50 років тому 40-річним помер один із найкращих хокейних воротарів в історії, українець за походженням

50 років тому, 31 травня 1970 року в 40-річному віці не стало одного з найкращих хокейних воротарів в історії Террі Савчука.

За українське походження його називали Ukе, а за безстрашність і вироблену роками перебування в хокей зовнішність – «Людиною 600-та шрамів».

Зламані пальці на руках, вибиті після жорстоких сутичок з нападниками плечові кістки, постійні травми від влучання шайб, переломи кісток обличчя, вибиті зуби, меніски, переломи ноги, розірвані диски – на тілі Савчука, мабуть, не було живого місця.

То за умови, що ще до 20-річчя він захворів артритом, а в 1954-му підхопив мононуклеоз – гостре інфекційне захворювання крові, яке проявляється у збільшенні лімфатичних вузлів, регулярною гарячкою та ангіною.

Кількість шрамів на тілі Террі вражала.

Террі – на американський манер, бо батьки, українці за походженням Луї та Анна, хрестили сина, який народився 28 грудня 1929 року у Вінніпезі (Манітоба), Тарасом.

У дитинстві хлопець спершу грав у реґбі, бейсбол і хокей, але після першої з отриманих травм з реґбі змушений був зав’язати.

А в бейсболі Террі подавав великі надії.

Достатньо сказати, що в чемпіонаті провінції Манітоба 1948 року він, виступаючи за «Elmwood Giants», зробив найбільшу кількість гоум-ранів – 41.

Проте з часом Савчук все ж почав більше схилятися до хокею.

Треба сказати, що на той час він вже отримав свої перші важкі травми, які наклали відбиток на все життя.

Скажімо, в юні роки Тарас зламав руку.

Він боявся, що тато насварить, нічого йому не сказав і відповідно допомогу отримав невчасно, та ще й не дуже кваліфіковану.

Як наслідок, права рука Террі була суттєво коротша за ліву.

Террі Савчук.

У 17-річному віці Савчук отримав травму ока після влучання шайби.

Зусиллями хірургів око було врятоване, але одначе зір повноцінно не відновився.

Савчук потім називав своє око «бракованим».

Приблизно в той же час біда сталася у сім’ї Савчуків.

Тарасів тато, який працював на будівництві, впав з риштування і став інвалідом.

З тієї миті Террі мусив думати, як прогодувати не лише себе, а й батьків.

А тому потрапляння в систему «Детройт Ред Вінґз» виявилося своєчасним в усіх розуміннях.

Савчук вражав незвичною для воротарів горилоподібною стійкою.

У ті часи колеги в усіх лігах зазвичай грали у воротах на повний зріст, лише на кілька градусів нахиляючись уперед.

Террі ж більшу частину матчу проводив на напівзігнутих ногах, вигнувши спину майже на 90 градусів, а його плечі практично торкалися колін.

Пізніше він пояснив: «Така стійка дає мені нагоду раціональніше використовувати тіло, бути рухливішим, й швидше реагувати на кидки».

Але Савчук трохи злукавив.

Йому просто фізично важко було стояти на повен зріст — «не пускала» хвора спина.

У светрі «Детройт Ред Вінґз».

У складі «Червоних Крил» в Національній хокейній лізі Савчук почав грати з сезону-1949/1950 і загалом провів за детройтців 14 сезонів.

Коли генеральний менеджер команди Джекі Адамс після другого поспіль і третього загалом здобуття Кубка Стенлі у 1955-му поміняв Террі в «Бостон Брюїнз», воротар сприйняв це як зраду.

Але через два роки повернувся в команду, причому обміняний був на іншого етнічного українця Джонні Буцика, якому судилося стати легендою бостонських «ведмедів».

Савчук – володар Кубка Стенлі (1952, 1954, 1955, 1967), фіналіст Кубка Стенлі (1957, 1961, 1963, 1964).

Володар призів НХЛ «Колдер Трофі» найкращому новачкові ліги (1951) і «Везіна Трофі» найкращому воротареві ліги (1952, 1953, 1955, 1965).

У 1951–1953 входив у перший склад матчу всіх зірок НХЛ, у 1954, 1955, 1959 і 1963 — в другий склад.

Всього провів 1034 матчі.

Здобув 447 перемог у регулярних чемпіонатах, зокрема рекордні для того часу 103 «сухі».

Кубок Стенлі у 1967-му «Торонто Мейпл Ліфс» здобули найперше завдяки Савчуку.

Усі Кубки Стенлі, за винятком одного, Террі здобув із «Детройтом».

А той один, взятий з «Торонто Мейпл Ліфс» у 1967-му, особливий.

Бо команда у «Кленових Листків» була незвичною, складеною в основному зі старожилів, окремим з яких, зокрема 43-річному воротареві Джонні Баверу, який у тому сезоні став дублером Савчука, було далеко за 40.

Террі теж було 37, але грав він фантастично.

І саме його гра стала визначальною в тріумфі «Торонто».

У своєму останньому сезоні-1969/1970 Савчук грав за «Нью-Йорк Рейнджерс».

Грав не дуже часто і той період був для Террі складним емоційно.

Маючи і без того важкий характер, Савчук надто важко пережив третє розлучення з дружиною Патрицією.

І те, що сходитися з ним вчетверте вона не бажала.

Террі на тлі депресії запив і наслідки були трагічними.

Після завершення сезону Савчук та інший «рейнджер» Рон Стюарт нетверезими почали виясняти стосунки ще в барі.

Коли їх звідти попросили, вони поїхали додому, в Лонґ-Айленд.

Там продовжували пиячити і сперечатися.

Як наслідок, під час бійки Террі впав на зігнуте коліно Рона, потім ще полетів на приладдя для барбекю і отримав серйозні пошкодження внутрішніх органів.

У госпіталі Лонґ-Біч Савчукові видалили жовчного міхура.

Потім була виявлена кровотеча пошкодженої печінки, яку лікарі теж змушені були видалити.

Савчук сказав слідчому поліції, що бере всю відповідальність за інцидент на себе.

Невдовзі Террі переніс ще одну операцію на печінці і після неї так і не оговтався.