"Розумне місто" без заторів і наземних парковок: як система працює в Китаї, Іспанії та Україні

У світі існують міста, де живе і пересувається 20 мільйонів людей, але там немає заторів. Міста, де немає наземних парковок, але водіям байдуже. Де люди заробляють мільйони на тому, що валяється у смітниках. І це лише маленька частина того, що у світі називають словосполученням "розумне місто".

Про цю систему часто розказують і українські посадовці, але, як виявилося, дуже її бояться. Про це йдеться в сюжеті ТСН.Тижня.

Про всі біди міста завжди в курсі невеличка групка людей у спеціальних центрах. Система, яка все бачить, чує, і реагує, працює у китайських мегаполісах Шеньчжень та Шанхай, і в іспанській Барселоні. В Україні "розумне місто" існує вже 5 років.

Затори – кошмар великого міста. За цим показником Україна посідає 3 місце у Європі. В середньому столичний водій проводить у заторах до 9 днів на рік.

А у китайському 20-мільйонному місті Шеньчжень, заторів немає. Секрет дуже простий. На табло, яких сотні на широчезних дорогах, водій бачить куди їхати не варто, де аварія чи занадто жвавий рух. Інший варіант - в режимі реального часу віддалено керувати роботою світлофорів залежно від автомобільних потоків.

В Україні кількість машин на дорогах теж рахують камери і в аналітичних центрах навіть знають, які перехрестя і в’їзди в місто перевантажені. Але поки нічого з цим не роблять.

У Європі нині тенденція до скорочення автомобільних смуг. У Барселоні зовсім мало парковок на землі, більшість - під. Довжелезні тунелі прорив під історичними кварталами інвестор. Заробляє і він, і місто. А вільний простір нагорі віддають пішоходам та велосипедистам.

Ще один зі способів боротьби із заторами – мобайки. У Китаї їх тисячі у місті. Може їздити будь-хто, у кого є спеціальна програма.

У Києві можна взяти на прокат велосипед за 20 гривень за пів години. А велодоріжок в українських містах – одиниці. Велостоянок у столиці вже є понад 300, але сервіс поки не дуже популярний, бо з велодоріжками біда – нема грошей.

У Барселоні гроші знайшли буквально у смітнику. Там заробляють на сортуванні.  На зароблене будують велодоріжки, встановлюють лавки, ліфти на станціях метро.

Щодо підземки, то там є окрема - сміттєва. Пакет потрапляє до баку і спресовується. Далі летить геть в інший район міста у великі контейнери. Вивозити сміття приїде 1 машина в 1 точку, а не 50 по місту. Економія ще та.

Розумні смітники в Україні мають такий вигляд: під землею заритий велетенський контейнер. Коли він заповнюється, спеціальний давач сигналізує про це диспетчерові. І лише тоді сюди приїде сміттєвоз.

Смітники закупили кілька років тому, але поставили не так давно. Грошей на встановлення не вистачало. Чи працює система саме так сумлінно - перевірити важко.

Як Київ перетворюють на "розумне місто"

Колишній директор департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Юрій Назаров, який майже 5 років опікувався перетворенням на розумне місто Київ, каже, що успіхи є: "На весь транспорт, як громадський, так і приватний були встановлені джіпіес трекери, які дають можливість планувати, контролювати, чим займається цей транспорт, чи дійсно він виконує зараз цю задачу".

Жителям міста зручний бонус: на табло видно, коли прибуде автобус чи тролейбус. Другий бонус -  безготівкова оплата проїзду.

Та для смарт-сіті значення мають не прозорий обіг грошей, а максимальне спрощення усіх сигналів. Наприклад, від людей, що клікають своєю карткою у метро до автоматичних диспетчерів, що бачать збільшення пасажирів і виводять на маршрут  більше транспорту.

Усі ці дані, про пасажирів, забруднення повітря, якість і кількість витраченої води і тепла, підтоплення зливостоків мали б збирати давачі і передавати до єдиного центру. Так працює справжнє "смарт місто". У китайському Шеньчжені, приміром, такі пристрої показують здоров'я підземних комунікацій. Усе видно з точністю до метра.

Звісно, упровадити усі ці технології це теж чималі інвестиції. Але згодом ці суми повернуться стократно.

У Києві є кілька таких прикладів. Фото-відео фіксація порушень - відпрацьований алгоритм, що діє: гроші у бюджет, хабарі у минуле, менше аварій, скалічених людей, які потім пожиттєво утримує держава.

Інший приклад - вуличне освітлення. Старі ліхтарі у столиці замінили на лед-лампи. Шалена економія зі старту.

У Києві є єдина взірцева на всю Україну "розумна вулиця" біля новенького житлового кварталу. Це проїжджа частина, велодоріжка, парковка і зона для пішохода. Лавки із сонячними батареями, де можна підзарядити телефон. Там безпечно. Усюди камери, що розпізнають обличчя і реагують на рух. Тривожна кнопка. Кілька зарядок для електрокарів, які не пустують. Велопарковка, яка популярна.

Усе це більше про комфортне місто, а не розумне. І це зовсім маленька частинка того, що вже давно стало буденністю у розвинених країнах.

Минулого року Київ уперше потрапив до світового рейтингу найрозумніших міст, посівши 92 місце із 107. Але втриматися  дуже важко. Пояснити падіння можна дуже просто: усі ці технології не подобаються українським посадовцям, бо заважають їм красти.