Як запустити бізнес в Україні? Розповідають учасниці шорт-листу премії «Створено Жінками»

Катерина Германн, бренд одягу My Sleeping Gypsy.

Бізнес зародився чотири роки тому.

Його створення збіглося з народженням мого сина, і це дало мені колосальний підйом енергії та вселенську любов, якою я не могла не поділитися зі світом.

У нас з партнерами, з якими мені дуже пощастило, було усвідомлення, що хочемо займатися творчістю, але при цьому бути фінансово незалежними.

Модна індустрія задовольняла обидва запити.

На початку запуску бізнесу та під час подальшого розвитку мені особисто допомагали власні комунікаційні навички.

Вони необхідні, щоб донести свою ідею, зібрати команду і налагодити продажі.

Крім того, важливо навчитися зберігати спокій і стійкість, продовжувати йти вперед, а проблеми розглядати як завдання і ресурс для особистого зростання.

Одним з головних викликів була реалізація нашої першої колекції.

Ми показали її на тижні моди у Нью-Йорку та отримали пропозицію від американського ритейлера Anthropology на партію у 2,5 тисячі одиниць товару.

Для молодого бренду це здавалося нечуваним успіхом, амбіції підштовхнули нас погодитися попри те, що наше власне виробництво на той момент в місяць виробляло 50-70 виробів.

Річ у тому, що процес створення наших суконь дуже трудомісткий, що включає вишивку та ручну роботу.

Пошиття одного екземпляру з уже готових вишитих деталей займає понад два дні, тому ми інтуїтивно зменшили апетити й продали тільки 600 суконь.

Врешті-решт, ми працювали 24/7 протягом чотирьох місяців, витратили набагато більше грошей ніж планували, але виконали замовлення з мінімальною затримкою.

Це був вкрай важливий досвід.

Ідея без реалізації нічого не варта.

Не чекайте на якусь геніальну думку: якщо є щось, що близьке вашому серцю — відразу приступайте до реалізації.

Тестуйте та збирайте зворотний зв’язок і пам’ятайте: розвиток будь-якого проєкту залежить від ефективності поділу праці.

Тому збирайте команду однодумців.

Бізнес — це запорука економічного успіху і культурного процвітання держави.

Малий бізнес необхідно підтримувати, щоб він перетворювався у середній, потім у великий і наповнював економіку.

Олена Мельник, інклюзивна кав’ярня «Старе місто».

Свій бізнес разом із подругою Ларисою Новосад ми відкрили 9 січня 2020 року.

Стимулом і мотивацією стали наші сини — молоді хлопці з синдромом Дауна Андрій та Валентин.

З моменту їх народження нам приходилось постійно боротися за гідне життя для них.

Ми пройшли всі етапи: піклування про здоров’я, навчання, соціалізація, реабілітація.

Коли хлопці закінчили школу, а потім і професійно-технічне училище та коледж, постало питання — а що далі? Ось ми й вирішили відкрити кав’ярню, щоб дати нашим синам можливість працювати та реалізувати себе.

Щоб бути поряд і допомогти в потрібну хвилину, щоб показати приклад іншим батькам та й усім оточуючим.

Досвіду ведення бізнесу у мене не було, за освітою я педагог.

Але знову ж таки, після народження сина я стала засновницею громадської організації, яка об’єднала сім’ї, що виховують діток з синдромом Дауна.

За 15 років роботи я здобула величезний досвід і керівника, і організатора, і бухгалтера, і менеджера.

Крім того, протягом декількох років я брала участь у багатьох тренінгах та програмах про те, як відкрити соціальний бізнес.

Це звичайно дуже допомогло.

Складнішим за все було наважитись на такий крок — кардинально змінити щось у своєму житті.

Насторожувала відсутність досвіду та новизна справи – чи будуть іти в кав`ярню люди, де працюють офіціанти з синдромом Дауна?.

Але все вийшло, і кав’ярня стала не тільки родзинкою Луцька, але й відомою на всю Україну та за її межами.

До нас приходило багато місцевих та національних телерадіокомпаній, а хлопці ледве встигали давати інтерв’ю.

Це їм подобається, так само як і робота, яка тепер є сенсом їхнього життя.

Найважчим викликом стала пандемія коронавірусу, карантин та необхідність закрити заклад на два місяці.

Ми працювали всього два з половиною місяці.

Потім два місяці були закриті та лише у кінці травня відновили роботу у форматі «на виніс».

Тепер намагаємося залучати відвідувачів різноманітним асортиментом, додавши до випічки та гарячих напоїв літні страви — морозиво, коктейлі.

Якщо ви хочете спробувати запустити свій бізнес, треба звичайно пробувати.

Гарно все обміркуйте та прорахуйте, щоб не було великих розчарувань.

Навчайтесь, вивчайте досвід інших та збирайте команду однодумців.

Зрозуміло, що треба приділяти особливу увагу фінансам.

Ми, наприклад, маємо велику надію на різноманітні грантові програми, які допомагають коштами на розвиток та інформаційно.

Врешті-решт хотілося б більшої уваги та підтримки від місцевої влади та уряду, щоб відчувати себе впевнено, а не постійно думати — як вижити жіночому бізнесу в непростих українських реаліях.

Олена Токар, солодощі ручної роботи Lol&Pop.

Вперше, ідея розпочати власну справу прийшла до мене після народження доньки у 2011 році.

Мені здавалося, що власний бізнес дає більшу свободу керування часом.

Як виявилось після запуску бізнесу, це не зовсім так.

Ми з чоловіком записували ідеї, який бізнес можна відкрити, але самі ж ці ідеї й критикували.

Вони не проходили наш внутрішній аудит.

А наприкінці 2012 року я зовсім випадково натрапила на відео в Youtube, де Марта Стюарт готувала цукерки ручної роботи та одразу зрозуміла, що я б хотіла займатись такою справою в Україні.

Так власне і почалась історія Lol&Pop, який запустився на початку 2013 року.

Тоді ніхто не робив цукерки ручної роботи в Україні й не було професіонала, який зміг би навчити нас цій справі.

Я передивилась дуже багато сайтів, перекладала навіть з японської та китайської деякі статті, щоб зрозуміти, який інвентар мені знадобиться та як відбувається процес.

Ба більше, я спеціально запросила тренера з Австралії, щоб пройти навчання.

Під час запуску власної справи мені дуже допоміг досвід роботи маркетологом.

Після побаченого відео, я одразу зрозуміла, хто буде моєю цільовою аудиторією, провела швидкий аналіз на наявність конкурентів, навіть уявила собі майбутню презентацію компанії.

Донедавна мені здавалось, що найбільшим та найважчим викликом було розширення нашого бізнесу і відкриття представництва у Польщі.

Це було у 2015 році, ми активно розвивали тоді франшизу і мали багато запитів з Європи.

Але у бізнесі, завжди є період, який може затьмарити попередній.

Зараз я можу сказати, що ведення бізнесу під час COVID-карантину, мабуть, поки що найважчий виклик.

Але ми налаштовані рішуче: втримали команду з дев’яти людей та запустили інтернет-магазин.

Моя основна порада при створенні компанії — не боятись помилитись.

А також треба вірити у себе.

У мою ідею з цукерками вірила моя мама та чоловік.

Водночас мій тато взагалі не розумів хто буде купувати цукерки, а друзі дивились на мене трохи з болем і жалем, рахуючи скільки грошей я можу втратити.

Але це не зупинило мене у 2013 році розпочати справу, яка приносить мені задоволення, гроші та драйвить вже сім років.

Я вважаю, що інформаційна та матеріальна підтримка жіночого підприємництва в Україні дуже важлива, і у порівнянні з 2012 роком зараз ситуація з доступом до знань набагато краще.

Я вірю, що жінка-підприємець така ж успішна, талановита та сильна, як і чоловік-підприємець і важливо, щоб доступ до інформації та фінансування був однаковим.

Анастасія Журавель, соціальний проєкт «Ласка».

Проєкт був заснований у 2011 році Оленою Ліньковою, Анною Уваровою та Анною Грищенко.

Вони стали одними з перших засновників благодійного магазину — якщо не в Україні, так у Києві точно.

Я приєдналася пару років тому, і зараз ми вдвох з Оленою є його керівниками.

Діяльність «Ласки» почалася не тільки з унікальної ідеї на той час, але й з грантової підтримки та власних коштів.

У 2011 році було складно починати вести соціальний бізнес, але підтримка київської спільноти, нескінченна віра в проєкт дали можливість відкрити перший благодійний магазин у серці Києва.

Ми формуємо ком’юніті людей, об’єднаних ідеєю усвідомленого споживання, та сприяємо розв`язанню глобальної екологічної проблеми, даючи речам нове життя.

Мета — ініціювати діалог про стійкість та усвідомленість в моді та заохотити до активної позиції щодо проблеми надмірного споживання.

Соціальні підприємці східної Європи часто програють звичайним: у багатьох ситуаціях виходить так, що перші не розуміють чого хочуть домогтися за допомогою свого бізнесу.

Тому я б радила зрозуміти, як майбутній проєкт буде незалежним з фінансової точки зору та, звичайно, які локальні проблеми він може вирішувати.

Протягом усього часу, що існує «Ласка» ми відчуваємо велику довіру з боку спільноти, але водночас не отримуємо жодної підтримки та інтересу від влади, і це засмучує.

Соціальне підприємництво й надалі залишається невизнаною юридичною формою.

Усі можливості, що з’являються у проєкті — це наші напрацювання або ж підтримка від іноземних донорів.

Але я дуже сподіваюся, що ситуація буде змінюватися і в якийсь момент «Ласка» вийде і на офіційний міський рівень, адже вона закриває величезну соціальну, благодійну й урбаністичну функцію в країні.

На мій погляд, Україні потрібна підтримка жіночого підприємництва.

Наприклад, освітні програми чи інформативні платформи на локальному рівні були б вкрай важливі й міняли б та розвивали тих, хто хоче робити свій внесок.

Наталія Нев’ядомська, мережа ресторанів Très Français.

Ресторан і сирна лавка з`явилися наприкінці 2010 року, тобто в цьому році компанії буде вже 10 років.

Très — це реалізація головної мрії, до здійснення якої я йшла цілих чотири роки.

В якийсь момент я зрозуміла, що той концепт, який у мене склався — саме французька тема.

«Ll`art de vivre français» — любов до життя і вміння ділитися цією любов`ю.

На перших етапах мені допомогли навички попередньої управлінської роботи в системному фінансовому бізнесі, де я пропрацювала понад 15 років.

Ми з партнерами не знали як будується ресторанний бізнес, тому з самого початку організовували роботу ресторану як системну організацію.

Ми не знали як треба, але робили як вміємо.

Для себе я зрозуміла, що іноді, якщо не знаєш «як треба», можна винайти щось своє і дуже класне.

Тим, хто тільки хоче запустити свій бізнес, можу дати кілька порад.

По-перше, треба підійти до питання як хороший маркетолог: вивчити концепти, роботу улюблених закладів та й загалом усе, що можна побачити, подивитися, про що можна прочитати.

По-друге, під час підготовки та запуску працювати тільки з професіоналами — це допоможе уникнути багатьох помилок.

І третє — команда.

Залучайте в колектив однодумців, людей, що поділяють ваші цінності.

Я впевнена, що підтримка потрібна будь-якій людині, особливо жінці-підприємцю.

Водночас мова йде не тільки про матеріальні речі, а скоріше навіть про доступ до освіти та інформації.

Це особливо стосується молодих дівчат, у яких є бажання та мрія, але бракує впевненості.