тим, що розпинали сітку помежи двома стовпами і дві дружини перебивали більший мяч понад неї.

З часом додали правила і так повстала гра відбиванка (volley-ball), що після війни 1914–1918 [р]р.

поширилася по всій Европі.

Ширили її інструктори У.

[Young Men’s Christian Association]) американської орґанізації, яка працювала через кілька літ у збідованій Европі.

Титульна сторінка праці Степана Гайдучка “Відбиванка” (Львів, 1930 р.).

З книгозбірні Анатолія Недільського.

З Українців запізналися з цією грою наші військові еміґранти в Чехії.

Подає це в своїх споминах: “Руханка й спорт на еміграції в Ч.

P.” Ілько Калічак і додає, що найбільше любили цю гру стрільці гарматнього полка в Німецькому Яблінному [тепер місто Яблонне-в-Под’єштеді в Чехії].

Вони згуртувалися в дружину “Хирів” [назва походить від міста Хирів – тепер Старосамбірського р-ну Львівської обл.] і змагалися в другими дружинами [командами.

– А.

Також наші цивільні еміґранти грали її залюбки, а в Радотіні біля Праги змагалися вони й з першорядними чеськими дружинами відбиванки.

Світлина поміщена в праці Степана Гайдучка “Відбиванка” (Львів, 1930 р.).

Підпис: “Змагання наших військових дружин “Дніпро” і “Хирів” 27.ІІІ.1921 в Німецькому Яблінному”.

Хоча вже в 1925 р.

пробував у нас поширити її С[тепан] Слєзак, повернувши з еміґрації, – ця гра тоді не принялася.

В останніх роках завдяки cередним школам поширюється вона в нас чимраз більше.

Став її плекати пласт в 1927 р., в 1928 р.

утворилися дружини цієї гри в “Соколі Батьку” тай других сокільських товариствах.

І в У.

в останньому часі поширилася вона тай діждалася осібного опису в підручнику “Спортивні гри”.

Правдоподібно поширили її там поворотці з еміґрації, на що вказує схожість правил, що обовязують однаково в Чехії і в У.

П’ята сторінка праці Степана Гайдучка “Відбиванка” (Львів, 1930 р.).

Підпис: “Відбиванка в жіночому пластовому Таборі на Соколі 1927”.

Відбиванка – це гра своїми правилами незвичайно проста, до того не вимагає великого грища і більших грошевих вкладів, як н[а]пр[иклад] копаний мяч [футбол.

– А.

С.] чи ситківка [теніс.

– А.

Серця і легенів не перемучує, а перерухує ціле тіло і тому надається як для школярів від 13 літ, так і для дорослих та старших.

Змагаються в ній жінки і чоловіки.

Треба піднести також, що вона вироблює крім зручности тіла ще й орієнтаційний змисл і швидкість рішати – дві прикмети незвичайно важні в нинішних часах.

Приучує бути на поготові в кожній хвилі!.

Шоста сторінка праці Степана Гайдучка “Відбиванка” (Львів, 1930 р.).

Підпис: “Дружини “Сокіл-Батько” і “Сокіл IV” в маю 1929”.

Наша книжечка має за мету поширити цю гру як у руханково пожарних товариствах, так і в заведених “Рідної Школи”.

Ніхто не буде нарікати, що з причини браку гроша годі займатися грами чи тілесним вихованням.

Гріш 20 зл[отих] п[ольських] на добрий мяч знайдеться і в найбіднішому товаристві.

Сітку і стояки можна самим зробити.

А якщо край покриється сотками дружин відбиванки, що будуть змагатися між собою, тоді навчимося побіджувати і станемо гідно у всяких змаганнях з чужинцями.

Одинадцята сторінка праці Степана Гайдучка “Відбиванка” (Львів, 1930 р.).

Підпис: “Грище до відбиванки”.

Вислів на назву volley-ball дібрав побратим П[авло] Зимак.

Своїми радами і вказівками помагали мені члени “С[окола]-Б[атька]”: Дарія Навроцька і І[ван] Мриц.

Мову справив побр[атим] О[лександр] Панейко.

– Всім названим за поміч на цьому місці щиро дякую.

Реклама торговельної секції “Сокола-Батька” у Львові.

У переліку – згадка про працю Степана Гайдучка “Відбиванка” (Львів, 1930 р.).

Поза власним досвідом зібраним в “С[околі]-Б[атьку]” і в школі [йдеться про філію Академічної гімназії, в якій на той час працював Степан Гайдучок.

– А.

С.], поза цінними радами вище названих, користувався я такими жерелами:.

Пластовий календар 1929.

– Видавництво “Ватра”, Ужгород.

Калічах: Руханка й спорт української еміграції в Ч.

(в рукописі).

Атлетические игри: – Издание: “Association Press”, New-York 1922.

Marek: Volleyball a basketball.

– Ceskoslovenská sportovni knihovna – Praha 1928.

Klenka J.: Podbijena americká.

– Knihovna Casopisu pro tĕlesnu výchovu č.

Kurleto і C.

Rębowski: Gry sportowe – Warszawa 1927.

Piłka siatkowa і koszykowa – oficjalne przepisy gier w Polsce 1928.

Вісник фізичної культури – річник 1929.

– Харків.

Блях, М.

Філь – Спортивні гри.

– Державне Вид.

України 1928.

Львів, дня 6.

падолиста 1929 [р.].

– Львів: Накладом “Сокола-Батька”, 1930.

– С.

Висловлюю щиру подяку Анатолію Недільському, за наданий примірник праці Степана Гайдучка для сканування; Лесі Крип’якевич, Софії Легін та Романові Метельському.

Андрій СОВА.

Джерела і література:.

Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт.

ідеї Л.

Крип’якевич; упоряд.

Николишин, І.

Мельник; літ.

редактор І.

– Львів: Апріорі, 2014.

– 268 с.

Сова А.

Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук.

Євгена Приступи.

– Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017.

– 232 с.

Сова А.

Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху.

ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення: 03.2018).

ua/10-kartyn-z-zhyttya-ukrajinskoji-bryhady-v-nimetskim-yablonnim/ (дата звернення: 15.03.2018).

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків,Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку.

Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади.

Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.

com; sovaandrij1980@gmail.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_3_396.td-a-rec-img img{.

Loading...