Карло Звіринський про Марґіт Сельську

… Марґіт (а не Маргаріта – як часто звертались до неї) Райх, (за радянських часів «Марґіт Іванівна», хоч батько був Ісаак, ізраїльського віросповідання) народилася 23.VІ.1900 р.

у м.

Коломия (К.

ЗВІРИНСЬКИЙ: ці дані взяті з оригінальної метрики, виданої ізраелітським метрикальним урядом в Коломиї 10 листопада 1932 р.

(Витяг з книги народжених округу метри.

Коломия 1900 р.

том ХХV, ст.

190, порядк.

номер 378).

Батько – інженер з будівництва мостів і доріг, мати без професії.

Коли сім’я переїхала до Львова невідомо, але вже у Львівській гімназії вона з радістю рисує, пробує малювати олією.

Марґіт Сельська прибл.

1917 р.

Літом 1918 р.

Сельська поступає у Вільну Академію, організовану в 1912-13 рр.

ідеалістом інженером [Л.] Подгорецьким.

В той же час там вчиться її майбутній чоловік Роман Сельський.

Навчання проводили [Т.] Rozwadowski, [T.] Piotr, [S.] Batowski, а також [Ф.] Вигживальський.

Проводився систематично вечірній рисунок, живопис, пластична анатомія, перспектива, історія мистецтв.

В цей же час там вчаться пізніші друзі Сельських – Генріх Стренг, Людвік Тирович, Олександр Рімер, [О.] Ган, [Є.] Яніш, [К.] Адвентовіч Дружня атмосфера, сприяла встановленню приятельських відносин між слухачами, які з часом переросли в багатолітню приязнь.

Студія не приносила доходів, їй грозило банкрутство і тому слухачі мусіли часто за власні кошти оплачувати натуру.

Там вперше зустрілися зі собою Марґіт і Роман, але ця зустріч не стала початком їхньої приязні.

Вдруге зустрілися на прийнятті у товаришки Климковської в 1925 р., теж безрезультатно.

Вирішальною була третя зустріч у Луврі в 1927 р.

В 1920 р.

Марґіт закінчує гімназію, їде в Краків і зимою 1921 р.

її зачисляють зразу на ІІ семестр загального курсу, а осінню вона вступає в майстерню проф.

Проте, атмосфера академізму не відповідає молодій художниці і вона в 1922 р.

переїжджає до Відня.

Марґіт Сельська, Портрет Р.

Сельського 1970-ті рр.

Відень з великою кількістю музеїв спонукає молоду малярку зайнятися копіюванням творів видатних майстрів минулого.

Вона багато копіює, вивчає прийоми живопису старих майстрів, ніби підготовляючись до самостійних пошуків.

У Відні зустрілася з творчістю сучасних мистців, які зробили на неї велике враження.

Вона стала усвідомлювати, що пошук нових засобів виразу є неминучий, але він вимагає відповідної атмосфери і знань.

На рік повертає вона до рідного Львова і там вперше виставляє в 1924 р.

свої праці.

Знайомство з Львівською і Краківською академіями, побут у Відні, знайомство з творчістю сучасників, привело Марґіту до Парижа в 1925 р.

Це не перша її поїздка.

Ще два роки тому 1923 р.

вона вперше відвідала Париж, але поїздка ця була короткочасною і мала, радше екскурсійний характер.

Побут в Парижі на протязі майже трьох років з 1925-1929 рр.

був переломним в її творчій діяльності.

Вона поступає в «Akademia Moderne» – Ф.

Леже та А.

Академія, яка відкрилась рік раніше (1924р.).

Марґіт Сельська, Фернан Лєже, Париж 1926 р.

Школа Леже ввжалася найбільш сучасною і прогресивною серед мистецьких шкіл Парижа, і не дивно, що Марґіт вибрала саме її для продовження навчання.

Разом з нею вчилися там її львівські приятелі Г.

Штренг, та О.

там познайомилася вона з малярами В.

Вольським, С.

Грабовським і його жінкою Вандою Ходасевич.

Але пізніше вийшла заміж за Леже, як Надя Леже.

І хоча вплив Леже на Марґіт був великим, вона змогла знайти свою дорогу.

Захоплював її Анрі Руссо, Т.

Маковський, примітиви, вивіски і т.

Побіч Леже в Парижі жили такі художники як Пікассо, Брак, Дерен, Дюфа, Міро, Матісс, Шагал, Творчість яких показувала весь спектр мистецьких напрямків Парижа.

Марґіт Сельська.

Всесвітня виставка декоративного мистецтва в Парижі в 1925 р., була великим мистецьким пережиттям для багатьох мистців.

В цей час в Парижі було ряд художників з оточення [М.] Сельської: Р.

Турин, Р.

Сельський, [О.] Ган, [Г].

Штренг, [М.] Висоцький, [Т.] Войцехівський, Рілеляр, А.

Нахт-Самборський, [Я.] Цибіс, Волішевський, Ходасевич-Грабовська, Глущенко, який кожний по-своєму зареагував на цю виставку.

Був це час захоплення СРСР і його досягнень, тих назовні, тих які мали пропагандивний характер.

В 1926 р.

Сельська експонує в Салоні «Незалежних» «Натюрморт з глечиком і гіпсовим бюстом», який був репродукований в одному з французьких журналів.

Так склалося, що рання творчість художниці збереглася в дуже обмеженій кількості, або не дійшла до нас.

Вихідною точкою в них є безперечно вплив Леже й Озенфанта, проте вона бачить оточуючий світ своїми очима.

Марґіт Сельська, Портрет Романа Турина.

Весною 1929 р.

Сельські – (поки неодружені) повертають до Львова, 18.VІ.1931 р.

беруть шлюб в Катовіцах, w wzendzie stanu cywilnego (РАГС у м.

Катовіце), а наступного дня, 19.VІ.1931 р.

шлюб церковний в Перемишльській Єпархії, повіт Рава-Руська Деканат Учнівський, парафія с.

Салаші, церква св.

Марії, метрична книга том №ІV, ст.

58, підпис Іван Сероцінський гр.-кат.

парохії, кругла гербова печатка.

Взагалі цей шлюб є суцільною таємницею.

Свідоцтво про шлюб складено латинською мовою.

Наречений: Сельський Роман Степан Фелікс – гр.

католицького віросповідання 1903 р.

Батьки Сельський Юліан та Абрисовська Юлія греко-католицького віросповідання.

Наречена: БАРТ (не РАЙХ) МАРІЯ МАРГАРІТА, ДОЧКА БАРТА ІВАНА та КУШТАЛЬ АННИ, народжена в Коломиї греко-католицького віросповідання нар.

Тоді, коли насправді батьки РАЙХ ІСААК та РАЙХ ЛАУРА, а також РАЙХ МАРҐІТА – ІЗРАЇЛЬСЬКОГО ВІРОСПОВІДАННЯ нар.

Розв’язати цю таємницю можуть лише наші здогади.

Отже, 19 червня Роман і Марґіт стали подружжям.

Марґіт Сельська, Карусель, 1932 р.

Створене в середині 1929 р.

мистецьке об’єднання «Артес», відіграло значну роль в розвитку польського і західноукраїнського мистецького життя міжвоєнного 20-тиліття.

Сельські, як і ряд їх приятелів брали в житті товариства якнайактивнішу участь.

Найбільш характерними картинами Сельської цього часу є: «Влюблені», «Карусель»(1932 р.), «Дівчина з рожою».

Марґіт Сельська, композиція з рукою, фотоколаж 1934 р.

В 1933-34р.

Сельська цікавиться фотомонтажами типу аплікацій (колажів), досягаючи значних успіхів в цьому виді мистецтва.

Це «Композиція з актом», «Парусник», «Композиція з рукою», «Ева».

В 30 рр.

вона дружить з художникам.

С Тессейром, Тировичем і його жінкою Марилею, [Я.] Цибісом, Турином, Германовською, М.

Внуком, Кшижановським і А.

Кшивоблоцький др.

В 1930-33-36 рр.

їде з Романом на о.

Гель, а в 1938 р.

до Кременця, в Карпати, на байдарки….

В 1937р.

товариство їде ще раз до Парижа на тримісячний побут, на всесвітню виставку.

Виставка Боннара і «Герніка» Пікассо.

Під впливом Бонарра, Панькевича, колористів, наступні роки в творчості Сельських під впливом капістів.

Марґіт Сельська, Ню, 1934.

Після розпаду «Артесу», Сельська зацікавлюється портретом.

Починаючи з 1930 р.

до 1943р.

вона створила ряд портретів різних за характером: колористичні, ліричні, інтимні, репрезентативні, а всі характерні своєю простотою і характером портретованого, одним з них – «Р.

Вхід совєтської армії в Галичину був переломним моментом в творчості майже всіх без винятку львівських художників – в тому числі Сельських.

Марґіт Сельська, Біля дзеркала, 1950-і.

Літом 1940 р.

Сельська стає членом СРХУ (Спілка радянських художників України) разом з Роман Сельським, і як решта львівських художників, попадає на прокрустове ложе соцреалізму.

Поїздки в Київ, Москву, Ленінград (тепер Санкт-Петербург), організовані Спілкою, відкривають очі навіть давнім симпатикам радянського мистецтва страшну совєтську мистецьку дійсність.

Виставки львівських художників у Львові, Харкові, Москві і початково толерантне відношення до них має заспокоїти побоювання «возз’єднаних» братів в нав’язанні соцреалістичних рамок.

Марґіт Сельська, Єва, 1934, Фотоколаж.

Проте 22 червня 1941 р.

внесло свої корективи в життя не лише поодиноких людей, але і цілих народів.

Спілка розслоїлася: для основної частини мистців прихід німців не вносив особливих життєвих ускладнень, але для меншості, яка через свої соціалістичні симпатії, расове походження, означало боротьбу за життя.

В 1942 р.

році гинуть з рук німців батько і брат Марґіти, а її саму арештують, і якби не допомога друзів і української поліції, їй вдається втекти з концтабору.

Цікавим є факт арешту М.

Вона, як відомо була жидівкою-вихресткою.

Німці її арештували… Марґіта 4 дні пробула в концтаборі.

На четвертий день прийшов до неї один з наших товаришів, приніс одяг і сказав, щоб сьогодні ввечері вона приготувалася втікати.

Поліцай (українець), з яким вони домовилися, виведе її на подвір’я і відвернеться, тоді вона повинна чимскоріше бігти до виходу.

Там її вже чекатимуть, сторожа буде стріляти, але її теж підкуплено, так що все буде гаразд.

Сельська відповіла: «Я не зможу цього зробити».

Ввечері вона все-таки передягнулася і вийшла з тим поліцаєм на двір.

Той відвернувся, а вона стоїть, як вкопана і відчуває, що не може від страху зрушити з місця.

Отак собі постояли.

Потім охоронець повернувся і питає: «Чому Пані не втікає? Втікайте швидше, бо все пропаде» і підштовхує її до виходу.

Марґіта повільно пішла, хоч ноги були, як олов’яні, і зовсім не слухались.

«Швидше, швидше, – просить охоронець.

Вже біля брами друзі вхопили її за руки і відтягнули надвір.

Тоді всі почули вистріли і крики сторожі.

Сельську привезли до Варшави в там вона перебула воєнне лихоліття.

Потім до неї переїхав чоловік.

Вони мешкали в маленькому Васильянському монастирі.

Там малювали.

Монахи надійно їх переховували.

Цю розповідь я чув від Марґіти особисто.

Отак воно з малярами буває.

Дивовижно непрактичний народ, в житті зовсім безпорадний.

Марґіт Сельська.

Аж до кінця війни, вона переховується у Варшаві, Торуні, Львові.

В 1943 р.

вона малює кілька портретів та натюрмортів, Роман в цей час малює костел чи то у Збаражі, чи то Кременці, де перебув основну частину окупації.

В серпні 1944 р.

у Львові реставрується совєтська влада, а разом з нею всі установи зперед трьох років.

Марґіта разом з Романом, відмовляються від членства спілки.

Роман повертає на педагогічну роботу в училище прикладного мистецтва.

Марґіта починає малювати.

В 1944 р.

малює портрет Свєнціцького, а за ним ряд других, створюючи цілу галерею портретів своїх приятелів, знайомих.

За винятком намальованого на замовлення великого портрету Лесі Українки (1950 р.), всі інші мальовані з натури.

Це: А.

Манастирський, Р.

Турин, С.

Корпанюк, К.

Звіринський, Д.

Довбошинський, Л.

Левицький, В.

Патик, Г.

Якутович, К.

Колесса, Ф.

Бриж, М.

Колесса, О.

Криса, В.

Чайка, С.

Шичук, А.

Звіринська, Х.

Звіринська, Т.

Лінинська, В.

Дурняк, Г.

Дурняк, Р.

Сельський, Р.

І вкінці «Автопортрет» – який завершує галерею.

Марґіт Сельська, Портрет Галі 1969 р.

Вся післявоєнна епоха, аж до смерті – 35 років невпинної малярської праці, це пейзажі, натюрморти, портрети, щорічні поїздки в Крим, Карпати, Львівщина.

Марґіт і Роман Сельські в Дземброні.

Світлина з приватного архіву Галини Гронської.

Починаючи з Микуличин, 1952 р., з 1948 р.

Гурзуф, Ялта, Судак, Микуличин 1952 р., Білгород-Дністровський (1960 р.), Паланга (1974р.), Микуличин, 1952 р.

Яворів, Косів, Криворівня, Лаврів, Зелене, Вишків, Польща – 1966, 1968, 1970, 1972 – роки з Романом і 1974 р.

Проте «базою» залишається як завжди Дземброня.

Вітольд Манастирський та Марґіт Сельська.

Світлина з приватного архіву Галини Гронської.

Появляються тематичні картини «Жінка з коровою», «На винограднику», «Збір яблук», «Збір помідорів» і др.

Окремий розділ становлять «Натюрморти».

Померла 3.ІІ.1980р.

Похована на Личаківському кладовищі.