Степан Гавриш: Карго культ президента

Ми не аборигени, але вирватись із їхнього прокляття нам ніяк не вдається.

Є церкви, синагоги і буде велика київська мечеть.

Але істинної релігії, віри в національну ідею, тобто в себе, як не було так і немає.

А от у тихоокеанських острівних аборигенів є релігія літакоуклінства.

Вона міцна, як неймовірні статуї на острові Пасхи.

Під час Другої Світової війни до них прилітали великі літаки, заповнені всякими прекрасними речами.

І вони хочуть, аби так було завжди.

Тому вони збудували щось схоже на злітно-посадкові смуги, по їх сторонах розкладають багаття, склали з бамбуку хижу в якій постійно сидить людина з дерев’яними навушниками і тростинними паличками-антенами.

І все чекають, коли прилетять літаки повні припасів.

Вони роблять усе правильно, по формі.

Все як і раніше, як і було, але все це не працює.

Літаки не сідають.

Приходиться ловити рибу, копати коріння і збирати жирних деревних хробаків.

Це певна форма психічної ілюзії, міфізації реальності.

Люди притримуються всіх зовнішніх правил і форм, науково-історичних практик, але втрачають щось головне, оскільки літаки не приземляються і раніше об’єктивна реальність кудись зникає.

Не думайте, що це явище таке вже й ексклюзивне.

Американський фізик Річард Фейнман літакопоклонників порівнював із вченими, котрі ніби займаються реальною наукою, а в дійсності просувають псевдовчення.

Політолог Катерина Шульман переклала Карго куль на систему суспільних відносин та інститутів, які влаштовані і діють в режимі поверхневої імітації та не працюють як оригінал.

Для захисту таких рішень, у тому числі й політичними лідерами, дійсність та історичні факти оголошуються оманливими, неприйнятними, а істиною стають псевдорішення.

Одним словом, це куль Дарів небесних, що проявляється в «магічному розумі».

Володимир Зеленський розпочав третю хвилю побудови карго-стартапу примушення Росії до миру.

Він запозичив функцію у, без сумніву, більш крупного гравця, свого попередника, Петра Порошенка і намагається всіма силами запхати у свій проект.

Як і п’ятий президент, котрий грав у зовсім іншу власну гру, Зеленський жодного разу не отримав зворотного зв’язку в Кремля.

Острівні провідники Карго культу саме тому й будували все для прийняття великих літаків, бо не мали ніякого зворотного зв’язку.

Оскільки неможливо проаналізувати систему зворотного зв’язку Москви, у нас немає жодного шансу зрозуміти наслідки рішень в односторонньому миротворенню Києва.

Якщо б це були круті хлопці американці, то літаки точно прилетіли би.

Спробуємо перевірити це на ілюзії чергових планів озвучених ключовими будівничими цієї стратегії Єрмаком і Рєзніковим.

Ми збудували злітну смугу в Мінську, ввели туди урядових диспетчерів, а літаки з Москви не летять.

Путін не збирається посилати державну команду для переговорів з Україною в ТКГ.

Інакше це повністю зруйнує його гібридний план війни про підтримку тільки однієї сторони внутрішнього громадянського конфлікту.

Як він це робить в Сирії, Лівії та Венесуелі.

Порошенко Мінськими угодами, написаними архітектором війни на Донбасі Сурковим, дав можливість Росії оголосити себе миротворцем і уникнути прямої відповідальності за неспровоковану війну проти України.

Ще гірше.

Це ілюзія виборів на окупованій частині Донбасу.

При цьому немає жодного значення окремо, чи одночасно на всій території України, до встановлення надійних міжнародних гарантій контролю Києва над усім україно-російським кордоном, демілітаризації ОРДЛО та відновлення там не менше як впродовж трьох років дій українських адміністрацій, політичних і суспільних інститутів.

Провести вибори в ОРДЛО нічим не відрізняється від Кримського референдуму.

Після волевиявлення місцевого населення, результат якого спрогнозувати зовсім неважко, Росія отримає всі легітимні можливості на вимогу місцевих органів влади легально ввести туди свої збройні сили.

І, навіть, збудувати пару воєнних баз із її суперракетами.

Тоді можна буде вимагати у Заходу вже не фінляндизації України, а масковизації, перетворивши її в санітарний буфер.

І, третє.

Вибори в ДНР/ЛНР не можна розглядати без включення в міжнародну повістку і двосторонні відносини з Москвою Криму.

Моделей для створення якоїсь фізичної реальності, яка склалася в будівництві української держави, достатньо для виходу із стану ілюзій.

Недільні протестні акції в Києві та інших містах вкотре показують, що в Україні склався стійкий і потужний феномен свідомітів, патріотів, пасіонаріїв та, просто, українців, котрі постійно будуть ламати будь-яку філософію Карго культу.

Для України він смертельний.

Як з точки зору відновлення сучасної суб’єктної держави, так і з погляду на відродження одного з найстаріших європейських етносів – українського народу.

Президенту Зеленському варто зрозуміти на чому тримається його досить високий рейтинг.

Не на довірі, повазі і суспільному партнерстві.

Виборці погодились обрати собі лідером посереднього шоумена, лише тому, що ненавиділи карго культ Порошенка, Тимошенко та інших учорашніх політичних флібустьєрів.

Вони вдихнули Володимира Зеленського як ковток свіжого повітря.

Тільки кисню там виявилось небагато.

Якщо найближчим часом президент не виллє «срібну кулю», аби вбити власний карго культ, у нього буде мало шансів втримати відносно прогнозовану стабільність і розпочати аби якісь реформи.

Він має тверезо оцінити не тільки глухий кут зовнішньополітичної і воєнної стратегії, але й і звернути увагу на нарощувані процеси внутрішньої дестабілізації.

З одного боку вони є наслідком зусиль генерального штабу Росії і агентів Москви в Україні та російських політ-економічних кейсів, а з другого боку руйнування інститутів стримувань і противаг.

Усе частіше вбивають на вулицях і в домогосподарствах, поліцейські торгують наркотиками, ґвалтують, стріляють, прокурори, у тому числі й антикорупційні, не оголошують підозри і не передають справи до суду щодо відносно топ-злочинців, а судді легко відпускають їх з-під варти.

Літаки точно не прилетять.

Треба будувати реальні аеропорти, дороги, мегаполіси.

Тобто, займатися реальною політикою і реальною економікою.

Надзвичайно важливо зрозуміти, що думає і як думає президент Зеленський.

Виходячи з того, що за його спиною на останній прес-конференції натомість об’єднуючому національному символу біліло величезним алфавітом: «ЗЕ!».

Нам ще якийсь час прийдеться шукати вихід із дивовижного українського Карго культу – якось все буде.