Чверть століття з "Людиною року". Літопис сучасного успіху. Історія №12: Богдан Ступка

Вже чверть століття програма зводить на зірковий п’єдестал  справжніх лідерів незалежної України, особистостей, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Шанована і відома не тільки в Україні, а й за її межами, «Людина року»  активно впливає на процеси формування та становлення вітчизняної еліти, сприяє подальшому соціально-економічному розвитку держави, відродженню духовних цінностей, служить благородній справі консолідації прогресивних сил суспільства.

Щорічно, завдяки цьому унікальному проекту, ми маємо чудову можливість вшанувати найкращих, віддячити за їхню самовідданість, мужність, творчий пошук та невтомну працю. А ще – зарядитися, надихнутися цією дивовижною енергією успіху, відчути гордість за свою країну і  її найкращих, найдостойніших представників.

За 25 років існування програми, історії здобутків і перемог  наших видатних співвітчизників стали своєрідним літописом національного відродження і  прогресу України в усіх напрямках суспільно-політичного, економічного й духовного життя.

Тож з нагоди почесного 25-го ювілею, ми хочемо разом з вами згадати найвідоміших, знакових, уславлених співвітчизників, які в різні роки отримували почесний титул «Людина року».

Імена цих людей спалахували на небосхилі української держави, як зірки.

Це люди-Прометеї, люди-легенди, чий внесок у становлення і розвиток країни важко переоцінити.

Історія № 12. Богдан СТУПКА

Акторське одкровення Великого Богдана

Богдан Ступка. Великий і незбагненний актор, якому були підвладні будь-які найскладніші ролі. Він володів магією перевтілення настільки, що здавалося історичні чи літературні персонажі, яких він грає, просто оживають. На сцені театру чи в кіно Великому Богдану вірили від першого до останнього слова. Він не просто грав, він доносив істину, яка відлунювала в самому глядацькому серці і спонукала думати над головним: «Хто я? Навіщо ми тут? Задля чого?». Це був не просто катарсис, то була зустріч з собою під іншим, духовним ракурсом, після якої життя набувало нових смислів, а душа оновлювалася і просвітлено бриніла. В щасливі миті акторського одкровення силою свого Генія великий митець піднімався до вершин духовних знань і щедро ділився ними.

…Народився Богдан Ступка 27 серпня 1941 року в селі Куликово на Львівщині, в творчій родині. Його батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка – головним концертмейстером. Маленький Богдан багато часу просиджував у театрі, спостерігаючи за батьківськими репетиціями. «Мені здавалося, – розповідав пізніше актор, – що я потрапив у рай чи якусь казку, і в цій казці-театрі виріс». Він знав напам’ять майже весь театральний репертуар, слухав і знав багатьох знаменитих оперних співаків, в тому числі Івана Козловського і Сергія Лемешева. Остаточно юнак захопився театром, коли в кінотеатрі «Зірка» разом з однокласниками побачив фільм-спектакль «Украдене щастя» І. Франка, де в ролі Анни виступала Наталя Ужвій, а в ролі Миколи Задорожного – Амвросій Бучма. Ступка був зачарований їх акторською грою і сумніви щодо вибору професїі розвіялися вмить. Багато років потому роль Задорожного, зіграна Ступкою спочатку у Львові, а потім і в Київському театрі ім. Франка, стала однією з найдорожчих і улюблених його робіт.

У 1960 році Ступка став студентом театральної студії при Львівському театрі ім. М. Заньковецької. Звідти й бере початок його сценічна кар’єра: «Фауст і смерть» О.Левади, «Пам’ять серця» О.Корнійчука, «Чайка» А.Чехова, «Річард III» У.Шекспіра. «О, яке це було відчуття! – Згадує актор про свої перші кроки на сцені. – Здається, зал – як лев з відкритою пащею, яка хоче тебе проковтнути! І ти, нічого не пам’ятаючи, немов у якомусь сні, промовляєш свої слова, хтось аплодує, а ти нічого не пам’ятаєш» … Критики вже тоді пророкували молодому львівському артисту велике театральне майбутнє. І воно розпочиналося.

Львівський театр ім. Заньковецької став для Ступки успішним стартом. Але справжній акторський політ він відчув у Київському театрі ім. І. Франка, куди приїхав працювати в 1978 році вслід за своїм другом, режисером Сергієм Данченком. Творчому тандему Ступка – Данченко вдалося оновити і вдихнути життя в головний театр республіки. Його неповторний стиль і енергетика заклалися саме з тих вистав, які Данченко поставив зі Ступкою в головних ролях. Тут був зіграний дорогий його серцю Задорожний в «Украденому щасті». Потім був «Дядя Ваня» А. Чехова, «Вибір» Ю.Бондарева, «Мерлін» німецького драматурга Т. Дорста, «Король Лір» У.Шекспіра, «Енеїда», де Ступка зіграв Котляревського, і, звичайно, неперевершений «Тев’є-Тевель»…

Велике кіно не могло не помітити талановитого артиста. Одною з перших робіт Богдана Ступки стала роль Ореста у фільмі «Білий птах з чорною ознакою» режисера Юрія Іллєнка. Богдан настільки глибоко і цікаво розкрив цей неоднозначний образ, що одразу став знаменитим, привернувши до себе увагу справжніх метрів кіно. Видатний артист Михайло Ульянов написав йому листа і запросив знятися у своєму фільмі «Самий останній день». Про першу зустріч зі Ступкою Ульянов згадував так:«На першу ж репетицію він прийшов повністю підготовленим. Мене вразило, як молодий артист детально шліфував пластику ролі. Його тіло воістину говорило і співало. Богдан Ступка ще тоді справив на мене враження тонкого і обдарованого майстра, який багато чого розуміє і знаходить у своїй роботі». Проте, за словами самого Богдана, зійти з театральної сцени на знімальний майданчик йому було непросто, він довго не міг прийняти «специфіку» кінематографа. Ступка пояснював свою позицію: «У них (в кіно) так: «Ти це зробиш. Це дуже просто». А я відповідаю: «Коли просто – то вже не мистецтво». Настільки вимогливим до себе і відданим своїй професії був Богдан Сильвестрович. Він не хотів бути лише присутнім у кадрі. Кожній ролі він віддавав частинку свого життя, серця, душі. Інакше не вмів. Так працював і в кіно, яке все ж таки міцно увійшло в його життя і стало невід’ємною частиною. За свою кар'єру актор виконав понад 100 кіно-ролей. Працювати з ним вважали за честь найвідоміші кінорежисери: Отар Іоселіані, Кшиштоф Зануссі, Єжи Гофман, Режис Варньє, Юрій Іллєнко, Кіра Муратова, Сергій Бондарчук… Особливо цікаво Богдану Сильвестровичу вдавалося відтворювати історичні постаті. Його устами говорили гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).

Знаменним став для Богдана Ступки 2004-й рік. Він зіграв у фільмі Павла Чухрая «Водій для Віри», за що був удостоєний премії «Ніка» та «Золотий орел». За роль у стрічці Дмитра Месхієва «Свої» артист був номінований на приз Європейської  кіноакадемії. Через два роки на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею», де Ступка блискуче зіграв генсека Брежнєва. Чудовою акторською роботою Богдана Ступки також стала головна роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (премія «Золотий орел»).

У листопаді 2008 року, отримуючи нагороду ІІІ Римського міжнародного кінофестивалю за головну роль у фільмі «Серце на долоні» Кшиштофа Зануссі, актор сказав: «Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі». Цій мрії Богдан Сильвестрович віддав все життя. І не тільки як артист. Багато років він очолював Національний драматичний театр імені Івана Франка, надавши франківцям радість співпраці з великою кількістю талановитих режисерів. Добився завершення будівництва малої сцени, яка носить ім’я геніального Сергія Данченка. А ще зробив чимало корисного на посаді Міністра культури України. 

Богдан Ступка – знакове ім’я не тільки в Україні, а й у культурі російській, польській та італійській. Він багато знімався за кордоном, втім ніколи не погоджувався переїхати, хоча таких пропозицій було чимало. Відповідав, що він український актор, який знімається і грає у режисерів із різних країн. Понад усе він любив Україну.

Всього за сорок років роботи в театрі і кіно Богдан Ступка створив десятки неперевершених образів, які вже належать історії театрального і кіномистецтва. Перлинами його творчості стали головні ролі в «Королі Лірі» Шекспіра, «Дяді Вані» Чехова, «Майстрі і Маргариті» Булгакова, «Кар’єрі Артуро Уї» Брехта,«Тев’є-Тевелі» Горіна за Шолом-Алейхемом… Образи Шевченка, Сковороди, Котляревського, створені талантом Ступки, ніколи не зникнуть з пам’яті глядачів.

Ім’я Великого Богдана стоїть в ряду корифеїв української Мельпомени: Мар’яна  Крушельницького, Дмитра Мілютенка, Наталії Ужвій, Амвросія Бучми. Глибокий, яскравий, багатогранний творчий доробок геніального актора був і завжди буде золотим надбанням української культури.

…Неперевершений Майстр театру і екрану. Актор Божьєй милостю. Митець, який залишається моральним авторитетом і духовним лідером мільйонів співгромадян. Богдан Ступка був більше ніж великим Артистом. Він був великою Людиною.

В 2011 році Богдан Ступка був удостоєний найвищого державного звання Герой України з врученням ордена Держави.

В 1991 році Богдану Ступці було присвоєне високе звання народного артиста СРСР.

Богдан Ступка нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V (2006) та IV (2010)  ступенів, Орденом «За заслуги» II (1999) та I (2001)  ступенів.

Також він є Лауреатом Державної премії України імені Т.Г.Шевченка 1993 року в галузі театрального мистецтва та Лауреатом Державної премії України імені Олександра Довженка 2012 року (посмертно). 

Видатний актор Богдан Ступка був двічі удостоєний високого титулу «Актор року»  на урочистих церемоніях вручення премії «Людина року-1997» та «Людина року-1999».

17 березня 2007 року під час урочистої церемонії вручення премії «Людина року-2006» Богдан Ступка став володарем Спеціальної премії газети «КП в Україні» - «Кумир українців».

Генеральнадирекціязагальнонаціональної

програми «Людина року»