Лайфхаки для мандрівок у горах столітньої давнини від професора тіловиховання Степана Гайдучка

Професор українського тіловиховання Степан Гайдучок упродовж 1920–1930-х років провів чимало мандрівок Галичиною.

До них він залучав своїх колег по роботі в Академічній гімназії та її філії у Львові, гімназистів, членів руханкових і спортових товариств (Пласту, Сокола, Українського спортового союзу тощо), родину.

Степан Гайдучок з донькою Богданою під час мандрівки.

1930-ті роки.

З приватного архіву родини Білинських.

Степан Гайдучок мандрував у різні пори року.

Зрозуміло, що багато його мандрівок припадали на літо – час відпустки.

Своїм досвідом ділився на шпальтах українських часописів «Діло», «Молоде Життя», «Сокільські Вісти» та ін.

Зокрема чимало дописів помістив на сторінках львівського часопису «Сокільські Вісти» – друкованому органі організації «Сокіл-Батько».

Підпис Степан Гайдучка: «Знимка з мандрівки трьох учителів філії української гімназії у Львові в році 1928.

Зліва С.

Гайдучок, в середині в капелюсі, професор Йосиф Роздольський, германіст, класичний філолог і визначний етнограф.

В 1914 році виїхав на етнографічну наукову розвідку на Великій Україні, в часи першої війни був інтернований російською владою в одній з місцевостей над Волгою.

З Косова перейшли вони на полонину Марішевську, Заросляк, Говірлю, залізничкою переїхали до Ворохти, перейшли через Серединку в долину Прутця на Хом’як і через Синяк, Малий Горган, зійшли в долину Зелениці і дійшли до Зеленої.

Там зістав Роздольський, а трійку доповнив молодший Вербицький.

Всі три перейшли через Рафайлову, долиною Салятрука, попід верх Боярин, перейщли на Сивулю.

Звідтам полудневим схилом Сивулі, через Яль зійшли до Осмолоди, закінчили мандрівку на Остодорі, біля Підлютого, де містився пластовий табор».

З приватного архіву Степана Гайдучка (м.

Запропонована публікація «З наплечника мандрівника» вийшла друком у часописі «Сокільські Вісти» у квітні 1939 р.

У ній автор описав техніку безпеки під час походу, звернув увагу на засоби гігієни, поділився думками про те де краще влаштовувати нічліг, дав практичні рекомендації як користуватися далековидом тощо.

Між іншим Степан Гайдучок писав: «Вертаєте з мандрівки і часто нічого не мож від час довідатися, хіба, що добре їли, мали невигідний нічліг, знаменита була купіль».

З огляду на це закликав мандрівників пильно вивчати все на своєму шляху для кращого пізнання українського краю!.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_2_fff.

td-a-rec-img img{.

Loading...

Публікую статтю із збереженням мови та правопису оригіналу.

Степан Гайдучок.

З наплечника мандрівника.

Буває, що змучений мандрівник забуває про основні правила обережности супроти свойого здоровля.

Не провірить, не розпитає, чи в селі не хворіють люди на червінку, тиф, тільки пє сиру воду.

А при опануванню себе може її переварити і зробити чай.

Замість у власній посудині спарити куплене молоко, вдоволяється, що ґаздиня це робить у власному горшку, з якого щойно перед хвилиною пила дитина, котра видужала з пошесної недуги.

Підпис Степан Гайдучка: «Знимка з мандрівки трьох учителів філії української гімназії у Львові в році 1928.

Під верхом Лопушної» З приватного архіву Степана Гайдучка (м.

А як нічлігувати, про це зайве, мабуть, писати.

Українська Галицька Армія тому так сумно кінчала, бо кватирувала по сільських хатах, замість по стодолах, чи за селом.

В хатах набиралася насікомих, а з ними і пятнистого тифу.

Радше нічліг під зорями, чим у нехарній хаті.

Якже ж мандруєте битими дорогами, що буває в часі прощ, або церковних урочистостей, то все під ніч треба на чолі громади нести ліхтарню з білим світлом, а позаду громади таку ж – з червоним.

Це не завадить, бо не вїде між людей ні самохід, ні наколесник, чи підвода та не накоїть нещастя.

Щоби не вдихати дорожнього пилу, то йдемо гусаком, по обидвох боках дороги.

Все ж радше мандрувати стежками, що ведуть тихими полями, лісами, понад берегами рік.

Тоді неодно цікаве побачите, пізнаєте.

Самі будете рідну землю досліджувати.

А буває, що задивлені в себе (як ще до цього мішане товариство), забуваєте взагалі прослідити рідну землю, природу, пізнати її мешканців.

Підпис Степан Гайдучка: «Знимка з мандрівки трьох учителів філії української гімназії у Львові в році 1928.

Вид на Зелену і долину Зеленої» З приватного архіву Степана Гайдучка (м.

Вертаєте з мандрівки і часто нічого не мож від час довідатися, хіба, що добре їли, мали невигідний нічліг, знаменита була купіль.

Чи в даному селі, через яке ви переходили, є читальня, свої ремісники, хто держить крамницю, чи люди мають порядні керниці, чи вживають води з ріки, чи плекають коні, чи голод на землю в даному селі, чи село багацьке, – про це не умієте сказати.

Це вас не цікавить.

А чейже ви повинні на все звертати увагу, навіть на те, чиї мають люди подостатком дерева на опал, що сіють, чи розвинений домашній промисл і багато другого.

А часом йдете дорогою і не здаєте собі справи, чи дві підводи годні на ній виминутися.

Поминаю таке, що не здаєте собі справи, як ця дорога осінню чи на весну буде виглядати.

Чи часом легка бричка на ній не застрягне.

І багато, багато другого повинно вас цікавити, почавши від того де найближчий лікар, а кінчаючи на народньому одязі та звичаях, та як люди в даному селі відживляються.

Підпис Степан Гайдучка: «Знимка з мандрівки трьох учителів філії української гімназії у Львові в році 1928.

Церква в Зеленій» З приватного архіву Степана Гайдучка (м.

Якщо ви стежками мандруєте, то повинно вас цікавити, що по боках стежки росте.

Яка почва? Якжеж у ліс попадете, то і він вас повинен зацікавити.

Його вік, рід дерев, підшиття.

Там не галасуйте, щоб звірина на кільометер вас зачула, а птиці з перестраху злітали з гнізд.

Навчіться (це коштує труду) підійти до звірини близько, підгляньте її життя, вишукайте її серед кущів своїм зором.

Підійдіть до неї, щоб і гилька не хруснула вам під ногами.

Тоді будете з мандрівки вдоволені і неодно цікаве розповісьте й других до мандрівок заохотите.

Будьте самі частиною природи.

Зайдіть так близько звірини, щоб вас і нюхом не почула.

Треба нераз не тільки терпеливо постояти, але на череві треба повзти.

Велика штука вглядіти на полі осінню чи літом заяця, заки він вас углядів.

Підпис Степан Гайдучка: «Знимка з мандрівки трьох учителів філії української гімназії у Львові в році 1928.

Група мешканців-гуцулів з Зеленої» З приватного архіву Степана Гайдучка (м.

Що з цього, що нераз з собою навіть далековид волічемо, а не уміємо ним уміло послугуватися.

Без вправи нераз довго шукаємо далековидом по околиці, заки ним схопимо вказаний предмет.

Підпис Степан Гайдучка: «Знимка з мандрівки трьох учителів філії української гімназії у Львові в році 1928.

Молода і дружка з Зеленої».

З приватного архіву Степана Гайдучка (м.

Тому треба наперід наставити далековид (може це бути і льорнетка, якої вживаємо як глядач на представленні) на міжочну віддаль та на остроту.

Далековид беремо так близько під очі, щоб понад нього оком вхопити даний предмет.

Тоді доперва даємо далековид перед очі і помічуємо.

Скла далековиду не притискаємо до очий, бо зайдуть парою, а очі сльозами.

Доглянувши предмет через нього у подробицях, відкладаємо далековид.

Контролюємо тепер голими очима, що ними бачимо з предмету.

Аби привикнути до далековиду, треба ним якнайчастіше користуватися.

Доброю вправою буде обсервовання птиць на лету і слідкування за ними далековидом.

Вдоволення принесе вишукування ним у ночі констеляцій звізд і т[аке] п[одібне].

Додам для цікавих, що далековид з 6-кратним зближенням коштує нині 350 золотих.

Підпис Степан Гайдучка: «Знимка з мандрівки трьох учителів філії української гімназії у Львові в році 1928.

Мандрівники разом з родиною директора філії української гімназії у Львові Вербицького у відвідинах професора Мечника в Рафайлові.

Стоять зліва: Панчук, Гайдучок, директор Вербицький, Роздольський.

Крайній справа професор Мечник.

Сидить тримаючи палицю кревняк Вербицького Чесник зі своїм сином, за сином Чесника сидить дружина Вербицького, в чорнім одязі зліва, дружина Мечника – направо від неї, крайній сидить молодший Вербицький».

З приватного архіву Степана Гайдучка (м.

Тяжко приходиться мандрівникові в околиці визнаватися, коли сутінок запав, або ніч його захопила.

Тому на мандрівках треба вдивлятися добре, аби не брати дерева чи куща за чоловіка, людий, що стоять, за корчі.

Великою поміччю тоді буде нам навіть звичайна льорнетка.

Треба однак знати, що бувають щасливці між людьми, які бачусь в ночі немов кіт.

Їхньої допомоги потреба тоді ужити.

З наплечника мандрівника // Сокільські Вісти.

Орган Українського Сокільства.

– Львів, 1939.

– Квітень.

– Чис.

– С.

Степан Гайдучок (13.03.1890 р., село Підтемне Пустомитівського р-ну Львівської обл.

– 16.03.1976 р., місто Львів) – професор тіловиховання, журналіст, громадський та культурно-просвітній діяч, вояк Галицької армії; активний діяч, практик і теоретик гімнастично-спортивного руху, один з організаторів і активних діячів руханкових і спортивних товариств («Український спортовий кружок» в Академічній гімназії у Львові, «Сокіл-Батько», «Україна», «Пласт», «Карпатський лещетарський клуб», «Український спортовий союз», «Український студентський спортовий клуб», СК «Сагайдачний» у Філії Академічної гімназії у Львові та ін.), збирач документів і укладач фотоархіву українського гімнастично-спортивного руху, учень і послідовник професора Івана Боберського.

Андрій СОВА.

Джерела і література:.

Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт.

ідеї Л.

Крип’якевич; упоряд.

Николишин, І.

Мельник; літ.

редактор І.

– Львів: Апріорі, 2014.

– 268 с.

Сова А.

Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук.

Євгена Приступи.

– Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017.

– 232 с.

Сова А.

Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху.

ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення: 13.03.2018).

Сова А.

Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій.

– Львів, 2019.

– 512 с.

Сова А.

На що звертати увагу пластунам під час мандрівки, або поради сторічної давнини від Степана Гайдучка.

ua/na-shcho-zvertaty-uvahu-plastunam-pid-chas-mandrivky-abo-porady-storichnoi-davnyny-vid-stepana-hayduchka/ (дата звернення: 1.05.2020).

Сова А.

Що знадобиться під час туристичного походу, або поради сторічної давнини від Степана Гайдучка.

ua/shcho-znadobyt-sia-pid-chas-turystychnoho-pokhodu-abo-porady-storichnoi-davnyny-vid-stepana-hayduchka/ (дата звернення: 19.06.2020).

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку.

Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади.

Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.

com; sovaandrij1980@gmail.

/* custom css */.

text-align: left;.

}.tdi_4_45e.

td-a-rec-img img{.

Loading...