Життя і творчість Ярослава Ярославенка – автора музики пластового гімну

Сьогодні, 30 березня 2020 року, минає 140 років від дня народження Ярослава Дмитровича Ярославенка – українського композитора, диригента, автора музики пластових гімнів, видавця музичних творів, громадського діяча.

Ярослав Дмитрович Ярославенко (справжнє прізвище Вінцковський) народився 30 березня 1880 року в Дрогобичі у родині професора Львівської гімназії, Дмитра Вінцковського.

Навчався у гімназії, яку закінчив у 1898 році.

З дев’ятирічного віку Ярослав навчався гри на фортепіано, але через два роки через відсутність коштів у батьків змушений був покинути ці заняття.

З 1892 року брав уроки у професора музики Мар’яна Піґня, де вивчав гру на фортепіано, техніку хорового та вокального співу.

У 1892 році поступив на інженерний відділ Львівської політехніки (фах інженер шляхів), який завершив у 1904 р.

Одночасно навчався у Львівській консерваторії, де брав активну участь у громадському житті.

Після закінчення навчання працював інженером – будівельником на залізниці і був власником технічного бюро ‘‘ Будівельні матеріали ’’.

Ярослав Ярославенко в однострої ‘‘Сокола’’, 1914 р.

У 1898 р.

вступає до спортивного товариства ‘‘Сокіл’’, входить до складу старшини товариства.

В цей період став членом ‘‘Русько – українського драматичного товариства ім.

Розпочинає свою діяльність як композитор.

Коли Ярослав Ярославенко керував хором товариства ‘‘Сокіл’’, то відгукнувся на пропозицію ради товариства написати ‘‘Сокільський марш’’.

На святі товариства 6 квітня 1902 року вперше був виконаний ‘‘Марш соколів’’, а хор заспівав ‘‘Гімн сокільський’’, музику до слів якого написав Ярославенко, який тоді ще підписувався власним прізвищем Вінцковський.

Ще у 1897 році Ярослав написав музику до татового вірша ‘‘Рідна мова’’.

Впродовж 1901 – 1905 років Вінцковський вдосконалював музичну освіту в директора польського музичного товариства ‘‘Ехо’’ Яна Ґалля.

В різні періоди життя Ярославенко керував крім хору товариства ‘‘Сокіл’’, хором товариства ‘‘Основа’’, українськими хорами ‘‘Боян’’ і ‘‘Зоря’’, а також польськими – ‘‘Ехо’’ та ‘‘Лютня’’.

Ноти Гімну Пласту, запис зі співаника ‘‘В дорогу ’’, 1948 р.

У 1905 р.

Ярослав Ярославенко першим розробив оркестрову та фортепіанну транскрипції і власне хорове трактування гімну України ‘‘Ще не вмерла Україна’’.

Цього ж року Ярослав Вінцковський разом з Анатолем Вахнянином та Філаретом Колессою створив українське музичне видавництво ‘‘Українська накладня’’ під назвою ‘‘Торбан’’.

На той час це було єдине музичне видавництво Західної України.

Воно проіснувало до 1944 року, а його накладом вийшло майже 330 різних нотодруків.

Впродовж 1914 – 1918 років перебував на службі царської влади в Галичині, а згодом продовжував службу при Центральній Раді.

1 серпня 1918 року взяв шлюб із старшою від нього на 10 років вдовою Євгенією Антоневич.

У Євгенії від першого шлюбу було троє синів, спільних дітей з Ярославом у них не було.

Ярослав Ярославенко (Вінцковський).

З 1927 року Ярослав Вінцковський працював урядником на залізниці, а також керував духовим оркестром львівських трамвайників (1927 р.), у 1933 – 34 роках – редактор газети ‘‘Музичні вісті’’.

У 1935 році був заарештований польською владою та засуджений до двох тижнів арешту за видання українських революційних пісень.

Впродовж 1945 – 48 рр., Ярославенко – завідувач музичним кабінетом Львівської бібліотеки АН УРСР, а в 1948 – 51 рр.

працював вчителем хорового співу у львівській школі для сліпих дітей.

Помер Ярослав Вінцковський 26 червня 1958 року на лавці на вулиці Академічній (тепер – проспект Т.

Шевченка) у Львові.

Похований біля дружини Євгенії на Личаківському кладовищі.

Обробка народних пісень.

Мистецький доробок Ярослава Ярославенка охоплює майже всі музичні жанри : хоровий, камерно – вокальний, інструментальний.

Його авторству належать багаточисельні вокальні та хорові композиції, обробки народних пісень та інструментальних творів.

У його музично – сценічній спадщині три опери, оперети, музичний фарс, музика до драматичної вистави ( С.

Черкасенка ‘‘Лісові чари’’) та до повісті ( М.

Гоголя ‘‘Вій’’), музично – балетна сценка ‘‘Ой, видно село’’ для мішаного хору, соло сопрано і фортепіано (створена з використанням мотивів відомих стрілецьких пісень Б.

Лепкого, Р.

Вулицю на якій довший час мешкав композитор названо на його честь, а дім у якому він проживав (№30) у 1982 році було внесено до реєстру пам’яток історії та культури.

У 2008 році будинок Ярославенка був знищений новим власником.

Завдяки увазі громадськості суд виніс рішення про відновлення цієї пам’ятки власником.

Мар’яна ІВАНИШИН.

Джерела :.

Лаба В.

Творець українських маршів Ярослав Ярославенко : життєвий та творчий шлях.

Ярослав Дмитрович Ярославенко (Вінцковський) (1880-1958) [Електронний ресурс] : персон.

пам’ятка до 135-річчя від дня народж.

/ Східноєвроп.

ун-т ім.

Лесі Українки, Бібліотека ; уклад.

– Луцьк, 2015.

– (Творчі портрети українських композиторів ; вип.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_3_e6e.

td-a-rec-img img{.

Loading...