Історія аеропорту “Львів” там, де його усі звикли бачити

Вид з льотного поля на ангари аеропорту на Скнилові.

У кінці 1929 року у нашому місті почав функціонувати новий аеропорт – летовище переїхало з, обмеженого забудовами, льотного поля на Левандівці у район ланів приміського села Скнилів.

З того часу, уже більше як 90 років, триває історія львівського аеропорту на його сучасному місці.

Летовище на Левандівці, неподалік Головного залізничного вокзалу, діяло ще з 1914 року.

Саме тут 5 вересня 1922 року було здійснено перший цивільний регулярний рейс за маршрутом Гданськ-Варшава-Львів, який розпочав історію пасажирських перевезень України та Польщі.

Київ та Харків отримали авіасполучення лише через два роки – у 1924 році.

Першою авіакомпанією, яка почала працювати у Львові стала польсько-німецька Aero.

Lloyd згодом компанія розділилась і з німецького боку у 1926 році утворилась Luftgansa, а з польського – спочатку Aero.

Lot, а згодом, у 1928 році – LOT Polish Airlines.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_2_be4.td-a-rec-img img{.

Loading...

За період пасажирських перевезень аеропорту на Левандівці, з 1922 по 1929 роки було здійснено 4558 рейсів, а пасажиропотік становив 10 тис 784 особи.

Найбільше – у 1929 році, коли обслужили 485 рейсів та 1894 пасажири.

Військові на фоні ангару аеропорту на Скнилові.

Слід відзначити, що перші літаки, німецькі «Юнкерс» могли перевезти 4 пасажирів, згодом авіакомпанія закупила голландські «Фокери», які перевозили 8-10 пасажирів.

Ці літаки першими у світі були обладнані туалетом.

У середині 30-х років у парк надійшли американські літаки «Локхід», які мали також невеличкий буфет та перевозили до 11 пасажирів.

У кінці 30-х закупили американські «Дугласи», місткістю 14 пасажирів.

Міжвоєнний цикл замкнули «Юнкерси», місткістю 15 пасажирів.

Дві останні моделі літаків вже мали вдосконалене навігаційне обладнання та автопілот.

Відстань Львів-Варшава перші «Юнкерси» долали за 2 год.

30 хв., а Фоккери – за 1год.

40 хв.

Рішення про перенесення аеропорту у Львові з Левандівки, де льотне поле вже було надто малим для розвитку, на Скнилів було прийнято ще у 1923 році.

З цього часу з різною інтенсивністю велися роботи по облаштуванню нового об’єкту.

Спочатку будівництво велося зусиллями військових, але згодом до цього долучились і цивільні.

У 1929 році було зведено спеціальний залізобетонний ангар, який, водночас, слугував першим аеровокзалом.

Цього ж року сюди перенесено пасажирський аеропорт та почалось виконання регулярних внутрішніх та міжнародних рейсів.

Водночас сюди було перебазовано і військовий авіаполк.

Цікаво те, що ці давні споруди збереглись і до сьогоднішнього часу у східній частині аеропорту та й досі вражають розмірами велетенських залізобетонних арок.

Розбудова аеропорту продовжувалась і після початку його роботи.

У 1931 році до нього підведено залізничну колію.

Наступного року встановлено радіостанцію, метеопункт, паливно-заправну станцію та лампу-маяк.

Ще через рік льотне поле обладнано радіодальноміром та освітлювальною апаратурою.

Оскільки основною проблемою льотного поля було його розмокання у період дощів та снігопадів, у 1936 році були споруджені дві злітно-посадкові смуги.

Відзначимо, що вони були розташовані навхрест: так, як зараз та з півночі на південь.

Їх довжина становила 1200 м.

Вони мали покращене покриття, викладене щебенем.

Тоді ж почалося встановлення бетонного покриття.

Спочатку його зробили на пероні біля аеровокзалу та планували на цілому летовищі.

Ангар з залом очікувань аеропорту на Скнилові (фактично перший аеровокзал аеропорту на Скнилові).

Остання довоєнна модернізація відбулася у 1938 році.

Тоді було споруджено спеціальну залу для очікування пасажирів.

Загалом вартість робіт впродовж 20-30-х років становила 12 млн злотих.

Бетонувати ЗПС почали вже німці у період Другої світової війни.

Примітно, що спочатку цивільна авіація у Польщі входила до складу залізниці, але потім, зрозумівши конкуренцію обох видів транспорту, авіацію відділили у окремий підрозділ міністерства транспорту.

Ще одним цікавим фактом було те, що Львів у міжвоєнний період знаходився на маршруті однієї з найдовших у світі авіаліній.

У 1931 році маршрут Гданськ-Варшава-Львів було продовжено з галицької столиці до Бухаресту, Софії та Салонік, а наступного року – з Гданська до Вільнюса, Риги та Таллінна.

Таким чином маршрут пролягав між двома морями на Півночі та Півдні становив більше 2 тис.

км, які літаки долали за 14 годин.

Шлях залізницею тривав 5 діб.

У 1936 році авіалінію продовжено до Афін, а у 1937 році – до о.

Родос та Лідди у Палестині.

Також на півночі – до Хельсінкі.

Тепер протяжність маршруту становила 4,3 тис км.

Що було абсолютним рекордом у Європі.

Літаком її долали за 34 години, а поїздом – 10 діб.

Розклад рейсів зі Львова у міжвоєнний період.

У 1939 році встигли продовжити маршрут до Бейрута, але не встигли – до Стамбула.

Таким чином у міжвоєнний період зі Львова можна було летіти у 15 напрямках.

Окрім основного маршруту, відбувались польоти у Краків.

Були плани суттєвого розширення внутрішніх перевезень, але їм перешкодив початок Другої світової війни.

Цікаво, що відкриття нових напрямків також, як і зараз, супроводжувалося яскравими дійствами у присутності офіційних осіб та делегацій.

До прикладу, на відкриття рейсу у Салоніки міністр транспорту Польщі передав кубок з водою із Балтійського моря, а грецький міністр наповнив його водою Середземного.

А наступного року до Афін було проведено, своєрідний прес-тур з кількох представників ЗМІ.

Квитки на літаки продавались не лише в аеропорту, але й у туристичних агентствах та великих готелях.

На купівлю квитків у два боки існували суттєві знижки.

Діти до 3 років,летіли майже безкоштовно.

З центру Львова до аеропорту курсував безкоштовний автобус.

Були й обмеження щодо багажу – дозволялось перевезення сумки, вагою 15 кг, а на дальні рейси – 20 кг.

Щоправда на посадку можна було прибувати за 15 хв.

до вильоту.

Але треба було здавати свої «гаджети» – фото та радіоапаратуру.

Ангар для ремонту літаків аеропорту на Скнилові.

В період першої радянської окупації у 1939-41 роках відкрилися рейси зі Львова у Київ, Москву та ще ряд міст СРСР.

Також тут розмістились військові, санітарні та сільськогосподарські авіачастини.

У 1941 році німецька та словацька авіація повністю розбом.

била злітну смугу і вже їхні літаки сідали на поля поблизу Рясного.

Згодом німецька влада відновила діяльність аеродрому на Скнилові та почала бетонувати смугу.

У цих роботах використовували, зокрема, в’язнів концтабору «Шталаг», що розташовувався на Цитаделі.

У 1944 році до Львова повернулась радянська влада.

Летовище знову було розбомблене та невдовзі відремонтоване.

Аеропорт увійшов у систему «Аерофлоту».

Було відновлено рейси у Київ та Москву, організовано – у сусідні області.

До середини 1960-х років усі літаки, що летіли на захід, сідали у Львові на дозаправку.

Богдан БІЛАН та Юрій ТАНЧИН.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_4_b53.td-a-rec-img img{.

Loading...