MY.UAСтатьи
Йшли дівчата з буряків, та й зустріли маніяків. Насилля в театрі: післямова до гучного скандалу
Йшли дівчата з буряків, та й зустріли маніяків. Насилля в театрі: післямова до гучного скандалу

Йшли дівчата з буряків, та й зустріли маніяків. Насилля в театрі: післямова до гучного скандалу

Тиждень, що минає, був у всіх сенсах аж занадто «культурним» – вернісаж в музеї Гончара, де виставляли картину Іллі Глазунова «Русская красавіца» (власність родини Петра Порошенка), прем’єра нуар-трилера «Тіні забутих» у Центрі Довженка, оперета Містер Ікс з екшн-пошуками Офісу президента гнідої кандидатури на посаду міністра культури України.

На такому активному медійному фоні далебі не погас, а подекуди аж іскрив скандал, викликаний рухом активістів проти насилля в українському театрі.

Нагадаю, цей галас розпочався після мережевої прем’єри скріншотів особистого листування керівника Театру «Актор» Слави Жили, де він у межах підготовки нового геймер-онлайн проекту «Містер Баттерфляй» пропонував актрисам (за гроші) здійснити деякі пікантні маніпуляції (перед камерою).

Наприклад, зняти ліфчик – це близько тисячі гривень, облизати фалоімітатор – близько 500 гривень і т.

Гнівний пост талановитої актриси Оксани Черкашиної з цього приводу спричинив праведний гнів і як наслідок флешмоб у соцмережі проти насилля в театрі, до якого долучилися мисткині різних театрів та віросповідань.

Гнівний пост актриси Оксани Черкашиної спричинив гучний скандал.

Скандал отримав новий статус, коли його стала коментувати Уляна Супрун, а згодом долучилися і центральні телеканали та рейтингові ЗМІ.

Тим часом, вже відома дата онлайн-прем’єри скандального «Містера Баттерфляй» (з Олексієм Вертинським, який не буде роздягатися) - 16 червня.

І весь галас відтепер мимоволі сприймається як піар-супровід напередодні експериментальної прем'єри Театру «Актор».

В це же час, за версіями ЗМІ, керівник театру «Актор», Слава Жила, розглядається Офісом президента в когорті можливих претендентів на посаду міністра культури України.

Жити стає веселіше.

Стосовно теми насилля, то тут не може бути ніяких рефлексій або мугикання, бо треба давати по руках тим, хто здійснює такі акти (вироки мають бути на основі доведених фактів і документів, звісно).

Щоби таке неподобство не процвітало ні в театрах, ні в творчих вузах, адже іноді тіло молоде стає для маніяка-викладача іграшкою в цупких магнітних клешнях.

Якщо певні факти і свідчення з'являться, будуть доведені, тоді можливі і нові етапи боротьби проти насилля, вже на юридичному рівні.

Своєю чергою, хочу нагадати, що насилля на театральній мапі, як територія Гри, як сценічний художній вимір – дещо інша історія, і тут навіть марно нагадувати, що на цій території частенько працюють лідери сучасного світового театру – Ян Фабр, Томас Остермайєр, Кшишфтоф Варліковський, інші майстри та генії.

В контексті теперішнього галасу я і подумав, а яким чином українські театральні режисери дотичні до теми насилля (але не за кулісами, а на сцені, звісно, у художньому рішенні своїх відомих постановок.

Деякі, дотичні.

Дещо з минулого я пригадав (можете доповнити цей суто суб’єктивний рейтинг а-ля насилля на сцені, буду дуже вдячний за підказки та коментарі-доповнення).

Пори все маю одна важливе уточнення.

Найстрашніший насильник в театрі – режисер бездарний, обмежений.

Від такого страждають актори і глядачі.

Андрій Жолдак.

Життя з ідіотом.

Румунський Національний театр Раду Старку.

На мій погляд, це одна з найсильніших і найвідвертіших вистав українського режисера на європейських теренах.

Антологія сценічного насильства та безумства, відверта спроба належним способом зґвалтувати і задіяних акторів, і вельмишановну публіку.

При цьому, сам режисер аж крекче від задоволення у процесі такого сценічно-статевого акту – аж до самих гланд.

Оповідання Віктора Єрофєєва, звісно лише привід для Жолдака показати здичавіння родини та цілого світу часто екстремальними сценічними засобами.

Сцена у Жолдака передбачає декілька сегментів.

Плюс – екрани, на яких великими платниками демонструють різні цікаві процеси: блювання, випорожнення, мастурбації.

Є інші окремі відразливі сцени, коли герої обмащують себе каловими масами (копрофілія).

У Жолдака ідіот – не хлопчик Вова (головний герой), а уся родина, в яку і потрапляє бідна дитина.

Передбачаються сцени злягання, знущання, і все це під супровід Рамштайн, Земфіри і Євгена Доги.

Цю виставу румуни грали в Києві в екс-Жовтневому палаці.

І назавжди я запам’ятав мізансцену не на сцені, а в залі.

В партнер якимось партизанським способом пробралася зграйка інтелігентних бабусь.

Очевидно, хтось передав шарові запрошення в Інститут літератури, який поруч з Жовтневим палацом (хотіли бабусь потішити творчістю російського прозаїка Єрофєєва).

Протягом цієї вистави, здавалося, бабусі зменшувалися і дематеріалізувалися – їхні старечі плечі опускалися все нижче і здавалося до фіналу вони просто ляжуть на підлогу партеру і більше ніколи не встануть.

Коли актори грали сцену обмащування героїв каловими масами, тоді вже невгамовний філологічний дух переляканих бабусь не витримав.

Вони збунтувалися і демонстративно полишили залу після акту масового зґвалтування глядачів.

Вони тремтіли, але крокували гордо.

Колективний вираз старечих облич навіював мотив картини невідомого народного художника..

Йшли дівчата з буряків, та й зустріли маніяків...

Я подумав, що якби їм трапився на шляху сам пан режисер, то вони задушили б його історичними руками, а потім щей стогнали від задоволення та гідно виконаної гуманітарної місії.

У цій румунський постановці Андрій Жолдак довів до абсолюту свою спробу переплавки фізіології у сценічну естетику.

І ім’я героя свого сценічного фізіологізму він якось дуже пророче вгадав – Вова.

У цій виставі насилля – як форма режисерського діалогу з глядачем і актором.

Хтось витримає, когось знудить, а хтось втече в Інститут літератури, від гріха подалі.

Андрій Жолдак.

Один день Івана Денисовича.

Харківський театр Т.

А це вже Жолдак харківського періоду.

Фактично вистава-маніфест, яка передбачає безліч інтерпретацій з боку критиків.

Вистава відверта, шокуюча, її мета – роз’ятрити людиноненависницьке нутро тоталітаризму.

І режисерський інструментарій тут – шок поза больовим порогом, як і у Солженіцина, тут, на думку режисера, тоталітарне насилля перетворює людину на шмат м’яса чи на дурного покірного зайчика.

А сама державна Система, як камера тортур.

Це була відверто політична вистава Жолдака про дегуманізацію суспільства під державним пресом тоталітарного насильства .

Роман Віктюк.

Філософія в будуарі.

Театр Романа Віктюка.

У Київ цю постановку у свій час делегували Сергій Проскурня і Михайло Бродський в рамках проекту Вік-тюк! На сцені Жовтневого палацу.

То був 1996 рік.

Воля на театрі ще не була такою вільною.

Тому деякі київські народні артисти, побачивши гігантські секс-іграшки та інші фалоси, прив’язані до віктюківських акторів, були щиро обурені.

Що за неподобство? Що за насилля над мораллю та етикою? Це вже тепер ці режисерські фокуси з фалоімітаторами сприймаються за дитячі пустощі.

Нові часи пропонують новіші вишуканіші та жорстокіші методи секс-насилля на світовій сцені.

Але та вистава за мотивами маркіза де Сада врізалася в пам’ять як гірке висловлювання Віктюка стосовно сучасного світу..

Світу, у якому вже нічого не вартують чуттєвість, взаємність, довіра, еротична напруга.

Бо цьому механічному світові і потрібні суто механічні задоволення, синтетичні замінники, секс-іграшки замість живої теплої душі і ніжного тіла, відповідно.

Віктюк не був пророком.

Просто констатував діагноз хворого світу, який лікується фалоімітаторами, а люди – не те щоби люди, а навіжені садисти в секс-шопі.

Отака мораль.

Максим Голенко.

Дикий театр.

Одна з найгучніших і найсуперечливіших київських постановок останнього часу.

На споді – п’єса Мартіна Макдонаха, на поверхні – сценічна політ-травестія, спроба режисера приправити ірландські перипетії нашим місцевим соусом та колоритом, тобто тривогами та чорним гумором у супроводі наступу сучасного радикалізму, правого вектора.

Це й викликало надзвичайно активну реакцію публіки.

Попри висоту заданої ідеологічної планки та карнавальну атмосферу цієї вистави, повсякчас згадувався Лев Толстой, який писав про Леоніда Андрєєва..

Він лякає, а мені не страшно....

Тобто, тон сценічної розмови про жорстокість, радикалізм та насилля у сучасному жорстокому світі задано професійний, карнавальний, але дещо шоу-бізнесовий.

До речі, шоу-бізнес як насилля – це ж також концепція!.

Максим Голенко.

Жінко, сядь!.

Дикий Театр.

Не можу обійти у заданій темі (насилля) виставу Дикого, яка і позиціонувалася як проєкт, котрий привертає увагу до проблем гендеру та насильства в родині, зокрема.

З цією виставою театр здійснив тур багатьма містами.

І глядачі (я читав відгуки) упізнавали себе в героях постановки – Сані та Юлі.

Ця історія не тільки про сімейне свавілля, скільки про стирання чуттєвих зон, які об’єднують подружжя.

Про інерцію звички, побуту, звикання, коли гаснуть попередні імпульси любові та взаємоповаги.

Адже, як відомо, «любовная лодка разбилась о быт»...

Це стримана і неекспресивна вистава Голенка, мета якої у тому, щоб підвести глядача до думки..

Нетерпимість народжується через буденність, через силу звички та інерції сімейних взаємин.

Поневолені жінки Сходу та Заходу України завжди щиро аплодують у фіналі, упізнаючи у Юлі самих себе.

Перша версія назви, до речі, «Юля, сядь!».

Але від неї відмовилися, щоб не збивати з толку глядача , який ще сприйме постановку за політпамфлет, присвячений найвідомішій українській політикині.

Андрій Білоус.

Homo Ferus або сука-любов.

Молодий театр.

Експериментальна вистава на основі мотивів п’єс Івана Карпенка-Карого.

Зокрема, «Наймички», у якій Харитину, жертву насильства експлуататорів, колись грала Марія Заньковецька.

Тепер Харитина в інших запропонованих обставинах.

Вона зростала під свист нагайки хазяїна у собачій зграї, перетворюючись на дівчинку-мауглі.

Експлуатація, приниження та собаче життя однак не знищили в Харитині надій на щирі почуття, на справжнє кохання.

Це доволі екстремальний парафраз п’єси Карпенка-Карого.

І такий парафраз мимоволі передбачає роздвоєння режисера.

Однією рукою він волів би і сам взяти нагайку, щоб вчинити на сцені театр жорстокості з усіма його наслідками.

Але друга його рука – рука педагога (у виставі задіяні студенти).

І режисер себе постійно стримує, аби не нашкодити, нікого не образити, лишитися у межах педагогічної поеми, а не театру жорстокості Антонена Арто.

У такій дилемі особисто для мене, мабуть, був би ближчим жорстокий Антонена Арто.

Але я все розумію.

З дітьми треба працювати стримано, через добре серце, а не методи насилля (навіть сценічного).

Антон Романов.

Мапи ідентичності, мова ворожнечі.

У проєкті Мапи ідентичності є жертва насилля, це сам режисер (одночасно актор).

Абсолютно оголений, він пропонує глядачам написати на власному тілі ті слова, які і провокують ворожнечу у нашому соціумі.

А згодом пропонує ще й подряпати власне тіло до крові гострими предметами.

Нема відмови від охочих! Публіка інколи не тільки дурепа, вона іноді ще й жорстока дурепа.

Його худюще голе тіло з усіма причандалами розглядають ніби під мікроскопом, а потім ще й збиткуються над ним.

Антон терпить, бо такі правила гри в насильство.

Сам встановив їх для себе.

А я інколи думаю: краще б ти, Антоне, і далі ставив вистави про кохання за мотивами Маркеса, а не здригався від болючого насилля з боку жорстокого глядача.

Але тут є зміна парадигми.

Насильником може виступати не тільки Режисер, який дозволяє подекуди відверте насильство над актором і глядачем.

Насильник тут – Глядач.

Тобто, у Дзеркала Сцени є два обличчя.

І обидва – жорстокі.

Якщо українському Театру згодом набридне насилля та ігри в жорстокість, завжди є реверс.

Зворотній напрямок.

Знову треба одягти очіпки та плахти і грати «Наймичку» на фоні мальовничих задників з хатками, соняшником, житами та вербами.

І на цей товар, переконаний, завжди знайдеться свій добрий покупець.

І Дикий (театр) тоді змінить назву на Свійський!.

Олексій Вертинський: Український театр у сраці.

І ось чому...

Як український театр передбачив пандемію, самоізоляцію та здичавіння на карантині.

Всесвітній антракт.

Як українські театри переживають карантин.

Поделиться
Поделиться сюжетом
Источник материала
На війні загинув колишній звукорежисер «Суспільне Чернігів» Дмитро Горнов
Ukraine Art News
2025-06-30T01:36:37Z
Меланія Трамп видала аудіокнигу, озвучену її генеративним цифровим двійником
Ukraine Art News
2025-06-29T23:30:32Z
На свій день народження Артем Пивоваров став заслуженим артистом України
Ukraine Art News
2025-06-29T04:45:33Z
"Великий українець, який нищив імперію": у Львові помер письменник та дисидент Ігор Калинець
Ukraine Art News
2025-06-28T19:15:58Z
Помер відомий український прозаїк, поет, дисидент Ігор Калинець
Ukraine Art News
2025-06-28T17:00:36Z
Мартін Естердаль після 5 років роботи пішов з посади виконавчого керівника Євробачення
Ukraine Art News
2025-06-27T16:54:45Z
Неймовірна краса: Моніка Беллуччі у стильній літній фотосесії для журналу Marie Claire
KinoFilms
2025-06-27T15:36:30Z
Анна Вінтур йде з посади головної редакторки Vogue, але не залишить Condé Nast повністю
Ukraine Art News
2025-06-27T11:16:07Z
Анна Вінтур залишає посаду головної редакторки Vogue, яку обіймала майже 40 років
Ukraine Art News
2025-06-27T07:16:00Z
Унікальну хату вивезли з-під Білорусі: у Львові Шевченківський гай відкрив етнозону Полісся. Фото
Ukraine Art News
2025-06-29T17:49:06Z
Дітям потрібні казки про сучасних супергероїв, - авторка книги "Кіт Марік і Азов" Анастасія Дмитрук
Ukraine Art News
2025-06-29T10:45:45Z
У Польщі відкрили виставку «В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні»
Ukraine Art News
2025-06-28T18:49:03Z
У Києві відкрилася виставка "Херсон. Степ тримає": вшанування Півдня, пам’яті й сили
Ukraine Art News
2025-06-28T09:01:01Z
"Король Артур: гра/реальність": у Києві відбулася премʼєра напівопери у виконанні хору Б.А.Х. У ньому співає Наталка Діденко
Ukraine Art News
2025-06-28T06:00:56Z
BOTASHE презентує новий сингл «Справжня»: любов в епоху штучного інтелекту
Photo Lviv
2025-06-28T05:06:25Z
Понад 100 років історії бібліотеки Ханенків показують у виставці в Києві
Ukraine Art News
2025-06-27T20:00:40Z
У Києво-Печерській лаврі відкриють виставку, присвячену 1700-річчю першого Вселенського собору
Ukraine Art News
2025-06-27T19:33:50Z
Головний дебют року: розглядаємо першу чоловічу колекцію Джонатана Андерсона для Dior
Elle
2025-06-27T17:57:34Z
Фільм, книга, фільм: як варто знайомитися з «Пікніком біля Навислої скелі»
Ukraine Art News
2025-06-29T17:00:58Z
Вийшов новий трейлер серіалу Марвел «Залізне серце», продовження «Чорної пантери 2»
KinoFilms
2025-06-29T12:00:34Z
Сандра Гюллер зіграє у фантастичному фільмі «Project Hail Mary» з Раяном Ґослінґом
KinoFilms
2025-06-29T05:24:29Z
Стартували зйомки еротичного трилеру про винахідника гасової лампи, який жив у Львові
Photo Lviv
2025-06-29T05:06:26Z
Антоніна Хижняк пояснила, яким чином Білий дім використав справжнє відео з нею
Ukraine Art News
2025-06-27T19:30:36Z
«Project Hail Mary»: з'явився перший постер наукової фантастики з Раяном Ґослінґом
KinoFilms
2025-06-27T18:27:30Z
Дивимося на Кілліана Мерфі в ролі директора школи для нового фільму Netflix
Elle
2025-06-27T17:24:41Z
Помер композитор саундтреку до фільму “Місія неможлива”
Ukraine Art News
2025-06-27T15:33:41Z
Література на літо від Дуа Ліпи, Емми Робертс та Дакоти Джонсон
Elle
2025-06-27T14:28:43Z
Відчути драйв: Марія Себова, Вячеслав Дрофа, Анна Гольцберг, Володимир Ярославський і Христина Остапчук про досвід подорожі з Defender OCTA
Elle
2025-06-27T13:27:46Z
7 років подорожей, що об'єднують: як український бренд створив альтернативу класичному туризму
Elle
2025-06-27T12:33:57Z
У Барселоні звели новий квартал. Він має стати прикладом доступного та якісного житла від міста
Хмарочос
2025-06-27T06:34:06Z
Парк Йордана в Стрию: від мрії до забутої легенди
Photo Lviv
2025-06-27T05:12:27Z
Зарплати в Лісабоні не вистачає навіть на найдешевше житло. Як місто стало найменш доступним у Європі?
Хмарочос
2025-06-26T10:51:46Z
Родина Трампа купила «останній незабудований» острів Середземномор’я. Його забудують
Хмарочос
2025-06-26T06:18:56Z
Між Єгиптом та Саудівською Аравією збудують «Міст Мойсея». Він буде такої ж протяжності, як Київ
Хмарочос
2025-06-26T06:15:58Z
Кишинів: ваш зручний старт до Європи
Elle
2025-06-25T12:39:52Z
Як патріотичні вандали руйнували Високий Замок
Photo Lviv
2025-06-25T05:12:29Z
Азербайджан скасував будь-які культурні заходи за участю Росії: яка причина
Ukraine Art News
2025-06-29T15:01:06Z
Ігоря Калинця поховають на Личаківському цвинтарі у Львові 1 липня
Ukraine Art News
2025-06-29T15:01:05Z
Все, що потрібно знати про кислоти в догляді за шкірою для досягнення здоров’я та краси
Krasinfo
2025-06-29T09:12:44Z
Арабіка VS Робуста: Розкриваємо всі секрети кавових зерен
Photo Lviv
2025-06-29T05:12:26Z
У Львові зафіксували унікальний рекорд
Photo Lviv
2025-06-29T05:00:33Z
Наскільки ми розуміємо, що українська мова - не лише словниковий набір слів? - журналістка Трощинська
Ukraine Art News
2025-06-28T21:00:49Z
Не стало Ігоря Калинця
Photo Lviv
2025-06-28T14:48:25Z
У межах програми «Безпечна Львівщина» військовим передали 155 FPV-дронів
Photo Lviv
2025-06-28T05:15:26Z
Галицький космос Лукії Крип’якевич-Лукомської
Photo Lviv
2025-06-28T05:12:25Z
За два місяці до релізу: у мережу злили фото майбутніх iPhone 17 Pro та iPhone 17 Air
Gloss
2025-06-26T17:30:41Z
Суд у США відхилив позов 13 письменників про порушення авторських прав для навчання ШІ на їхніх книжках
Ukraine Art News
2025-06-26T14:24:42Z
У Франції знайшли залишки давньоримського поселення з унікальною мозаїкою
Ukraine Art News
2025-06-26T14:21:48Z
50% знижки на всі сервіси Bolt. Як отримати?
Хмарочос
2025-06-25T14:07:03Z
Яскравому — бути: тест-драйв міського кросовера Nissan Juke N-Sport
Elle
2025-06-23T17:45:41Z
Данські архітектори представили концепцію LivingPlaces, що змінює традиційні уявлення про житло
Хмарочос
2025-06-19T14:24:50Z
До 70% музики, згенерованої ШІ, на Deezer є частиною шахрайської схеми
Ukraine Art News
2025-06-18T19:09:42Z
Засновник Spotify Даніель Ек вклав 600 млн євро у німецький стартап Helsing, що постачає дрони ЗСУ, - FT
Ukraine Art News
2025-06-18T12:33:48Z
Hermès випустив перші у своїй історії навушники: особливості та ціна
Gloss
2025-06-17T15:36:40Z
ТОП-5 легких літніх закусок
Elle
2025-06-17T14:30:38Z
«ТопШефи х WINETIME. Готуємо разом»: Влад Кіндер ділиться рецептом тунця татакі
Elle
2025-06-06T12:49:01Z
8 найкращих лимонадів у літню спеку
Krasinfo
2025-06-03T07:09:43Z
Весняне меню: детокс-салат із цибулі-порею з креветками
Elle
2025-05-20T19:09:34Z
«ТопШефи х WINETIME. Готуємо разом»: Анастасія Степанова ділиться рецептом лимонного тарту
Elle
2025-05-14T19:03:31Z
Сирники з лекваром: готуємо українську страву за 20 хвилин
Elle
2025-05-12T11:00:56Z
Сезонний рецепт: найсмачніший кіш зі спаржею
Elle
2025-05-09T18:34:08Z
Ідеальні літні сніданки
Krasinfo
2025-05-07T11:50:46Z
Великоднє меню: дуже смачна домашня куряча ковбаска
Elle
2025-04-18T18:10:02Z