У Новій Зеландії пропонують перейти на чотириденний робочий тиждень

Прем’єр-міністерка Нової Зеландії Джасінда Ардерн запропонувала компаніям перейти на чотириденний робочий тиждень з метою стимулювати економіку та заохотити внутрішній туризм в умовах пандемії COVID-19, повідомляє The Guardian.

Карантин суттєво вдарив по туристичній індустрії Нової Зеландії, і кордони досі залишаються закритими.

За даними прем’єрки, чимало громадян повідомили, що більше подорожували би країною, якби мали гнучкіший графік роботи.

Як варіант, вона запропонувала збільшити кількість державних вихідних.

«Чимало людей вважають, що ми маємо перейти на чотириденний робочий тиждень.

Звісно, це залежить від домовленостей між працівниками та роботодавцями, – зазначила Ардерн.

– Та я настійно рекомендувала би подумати над цим, якщо ви роботодавець».

У Новій Зеландії найвідоміший приклад – Ендрю Барнс, засновник трастового бізнесу, в якому працює понад 200 людей.

Він перевів співробітників на чотириденний тиждень ще у 2018 році та упевнений, що його прикладу має послідувати вся країна.

Він зазначає, що його працівники стали щасливішими та продуктивнішими.

У компанії Барнса після переходу на «чотириденку» працівникам зберегли всі виплати у повному обсязі.

Водночас розмірковуючи про варіанти подолання коронавірусної кризи, Барнс посилається на програму, яка в Німеччині та Австрії називається Kurzarbeit і передбачає не лише вкорочений робочий день, але й відповідне зниження заробітної платні.

Це тимчасовий захід, до якого у низці країн Європи вдаються у періоди рецесії для попередження безробіття.

Така практика дозволяє зекономити на платні замість звільнення частини співробітників.

Натомість у вільний час працівники можуть підвищувати кваліфікацію, а також розраховувати на компенсації за урядовою програмою.

Протягом періоду карантину, запровадженого через пандемію коронавірусу, у Новій Зеландії позбулися роботи десятки тисяч працівників.

Загалом ідея скорочення тривалості робочого тижня – до чотириденного тижня або шестигодинного дня – передбачає збереження гідної оплати праці.

За таким принципом на початку ХХ століття робочий тиждень почав скорочуватися до 40 годин (у той час як у ХІХ столітті чимало працівників працювало по 12-16 годин на добу), що у перспективі не вплинуло на оплату та продуктивність праці.

Парадокс пояснюється тим, що зі збільшенням робочих годин працівник щобільше накопичує втому та працює менш ефективно.

Скорочення робочих годин практикували окремі компанії, переважно у країнах Північної Європи.

У Фінляндії міністерка транспорту Санна Марін пропонувала перейти на чотириденний тиждень у 2019 році, проте, обійнявши посаду прем’єр-міністра, «забула» про ці наміри.