Медведчук Віктор Володимирович: досьє від А до Я

Віктор Медведчук – політик, народний депутат України II-IV та IX-ого скликань, кум президента РФ Володимира Путіна.

Loading...

Народився 7 серпня 1954 року у селі Почет Абанського району Крансноярського краю РСФСР.

У 1978 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету.

Перша дружина – Марина Володимирівна Лебедєва, друга – Наталія Георгіївна Гаврилюк (1952).

Третя дружина Оксана Марченко, відома телеведуча.

Виховує доньку Дарину (2004) і пасинка (1997) Богдана Марченка.

Є старша донька Ірина (1982).

У 1972 році працював експедитором на Київському залізничному поштамті.

У 1978 році після закінчення університету був адвокатом Київської міської колегії адвокатів.

Зокрема, захищав Василя Стуса, Юрія Литвина.

Ймовірно, потрапив у групу «підібраних» адвокатів, яким органи МВС і КДБ доручили вести важливі справи.

У 1989 року – завідувач юридичної консультації Шевченківського району Києва міської колегії адвокатів.

Впродовж 1990 – 1991 рр.

був членом правління Спілки адвокатів СРСР від України, президентом Спілки адвокатів України.

На початку 1990-х році створив та очолив у якості президента Міжнародну адвокатську компанію «Бі.Ай.

Ем», співзасновниками якої були також Григорій Суркіс, його молодший брат Ігор, Валентин Зругський, Юрій Карпенко, Богдан Губський та Юрій Лях.

Їх ще називали “великої сімкою”, вважались київського ФПГ.

Скоріш за все, “сімка” орієнтувалась на Леоніда Кравчука і мала проблеми на початку каденції Леоніда Кучми.

З 1994 року – Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при КМ України, а з 1998 року – член Вищої ради юстиції.

З 1995 року – член СДПУ(о).

Впродовж 1996 – 1998 рр.

– заступник голови СДПУ(о).

У 1996 – 2000 рр.

– позаштатний радник Президента України з питань податкової політики.

Вважається, що Леонід Кучма почав зближуватись з “великою сімкою”, коли відбувся конфлікт з Павлом Лазаренком.

З 1997 по 2002 рік – народний депутат України II – IV скликань.

Член Комітету з питань законності та правопорядку.

У 1998-2007 рр.

Віктор Медведчук очолював СДПУ (о).

Тоді до партії приєднався майбутній президент України Петро Порошенко, але згодом покинув політичний проект.

З 1998 по 2000 рік – заступник голови Верховної Ради України.

У 2000-2001 рр.

– перший заступник голови Верховної Ради України.

З 2002 року – народний депутат України IV скликання, член Комітету з питань соціальної політики та праці.

У червні 2002 р.

склав депутатські повноваження.

З червня 2002 по 2005 рік – Глава Адміністрації Президента України Леоніда Кучми.

Член Ради національної безпеки і оборони України, заступник Голови Антикризового центру, заступник Голови Комісії з питань реформування правоохоронних органів в Україні, Голова Національної ради з питань молодіжної політики, заступник Голови Ради з питань реформування судової системи України, заступник Голови Ради з питань інформаційної політики при Президентові України.

На президентських виборах 2004 року підтримував провладного кандидата Віктора Януковича (йшов у фарватері рішень Леоніда Кучми, який зробив ставку на Януковича).

У березні 2006 року брав участь у виборах до Верховної Ради у складі «Опозиційного блоку «Не Так!», проте до парламенту не пройшов, у 2006 році склав із себе повноваження голови партійної організації.

Медведчук – лідер громадського руху «Український вибір», створеного у 2012 році.

З перших днів війни з російсько-сепаратиськими військами Медведчук неодноразово заявляв про своє бажання врегулювати конфлікт мирним шляхом, почати «широкий діалог між Києвом і Донбасом», щоправда, не згадуючи про ініціатора та головного спонсора військових дій — Російську Федерацію.

У червні 2014 року федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель запропонувала призначити Медведчука посередником для забезпечення діяльності Тристоронньої контактної групи.

З грудня 2014 року Медведчук займається питанням обміну заручниками, що утримуються терористами, із полоненими терористами, затриманими українськими військовими.

За розпорядженням керівництва СБУ Медведчука призначено спецпредставником для переговорів щодо врегулювання ситуації в зоні АТО в Мінську.

З травня 2015 року входить до складу в рамках підгрупи з гуманітарних питань Тристоронньої групи, здійснює обмін полоненими.

Спільно з місією Червоного Хреста в Україні займається пошуком зниклих осіб.

З грудня 2014 року до початку листопада 2016 року терористами було звільнено 403 особи.

21 липня 2019 року Віктор Медведчук обраний до Верховної Ради України 9 скликання за списком партії “Опозиційна платформа – За життя”, 3 в списку.

Віктор Медведчук є одним з найбільших донорів центрального штабу “Опозиційної платформи – За життя” – перерахував 701,6 тисячі гривень.

Результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, яке було проведене з 25 червня по 7 липня 2019 року показує, що один із лідерів партії «Опозиційна платформа — За життя» Віктор Медведчук викликає негативні емоції у 55,8 % опитаних, 19 % респондентів відповіли, що ставляться до нього позитивно, 18,5 % — нейтрально.

У ЗМІ існує версія, що на початку 70-х років почав працювати «позаштатним працівником міліції», пізніше міг співпрацювати з КДБ СРСР.

У 1970-х роках фігурував у кримінальній справі – побиття неповнолітнього.

За вироком народного суду підсудні, в т.

Медведчук, були засуджені за статтею КК УРСР до 2 років позбавлення волі.

Пізніше вирок було скасовано, справу повернуто на додаткове розслідування.

Згодом перекваліфіковано в «перевищення влади або службових повноважень», і, виходячи з позитивних характеристик та участі у підрозділах міліції та добровільних народних дружинах, притягнення до кримінальної відповідальності вважалось за недоцільне.

Кримінальну справу було закрито.

Справи Василя Стуса та Юрія Литвина.

Віктор Медведчук був адвокатом відомих українських правозахисників, дисидентів – Юрія Литвина та Василя Стуса.

Під час президентських виборів 2004 року оточення кандидата в Президенти Віктора Ющенка звинувачувало Медведчука у фальсифікації виборів.

Нібито він поставив в Адміністрації президента транзитний сервер, завдяки якому команда кандидата від влади Віктора Януковича корегувала підсумки голосування 31 жовтня 2004 року.

Провину Віктора Медведчука доведено не було.

Інший закид на адерсу Віктора Медведчука – незаконна приватизація.

У ЗМІ була інформація, що в 2006 році міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, начебто Віктор Медведчук фігурує в ряді кримінальних справ, зокрема про незаконну приватизацію.

Проте ці заяви не мали продовження.

Після Революції гідності та подій на початку 2014 року США ввели персональні санкції проти переліку осіб, які загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України, та за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні.

У цьому списку осіб знаходиться і Віктор Медведчук.

Він звинувачується урядом США в наданні суттєвої фінансової, матеріальної та технологічної підтримки Віктору Януковичу.

Згідно декларації поданої на початку вересня 2019 року, Віктор Медведчук заробив 174 515 грн за основним місцем місцем роботи – ТОВ “Інвестиційна Компанія “Гармонія”.

Після цього у вересні було додано зміну до декларації – дохід у розмірі 2 млн 344 тис грн від “Абсолютбанк” (Мінськ), ОВ “Інвестиційна компанія” “СПОРТ-ТУР” 1 млн 144 тис грн.

ТОВ “Агро-Холдиг МС” – 147740.

Майно та предмети розкоші.

Згідно дослідження журналу “Новое время” та інвестиційної компанії Dragon Capital, Віктор Медведчук посідає 47-у позицію в рейтингу найбагатших людей України.

Статок Медведчука авторами рейтингу оцінено в $133 млн.

Частина майна, яким може управляти Віктора Медведчук зареєстровано на інших осіб, зокрема Тараса Козака та Оксану Марченко.

Віктор Медведчук цього не приховує.

На одному з телеефірів він заявив: “Оксана Марченко, моя дружина, не займається бізнесом.

Вона володіє бізнесом, а керую бізнесом я.

Чому я не можу володіти бізнесом? Тому що мої “улюблені” американці в березні 2014 року ввели щодо мене санкцій.

Ось з цим пов’язані всі особливості бізнесу, який належить сьогодні родині.

Він належить моїй дружині, я цим бізнесом керую.

Робимо ми разом це успішно”.

Згідно розслідувань “Схем”, телеведуча Оксана Марченко має нафтовий бізнес у Росії.

Ростовський мільярдер Сергій Кислов продав їм свої нафтопереробні активи.

Тепер контрольним пакетом акцій відразу п’яти його компаній – “Новошахтинського заводу нафтопродуктів”, “НЗНП Трейд”, “Південь Енерго”, “Торгового Дому НЗНП” і “Роузвуд Шиппінг” – володіє кіпрський офшор Ventolor Investment Limited, шляхи від якого за ланцюжком офшорів ведуть до Оксани Марченко.

Віктора Медведчука фактично контролює нафтопродуктопровід “Самара — Західний напрямок” у Рівненській області, через яке в Україну надходить близько третини загального імпорту дизельного палива.

У грудні 2016 року Антимонопольний комітет України дозволив швейцарській компанії Glusco Energy SA, яку пов’язують з Віктором Медведчуком, купити кіпрську фірму Rosneft Management Company Ltd і Fargrade Ltd, яким в Україні належали активи НК «Роснефть» у сфері роздрібної торгівлі нафтопродуктами, зокрема, 130 АЗС ТНК, Formula, Золотий Гепард і Смайл.

Окрім виробництва, транспортування та продажу нафтопродуктів, Віктор Медведчук є впливовим і на ринку автогазу.

У лютому 2017 журналісти телепрограми «Схеми» виявили, що Служба безпеки України заблокувала роботу 16-м традиційним компаніям — імпортерам скрапленого газу в Україну під виглядом причетності до терористичних організацій на Сході України.

Після блокування на цей ринок увійшли чотири нові компанії — «Глуск Україна», «Креатив Трейдинг», Wexler Global LP (Велика Британія) і Gikka Limited (Британські Віргінських острови), афілійовані з Медведчуком.

Таким чином Віктор Медведчук посилив позиції на ринку автогазу.

Медведчук разом з братами Суркісами був акціонером ФК «Динамо».

Серед значних нерухомих активів Медведчука — кілька сот гектарів лісу в Жденієво на Прикарпатті, які перебувають у власності та оренді того ж «Динамо» і компанії «Спорт-тур», де єдиним бенефіціаром є Медведчук.

Основними медіа активами Медведчука є телеканал News.

One, 112 і ZIK, яким він володіє разом з бізнес-партнером Тарасом Козаком (№ 17 у списку партії ОПЗЖ).

У 2017 році Козак і Медведчук фігурували в справі про виведення з-під оподаткування 2,5 млрд грн компанією “Тедіс Україна” (“колишня Мегаполіс Україна”, тютюновий бізнес).

В 2015 році в цій компанії працював син колишнього Генерального прокурора України Юрія Луценка.

Родина Медведчука користується декількома маєтка на території України, яхтою Royal Romance та літаком Dassault Falcon 900EX (P4-GEM).