День, коли роботи замінять солдатів. Чи готова українська армія?

На одному ентузіазмі Росію не перемогти.

І поки ми намагаємося оновлювати озброєння, ворог з усіх сил усучаснює своє військо новими технологіями.

Фахівці вважають, що за умов відсутності ядерної зброї, та в часи коли «оборонка» має відлякувати ворожі держави, саме сучасні технології, зокрема автоматизації та роботизації є нагальною потребою України.

Результатом цього має стати створення підрозділів бойових роботів – авіаційних, наземних, морських, підводних.

І це не тільки про військові перемоги.

А й про збереження людських життів на фронті – цьому можуть допомогти роботи, які замінять солдатів в окопах.

До речі, днями Великобританія заявила про офіційний старт створення бойових підрозділів роботів.

Отже, майбутнє за «безлюдними» війнами.

І сусіди України вже рухаються у цьому напрямку: активно створюють безпілотні авіаційні апарати (БПЛА), наземні, морські, підводні роботизовані комплекси.

Звичайно, наші виробники також розробляють сучасне озброєння, але Україні помітно відстає у виробництві та оснащенні армії.

Які ж досягнення маємо, і які головні перешкоди в реалізації цих проєктів?.

Російський бойовий робот «Нерехта».

Українські напрацювання бойових роботів.

Напрацювань в країні чимало, щоправда вони всі вони йдуть від приватних підприємств.

А за останні шість років від держави було чутно лише про безпілотний авіаційний комплекс «Горлиця», який створило державне підприємство «Антонов».

За словами конструкторів «Антонова», у кооперації з КБ «Луч» проводиться робота щодо оснащення комплексу спеціальними легкими ракетами, таким чином цей комплекс можна віднести до класу тактичних ударних безпілотних комплексів.

Але станом на 2020 рік про результати робіт із вдосконалення цього дрона інформації немає.

Державний безпілотник «Горлиця», що пропав з радарів….

За часи війни деяким підприємствам вже вдалося виробити роботизовані комплекси.

Кілька фірм пішли далі і створили моделі ударних роботів.

Наприклад, в 2019 році з’явилася оновлена версія відомого безпілотника розвідника People Drone PD-1, розробленого ТОВ «Укрспецсистемз» (Ukr.

Systems), який перейшов у категорію ударних.

Апарат з самого початку створювався для ведення розвідки.

Але у 2018 році він був доопрацьований, після чого отримав функцію вертикального зльоту та посадки.

Наразі нова версія PD-1 оснащена більш потужнішим двигуном, який відтепер може оснащуватись баражуючими боєприпасами, що встановлюються у спеціальні підвісні контейнери, які розташовані по одному на кожному крилі.

Безпілотник PD-1, що може здійматися вертикально.

Інше підприємство, НВП «Атлон Авіа» представило власну розробку ударного безпілотника «Грім» ST-35 також в 2019 році.

Однією з особливостей комплексу є його незалежність від навігаційних систем, що дозволяє йому працювати автономно навіть підчас ведення активної радіоелектронної боротьби.

Наразі комплекс оснащується термобаричною бойовою частиною.

За словами розробників, планується розширення типів бойових частин.

Станом на травень 2020 року даний комплекс проходить заводські випробування та готується для подальших сертифікацій і прийняття на озброєння.

Ще один ударний безпілотник, розроблений ТОВ «Компанія оборонних і радіоелектронних технологій» (КОРТ), безпілотник-камікадзе або баражуючий боєприпас – RAM UAV.

Нині його розвитком займається вже згадана компанія «Укрспецсистемз».

Щодо наземних платформ, то в Україні є роботизований спостережно-вогневий комплекс «Мисливець» (РСВК-М3), який вже пройшов ряд випробувань на полігонах та в бойових умовах.

Розробник - КБ «Роботікс», київська приватна компанія.

До того ж, існують роботизовані платформи «Ласка» та «Скорпіон» від приватної компанії «Інфоком Лтд» (Запоріжжя).

Ця компанія також розробила систему автономного водіння Pilot.

Drive та робота-поліцейського.

Крім цього, львівська приватна компанія Roboneers презентувала власну розробку роботизованої, дистанційно керованої платформи з гібридним приводом у двох основних версіях – Hound i Ironclad.

Платформа Hound має високу прохідну спроможність на пересіченій місцевості, може транспортувати вантажі масою до 600 кг на полі бою з високою точністю в режимі функціювання 24/7.

За словами розробників, машина відрізняється простотою конструкції, обслуговування і використання, а також низькою вартістю.

Наземний роботизований комплекс Hound виробництва компанії Roboneers.

Що заважає індустрії?.

Отже, приватники намагаються виробляти свої комплекси, а от чи потрапляють вони до Збройних сил – вже інше питання.

Розробники впевнені, що роботи – це майбутнє армії, і в той же час стверджують, що військові не у повній мірі розуміють усю важливість питання.

«Ми активно спілкуємося з українськими військовими на всіх рівнях та бачимо позитив.

Ніхто не каже, що бойові роботи не потрібні армії.

Але далі включаються «але».

Ця система існує вже багато десятирічь.

Вимоги до нас не спрощені.

Такі ж процедури, мов би в нас винищувач сучасний.

Але ми створюємо продукцію, яка потрібна саме зараз, а не через 10 років.

Вона б допомогла мінімізувати втрати бійців на передовій», - вважає директор Конструкторського бюро «Роботікс» Олексій Бежевець.

Співзасновниця і головна маркетологиня львівської приватної фірми Roboneers Катерина Оверченко вважає, що є кілька факторів, які впливають на впровадження бойових роботів до Збройних сил України.

«Найперше, на мою думку, нам крім Концепції розвитку роботизованої техніки(Концепція була розроблена Генеральним штабом, про це відомо, хоча й документ таємний.

Але, за словами фахівців, ця Концепція є застарілою, а нова потрібна, тому що сьогодні використовуються нові технології, які в Генштабі ще не бачили) потрібна системна робота зі створення справжньої матриці, тобто необхідно визначити методики застосування підрозділів роботосистем.

Необхідно розуміти всіх гравців на ринку.

Треба розділити відповідальні ролі, зрозуміти, які плани та перспективи у нас короткострокові, а які довгострокові, і як ми будемо цього досягати.

Розуміти кроки у кожній зі сфер.

Одним з напрямків розвитку наземної роботизованої техніки є якраз формування підрозділу, який буде використовувати роботизовану техніку не лише на рівні тестування, а й для виконання задач у активних бойових діях.

В Україні склалася ситуація, що у нас триває війна, а ми відстали у галузі застосування військових технологій.

Отже, треба робити все дуже швидко.

Коли ми говоримо про роботизовану техніку, ми так само говоримо і про радіозв’язок, і про кібербезпеку, різноманітні програми, про хмарне збереження даних, обробку даних.

Тобто, дуже багато суміжних напрямків.

Є купа пов’язаних між собою приватних підприємств, державних підприємств, і наразі, коли в Україні досі немає чітко визначеного так би мовити загального стандарту, досить нелегко визначитися з підприємством та конкретним роботом», - запевняє вона.

Крім цього, за словами генерального директора і засновника приватної компанії «Інфоком ЛТД» Едуарда Троценка, в часи коли Україна залишилася без ядерного потенціалу, а ворога потрібно дивувати сучасною зброєю, Концепція озброєння країни повинна будуватися на «москітній доктрині».

Тобто, масовому розвитку безпілотних роботизованих комплексів різного призначення.

Троценко Эдуард Анатольевич, генеральный директор ООО «Інфоком Лтд».

«За ідею можна взяти побудову ударного комплексу при взаємодії наземних і літальних безпілотних апаратів»,- запевняє він.

Варто розуміти, що створити комплекс, який буде підходити державі за бюджетом, і в той самий момент щоб він був достатньо сучасний майже нереально.

Експорт являється двигуном прогресу наших приватних компаній.

«Наш підхід базується на тому, що ми можемо продавати техніку за кордон певним іноземним країнам, і на зароблені гроші матимемо можливість розвивати техніку в Україні.

Не виключаю, навіть, розробляти окремі зразки техніки спеціально задля виконання держзамовлення з виготовлення роботизованих платформ для сил оборони України», - запевняє Катерина Оверченко.

До того ж, коли мова доходить до замовлень, то Міноборони у перспективі може замовити декілька сотень комплексів, а насправді фахівці вважають, що їх в армії потрібні тисячі.

Різнопланові та різнофункціональні.

Деякі подвійного призначення, і можуть виконувати завдання в залежності від потреб.

У воєнний час бути на фронті, а, наприклад, у мирний займатися аграрними питаннями або тушінням пожарів.

Тобто, на платформу можна встановлювати як бойову турель, так і спеціальне обладнання для виконання інших задач.

Так, наприкад, нещодавно в Україні розробили робота, який може патрулювати вулиці і навіть застосовувати сльозогінний газ.

Машину розробила запорізька приватна компанія на основі власної роботизованою платформи «Скорпіон».

Український робот-поліцейський, створений на платформі подвійного призначення.

На переконання комерційного директора ТОВ «Укрспецсістемз» Юрія Кіскіна, потреба в ударних безпілотниках велика, але думки виробників часто розходяться з поглядами наших військових.

Він запевняє, що вони чомусь впевнені, що безпілотників вже досить, і краще закупити якусь іншу техніку.

Однак це всупереч світовій тенденції.

У розвинених країнах з боєздатними арміями навпаки все йде в бік автоматизації і роботизованої техніки.

Комерційний директор ТОВ «Укрспецсістемз» Юрій Кіскін.

Отже, роботизація як частина глобальної автоматизації війська, це –шлях до сучасної армії, і чим раніше ми це зрозуміємо, тим новітнішим та сильнішим буде наша оборона.

Бо приватники надали готові платформи, а от озброєння, зокрема, ракетне, має інтегрувати держава.

Що б не було, як із вище згаданою «Горлицею», яку анонсували, всім показали, але й досі про неї тільки ходять чутки, а вже пройшло майже три роки.

Хоча й могли зробити, бо були ракети виробництва КБ «Луч», була й фінансова можливість, але не вистачило політичної волі….

Дмитро Бадрак, для «Главкома».

Сусіди стрімко модернізуються, Україна жде кращих часів.