Львівський слід новатора промислового будівництва Альфонса Кустодіса

Місцевість Фридрихівка, що була між Клепаровом і Кам’янкою (Баторівкою), зберегла відносно мало натяків на її освоєння ще на початку минулого століття.

Зараз між вулицями Левандівською, Шевченка, Єфремова,Золотою і Татарбунарською складно знайти якісь ознаки забудови Фридрихівки у міжвоєнний період.

Втім, донедавна одна з них була: маловідома частинка історії індустріального Львова.

Про неї і мова.

Одна зі зупинок громадського транспорту на вулиці Шевченка має назву “Крупзавод”.

Про історію адреси вулиця Шевченка, 115 йдеться у Вікіпедії: «до 1939 року був млин “Едмін і син” та 1-ша Малопольська парова лущарня пшона та круп, в радянський період — Крупзавод № 25, за часів незалежності України завод був зупинений, а його будівлі частково зруйновані.» Музей “Територія терору” має у архіві фото його входу .

Крупзавод №25 у Львові, кінець 1940-х років.

Фото з колекції Ольги Попадин.

Архів музею «Територія Терору».

На польському онлайн-ресурсі архівних фотографій можна розглянути аерофото північно-західної частини Львова, де впізнається Клепарів, Фридрихівка.

Воно датоване серпнем 1944 року.

На ньому неважко розпізнати крупзавод, – на непарній стороні тодішньої вулиці Янівської (тепер Шевченка) він майже без сусідів, – далі на північний захід від нього великих споруд нема….

Фрагмент аерофотографії, Крупзавод №25 у нижній третині, між залізницею і дорогою.

Фото – серпень 1944 року.

За адресою вулиця Шевченка, 115 дотепер є промислові й офісні споруди, поряд з якими кілька років тому збудували хмарочос, з якого можна було розглянути давню трубу-димар.

Власне саме на давність споруди вказувала ознака, яку найзручніше було розглядати саме з 5-9 поверхів новітнього хмарочоса.

На трубі було виділено відмінною, темнішою, ніж уся споруда, цеглою чотири цифри “1924”.

Фотографував Юрко Семашко.

Вигляд труби з вулиці Шевченка.

Фотографував Юрко Семашко.

Безпосередньо з вулиці Шевченка ці цифри важко було зауважити.

Так само важко було побачити з вулиці табличку, прикріплену до димаря на висоті другого поверху.

Напис на трубі полською мовою: “Alfons Custodis Budowa kominow Lwow”.

Можна було прочитати зайшовши у двір між котельнею і житловим будинком.

Фотографував Юрко Семашко.

Автентичність таблички та зв’язок напису на ній з цифрами на трубі-димарі цілком реально довести завдяки різним інтернет-сайтам, присвяченим історії та архітектурі.

Так, на російськомовному форумі, присвяченому цеглі, є кілька слів, про Альфонса Кустодіса:.

«В 1894 році Альфонс Кустодіс отримав патент на круглу димову трубу, а в 1895 почав будівництво труб на заводі Донецько-Юр’ївського металургійного товариства (нинішньому Алчевському металургійному комбінаті).

1900 рік – засновано Акціонерне товариство для будівництва фабричних труб и печей.

Воно працювало практично на всі території тодішньої Російської імперії, мало представництва на лише у Санкт-Петербурзі та Москві, а й на Уралі, а цегельні працювали у Ростові, Дружківці.

Компанія Кустодіса успішно працювала у США, де також отримала патент.».

Альфонс Кустодіс.

Його життя припало на часи так званої Другої промислової революції.

І він залишив свій слід у історії цього явища, а також у історії розвитку промисловості нашого міста.

Більш детальну біографію А.

Кустодіса можна прочитати в Австрійському довіднику-енциклопедії:.

Народився 24.05.1850 (Еммеріх, Німечина) – помер 20.05.1924 (Дюссельдорф, Німеччина).

Перший шлюб (1879) з Марією Людовикою Сабіною, 2-й шлюб (1895) з Наталі, Шмітц.

Діти від 2-го шлюбу: Альфонс Марія Антоніус (1896-1976); Гертруд Марія Агнес / Герта (*1897).

Професійна кар’єра:.

приблизно з 1899 року засновується Компанія Alphons Custodis у Відні.

1906 Нова реєстрація будівельної компанії Alphons Custodis Карла Герцера.

1920 Будівельні ліцензії на компанію.

1920 “Alphons Custodis Ges.

mbH” будівельна компанія, зокрема виконання заводських димарів, котлової кладки, громовідводу, металургійних заводів, печей і цегельних заводів.

Альфонс (також Альфонс) Кустодіс народився в 1850 році в Еммеріху, Німеччина.

У 1881 році він заснував “Tonwerke Dusseldorf”, який спеціалізувався на будівництві печей і високих димоходів.

Окрім живих ділових відносин з Росією, він заснував філію в США, а також підтримував філію в Празі (із зміною назв компаній).

У 1896 році філія зареєстрована у Відні.

Як власник, “Alphons Custodis, Ing.

в Дюссельдорфі”.

Невдовзі у Відні створюється головний штаб, але Кустодіс ніколи не залишався у Відні довгий час.

Про це свідчить реклама в журналі “Neubauten und Concurrenzen” з 1899 року що компанія вже була процвітаючою на той час: «будівництво фабричного димоходу, нове будівництво, піднесення, ремонт без перебоїв.

Понад 3000 замовлень з Європи та Америки.».

Близько 1918 року Альфонс Кустодіс вийшов з віденського бізнесу, і колишній керуючий директор Карл Герцер став єдиним власником цієї компанії.

Однак компанія залишалася зареєстрованою до 1970-х років під назвою компанії “Alphons Custodis GmbH” у Відні.

З придбанням магістерської концесії в 1920 році компанія отримала дозвіл також на здійснення будівництва у Відні.

За даними комерційного суду, у колишній імперії Габсбургів існували записи фактично декількох філій, таких як у моравських Острау, Будапешті,Львові, Кронштадті, Ґраці.

Ймовірно, наш львівський комин філії фірми Кустодіса завершений після смерті цього підприємця-будівничого.

Про львівську діяльність цієї організації можна віднайти інформацію на польських сайтах.

Так, в архіві онлайн-магазину є оголошення про те, що у 2016 році за 18 злотих продавали раритетне видання 1911 року “PRZEGLAD CERAMICZNY- Dwutygodnik Podgorze” (“Огляд кераміки – двотижневик Подгуже”).

Тобто, це рекламний двотижневик для будівельників фірми “Ceramika Lagiewniki” з району Podgorze, що у Кракові.

В одному з випусків була реклама фірми Альфонса Кустодіса, а саме львівської філії, що мала офіс на вул.

Сапіги,45 (теп.

Бандери): Galicyjski Zaklad budowy kominow fabrycznych (Галицький завод будівництва фабричних димарів.

Ще одним джерелом інформації про львівський завод Кустодіса є сайт польської фірми, що виготовляє п’єци.

На їхньому корпоративному блозі оприлюднили є скан-копію реклами фірми Кустодіса з того ж таки 1911 року.

Її розмістили також у тижневику для будівельників.

З реклами також дізнаємось, що крім промислових димарів його фірма будувала промислові печі, муровані та залізобетонні водні резервуари, надавала інші послуги.

Реклами фірми Кустодіса від 1911 року.

Втім, його фірма процвітала і по той бік океану.

Зараз у США його компанія має іншу назву – “Хамон Кустодіс”.

У 1998 році, “Custodis” була придбана міжнародною інженерною та контрактною компанією “Hamon”, яка обслуговує важкі галузі промисловості.

Головний офіс компанії “Hamon Custodis” розташований у місті Сомервілль, штат Нью-Джерсі.

“Hamon Custodis” обслуговує всі п’ятдесят штатів і десять провінцій Канади.

У США про А.

Кустодіса пишуть, як новатора у промисловому будівництві:.

«Під час ери, коли низькі будівлі в промислових містах створювали густий покров смогу і вулиці просочувалися забрудненням повітря, Кустодіс переніс промислові димарі на новий рівень з винаходом радіальної цегли.».

«Це була інновація в дизайні, що дозволила побудувати труби вище.

На початку 1900-х років, це був направду інженерний подвиг, щоб побудувати таку високу структуру.

Підвищуючи висоту димарів, покращувалась якість повітря на місцях.».

Одне з досягень фірми Кустодіса – це труба Анаконди.

Димова труба Анаконди – цегляна димова труба колишнього мідеплавильного заводу в місті Анаконда штату Монтана, США.

Вважається однією з найвищих цегляних споруд в світі (за деякими даними, і є найвищою).

Була зведена в 1918 році, запущена роком пізніше)нью-йоркською будівельною компанією “Alphons Custodis Chimney Construction Company”.

Сучасний димар на вулиці Шевченка, 115.

Фото explorer.

ua (користувач Drusja).

Вік брав своє і попри інженерні рішення цегла на верхніх ярусах львівського димара, якому було майже 100 років, осипалась.

В грудні-січні димар на вулиці Шевченка, 115 розібрали.

На його місці є новий, значно менший.

Можна припустити, що цей димар був не єдиною промисловою спорудою, що збудувала фірма Кустодіса у Львові.

Та чи збереглись вони?.

Будинок у Львові по вулиці Шевченка.

Між вікнами другого поверху прикрашений картушем герб, у якому крокуючий лев у брамі з куполами.

Фотографував Юрко Семашко.

Зараз чи не єдиною будівлею, на Фридрихівці, що до наших днів зберегла ознаку міжвоєнних часів є житловий будинок під номером 132 на вулиці Шевченка.

На його фасаді досі є герб міста, що був офіційним символом Львова до 1936 року.

Юрко СЕМАШКО.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_3_4d4.td-a-rec-img img{.

Loading...