Фабрика Зеленевського у Львові

Продукцію краківської фабрики «Л.

Зеленевський і С-ка» (S.

Zieleniewski i S-ka”) можна зустріти у Львові: дебаркадер на головному львівському вокзалі (1904 р.), ліхтарі на головній алеї парку ім.

Франка, каналізаційні люки та інше.

Ця ж фабрика виконала і встановила водозбірник об’ємом 60 000 л.

на 18-метровій водонапірній вежі в Стрийському парку – одному з небагатьох об’єктів Загальної крайової виставки 1894 року, що зберігся дотепер.

У 1910 році фабрика виконала металеві конструкції мосту через Дністер в Галичі.

Сходи на львівському залізничному вокзалі.

Емблема фабрики на львівському залізничному вокзалі (фото з Вікіпедії).

Водостічні труби (вул.

Донецька, 3).

Напис на люку (з сайту lwow.

Міст у Галичі (з сайту www.

Придбання заводу у Львові.

У 1912 році Фабрика Машин і Котлів С.

Зеленевський і С-ка» почали розглядати можливість купівлі додаткового підприємства.

Довідавшись про це, зголосились наступні фабрики: Фабрика Машин і Ливарня Охснера в Бялей, фабрика арматур Рудольфі в Тшебіні, фабрика парових машин Бредта в Отинії, фабрика машин князя А.

Любомирського у Львові (Fabryka Maszyn i Odlewnia Ochsnera w Białej, Fabryka Armatur Rudolphiego w Trzebini, Fabryka Maszyn Parowych Bredta w Ottyni, Fabryka Maszyn ks.

Lubomirskiego we Lwowie).

Всі вони мали клопоти.

Вибір припав на останню, при чому зараз важко з’ясувати, якою аргументацією керувалась фабрика Зеленевського.

Родоначальником львівської фабрики була стара ковальська майстерня Фердинанда Пітча (Ferdynanda Pietscha), перенесена в 1886 році з Личакова на вул.

Мартина (нині вул.

У 1898 році для її зміцнення було створено комерційну спілку “Перкун” (Sp.

“Perkun”), але справа не йшла добре.

У 1903 році фабрика потрапила у глибоку кризу, тоді будівлі та обладнання придбав Анджей кн.

Любомирський, при чому не було зауважено видимого поліпшення.

Основним профілем виробництва були сільськогосподарські машини.

Угода про придбання була підписана 6 липня 1913 р.

із зазначенням суми купівлі в 350 000 корон + 150 тисяч затриманих в 150 акціях номінальної вартості князем А.

Придбання призвело до збільшення капіталу компанії до 2,5 млн.

Діяльність було з часом переорієнтовано на виробництво обладнання для горілчано-спиртової промисловості та виробництва допоміжних компонентів для решти підприємств.

Після злиття з фабрикою в Сяноку підприємство стало називатись “Об’єднані фабрики машин, котлів і вагонів Зеленевського, Фіцнера і Ґампера” (ZFG).

У львівському парку ім.

Івана Франка стоять ліхтарі, на яких можна побачити “коротку історію” фабрики Зеленевського:.

Стовп з логотипом “Зеленевський Краків”.

Стовп з логотипом “Зеленевський Львів”.

Стовп з логотипом “Зеленевський, Фіцнер і Ґампер”.

В наш час на території фабрики машин князя А.

Любомирського знаходиться ДП “Львівський радіоремонтний завод”.

Прохідна радіоремонтного заводу на вул.

Жовківській, 11.

На додаток – ще деякі таблиці фабрики:.

Фабрична табличка з сайту Вікіпедія.

Фабрична табличка з сайту www.

Деколи фабриці Зеленевського приписують також сецесійну вхідну браму Головного львівського двірця, але в газеті “Nowa Reforma” 27.03.1904.

Rok 23, Nr 71 написано: “красива кована вхідна брама з кованого заліза, патинована зеленим кольором, з шляхетним малюнком поміркованої сецесії; виконання цього складного виробу приносить справжню честь краківській фабриці Юзефа Ґурецького, якій доручено постачання дверей та залізних вікон, а також різних декораційних предметів та металевих арматур у всьому будинку.”.

Автор: Zommersteinhof.