Як німці захоплювали Рівне в 1941 році. Танкова трагедія на околицях міста

Німці біля понищених радянських танків приблизно там, де нині поворот на вул.

Крушельницької з вул.

Між деревами проглядається парашутна вежа на теперішній території парку ім.

Шевченка, червень 1941.

Німці повністю заволоділи Рівним 28 червня 1941 року.

Десятиліттями про те, що ж насправді відбувалося під час боїв за місто, радянська пропаганда воліла мовчати, як і залякані місцеві мешканці.

Лише нині потроху відкривається страшна правда тих днів.

Дедалі більше трагічних сторінок найжорстокішої війни ХХ століття відкривається завдяки зусиллям небайдужих і допитливих людей.

Повернути в історію власне історію, а не пропаганду, намагаються і в Рівному.

Нині вже відомо про найбільшу танкову битву Другої світової війни, яка відбулася в перші дні німецького вторгнення — на ділянці Броди-Луцьк-Дубно.

Лише тепер історики описують, як, маючи суттєву кількісну і якісну перевагу в техніці, радянське командування примудрилося так керувати операцією, що вона обернулася танковим погромом.

Менша за масштабами, але не менш трагічна танкова битва була й у самому Рівному.

Підбиті радянські танки в районі Грабника, проглядається поворот на вул.

Замовчувана трагедія.

Про спалені під час вторгнення німців до Рівного радянські танки старожили почали розповідати лише за часів Незалежності.

У нещодавно випущеній книзі Валентини Данілічевої “Історія Рівного в спогадах і не тільки… “ публікуються спогади мешканки Рівного Ніни Микитівни Заяц (Пінчук) про спалені радянські танки: “На полях позалишалися поодинокі радянські танки.

Декілька вщент знищених таких панцерників із спаленими тілами танкістів залишалися у сквері проти цвинтаря на Грабнику, де починалася вулиця Млинівська (сучасна Кн.

Ці танки стояли декілька днів”.

У записаних Галиною Данильчук розповідях (“Рівне в спогадах старожилів.

Історичний Грабник.

Самойлови”) Марії Миколаївни Таргоній (Самойлової) ідеться: “ Ось тут, на вулиці, де зараз військкомат, і біля нашої й Остаповичів огорожі стояли обвуглені танки.

Ми з татом зазирали в кожен танк – може там наш дядя Саша, який був в армії.

Я досі цей жах пам’ятаю.

Там були такі маленькі обвуглені танкісти…”.

Радянські ж історики, як у рот води набрали, — жодної згадки про це.

Поворот на вул.

Стрілкою вказано один з корпусів теперішнього Гуманітарного університету (педінституту).

Відомий у спільноті рівненських шанувальників і дослідників минувшини пошуковець-краєзнавець Василь Гудзій узявся дослідити, що ж відбувалося в ті страшні часи в Рівному.

Щоправда, як каже Василь Гудзій, “запалив” його цією ідеєю ще один дослідник — Олександр Прадош, який тему війни й військових дій на Рівненщині зокрема вивчає давно і плідно.

– Я працював над цією темою паралельно з Сашею, – провадить Василь Гудзій.

– Ми обмінювалися інформацією, фотографіями, дискутували… Олександр дуже серйозно займається темою війни.

Цілий рік витратив Василь Гудзій на пошуки інформації в різних джерелах, доки перед ним вималювалася картина німецького вторгнення у Рівне.

Окрім цього, пошуковець знайшов чимало унікальних фотографій із зображеннями понівечених радянських танків на вулицях міста.

Провівши копітку роботу щодо ідентифікації світлин, краєзнавець тепер впевнений, що на них зображено саме Рівне.

Може практично зі стовідсотковою достовірністю вказати на місце, де зроблено фото.

Те ж місце з іншого ракурсу.

Той же танк на повороті на Млинівську.

За основне джерело інформації краєзнавець узяв бойові рапорти 13-ї танкової і 25-ї моторизованої дивізій вермахту й рапорт радянських командирів підрозділів, які брали участь у боях за Рівне.

Як це було.

Німецькі рапорти.

Німецькі рапорти Василь Гудзій знайшов на сайті російського історика Марка Солоніна.

Подаємо текст мовою, на якій їх викладено на російському сайті.

Той самий танк на повороті на Млинівську.

Зйомка з автівки, що рухається.

Схоже фото з тим самим танком.

“13-я тд 3-му ТК 28.06.

11:20 Ровно после тяжёлого боя взят.

Дивизия держит восточную окраину.

Подробности ещё неизвестны.

Уничтожено 12 танков противника.

Мосты пока ещё целы”.

“13-я тд 28.06.

15:50 Промежуточное донесение.

Выйдя 28.06.

в 05:00 на восток, усиленная мотопехотная бригада смелым выдвижением около 11:15 захватывает Ровно.

В результате смелых и решительных действий оба моста остаются неповреждёнными.

Множество трофеев в наших руках.

Около 20 неповреждённых русских танков, около 30 орудий, большие склады с боеприпасами и разным материалом, а также найденные в пшеничных полях пулемёты с патронами.

Около 40-50 танков уничтожено.

В настоящее время многочисленные попытки противника с танками (боевыми машинами) войти в город, особенно с северо-востока и с севера.

Город удерживается.

Намерение: после подтягивания танкового полка к западной окраине города рано утром 29.06.

наступление дивизии на восток на Киликиев (тут і надалі декотрі назви населених пунктів потребують ідентифікації, не виключено, що допущено помилки при подвійному перекладі з польської на німецьку, з німецької на російську, – прим.

“13-я тд 3-му ТК 28.06.

21:00 Дневное донесение.

а) Перед обедом 28.06.мотопехотной бригаде удалось в результате смелой вылазки, умело используя отражение танковой атаки противника, взять крепость Ровно.

Потери очень незначительны, несмотря на то, что противник был силен как численностью, так и вооружением.

Упорные атаки противника с танками, особенно с севера и северо-востока продолжаются.

Сохраняется впечатление, что русские пытаются произвести отвод своих сил вглубь страны, очень часто и активно используя при этом танки.

Крепость [Ровно] крепко в наших руках.

Большая чувствительность русских танков к немецким ПТО и превосходство немецкого ведения войны постоянно причиняют противнику большие потери.

Войска вновь приобрели полное доверие к командованию и к оружию.

Страх перед танками противника исчез.

Войска сами себя теперь считают грозой танков.

b) Дивизия стоит вокруг Ровно, готова для дальнейшего применения.

d) КП дивизии – запад Ровно.

f) Удар на восток движением в развёрнутом виде на Киликиев.

g) 1.

Большое танковое сражение вокруг Ровно – смотри промежуточное донесение.

Взятие крепости Ровно смелой вылазкой мотопехотной бригадой под руководством её командира, полковника Герра (Herr).

13-й разведбатальон, командир майор фон Хаке (von Hake) 27.06.

был с трёх сторон охвачен и атакован сильными частями моторизованной дивизии противника с танками.

В тяжёлом оборонительном бою батальон удержал занимаемые позиции и тем самым сделал возможным дальнейшее продвижение дивизии на восток.

h) Сильная воздушная активность противника.

Многочисленные атаки бомбами и бортовым оружием по движущимся и сражающимся войскам.

У Tyenne (?) 23 км юго-западнее Ровно 4-я батарея 66-го зенитного дивизиона во время переезда дивизионного КП сбила двухмоторный русский бомбардировщик, атаковавший пулемётным огнём”.

Як це було.

Радянські рапорти.

“ По приказу командира 19-го механизированного корпуса 43-я танковая дивизия в 3.00 27.6.41 г.

с боями была отведена из-под Дубно и к 6 часам сосредоточилась на западной окраине Ровно.

Бой под Ровно 27-29.6.41 г.

а) Обстановка.

Противник, стараясь сорвать планомерный отход дивизии, пытался атаковать отходящие от шоссе Млынув-Ровно части дивизии и отрезать от Ровно, предприняв атаку левого фланга дивизии из Здолбунув.

Атаки противника были отражены.

В результате боя, при отходе дивизии от Дубно к Ровно было уничтожено 3 средних танка (2 сожжено) и уничтожено около 15 автомашин с пехотой противника.

Наши потери: 3 танка Т-26, 1 огнеметный [танк], 7 автомашин и 17 человек убитыми и ранеными.

В это же время разведывательный батальон дивизии установил движение крупной танковой колонны противника из района Дубно на Хульча, Кидра.

К 3 часам 40-я танковая дивизия, отойдя к Ровно, занимала оборону в лесу западнее Ясеневиче.

б) Бои 27.6.41 г.

43-я 43-я танковая дивизия, сосредоточившаяся к 6 часам на восточной окраине Ровно, от командира корпуса получила задачу во взаимодействии с 9-м механизированным корпусом из района леса западнее Ясеневиче атаковать противника, вышедшего на этот рубеж, и отбросить его к Млынув.

Организация взаимодействия с 9-м механизированным корпусом не удалась, так как его части были скованы боями под Луцком.

Підбиті танки, на дальньому плані проглядається вогнеметний танк ОТ-133.

Вид з боку будинку Самойлових.

К 12.00 27.6.41 г.

43-я танковая дивизия, перейдя к обороне Ровно, располагалась на западной окраине Ясеневиче и Велька Омеляна – 43-й мотострелковый полк; 86-й танковый полк – в районе Боярка в ударной группе корпуса; 43-й гаубичный артиллерийский полк – на огневых позициях на западной окраине Ровно.

Правее, в районе Кривин, оборонялась 40-я танковая дивизия.

Противник, в 13 часов начав артиллерийскую подготовку, в 14 часов повел атаку танками и пехотой вдоль шоссе Млынув-Ровно, нанося удар в стык 40-й и 43-й танковых дивизий.

Пехота, не выдержав артиллерийского огня и атаки танков противника, начала отход к Ровно.

В 15 часов 86-й танковый полк 43-й танковой дивизии, поддержанный огнем 43-го гаубичного артиллерийского полка, контратаковал противника, отбросил его и восстановил положение.

Противник, потеряв 6 танков, 3 противотанковых орудия и около двух рот пехоты, отошел к Дядкевиче и атак в этом направлении не предпринимал.

Наши потери: 5 танков Т-26 (из них 2 огнеметных), 1 бронемашина и 41 человек убитыми и ранеными.

В 19 часов противник открыл сильный артиллерийский огонь по левому флангу 43-й танковой дивизии, одновременно подвергая 86-й танковый полк бомбежке с воздуха рядом последовательных налетов трех групп самолетов по 4-5 самолетов каждая, атаковал правый фланг 40-й танковой дивизии и левый фланг 43-й танковой дивизии, нанося главный удар вдоль шоссе Дубно-Ровно.

В 22 часа группа танков (10-15) и пехота противника силой до двух рот ворвались на юго-западную окраину Ровно.

В 3.00 28.6.41 г.

разведывательный батальон 43-й танковой дивизии установил, что Здолбунув оставлен пехотой 228-й стрелковой дивизии и противник, переправившись на восточный берег р.

Горынь, танковой колонной и пехотой на машинах продвигается в Тайкунюв.

После сложившейся обстановки к 3.00 28.6.41 г.

командиром 19-го механизированного корпуса было принято решение: 40-й танковой дивизии отойти на рубеж Тучин, Гоща; 43-й танковой дивизии прикрыть отход 40-й танковой дивизии, ведя подвижную оборону на рубежах Ровно, Аннополь, Бабин, Гоща.

Той же танк і вид на вул.

сучасну Київську.

В течение 28.6.41 г., последовательно обороняя рубежи, отразила несколько атак танков и пехоты противника, при отходе разрушая мосты на шоссе Ровно-Гоща.

В боях 28.6.41 г.

противнику нанесены следующие потери: уничтожено 14 танков, 7 бронемашин, более 40 мотоциклов и 60 автомашин; убито и ранено до полка пехоты.

Потери дивизии: 11 танков Т-26, 2 полковых орудия, 5 грузовых машин, 2 бензоцистерны, убито 13 человек, ранено 47 человек”.

Підбиті радянські танки на узбіччі теперішньої вул.

Орієнтир – парашутна вежа в парку, яку добре видно.

Відступ, схожий на втечу.

Василь Гудзій звертає увагу на різницю в кількості знищених радянських танків, про які йдеться в рапортах радянських і німецьких воєначальників.

На його думку, німецьким слід довіряти більше, бо радянські, вочевидь, побоюючись наслідків, занижували кількість знищеної техніки й живої сили.

За версією Василя Гудзія, радянські війська так раптово відступали з Рівного, а фактично втікали, бо побоювалися опинитися в оточенні після того, як отримали звістку про зайняття німцями Здолбунова та вихід їх на ріку Горинь.

Танки на узбіччі теперішньої Київської.

– Через Рівне відступали 40-а і 43-я танкові дивізії 19 мехкорпусу Фекленка, – розповідає Василь Гудзій.

– При цьому 43-я дивізія мала прикривати відступ 40-ї, а в ар’єргарді йшов 86-й танковий полк майора Воротнікова, який розташовувався в районі Боярки.

На мою думку, 40-а дивізія могла рухатися тодішньою вулицею Млинівською, бо відступала з району Млинова, 43-я — сучасною Соборною, бо відступала з району Дубна.

Рухатися треба було дуже швидко, бо ризик потрапити в оперативне оточення був надто великим.

Німецькі ремонтні бригади оглядають підбиті радянські танки.

Знято вочевидь після 28 червня року 1941.

У тому ж районі міста, німці ремонтники оглядають танки.

Василь Гудзій також знайшов інформацію, з якої виходило, що німці під час відступу радянських військ уже були в Рівному.

О 22.00 годині 27 червня в місто зі сторони Здолбунова через Новий двір зайшов 13-й розвідувальний батальйон 13-ї танкової дивізії вермахту.

– Моя версія, що німці зачаїлися на узвишші на території теперішнього парку імені Шевченка й звідти обстріляли “хвіст” відступаючої колони радянських танків.

Це дуже зручна позиція.

Цим, вочевидь, пояснюється й така кількість попалених радянських танків на проміжку від перехрестя з тодішньою Млинівською (тепер Кн.

Володимира) і до колишнього млина Гама (тепер на його місці будівля, де розміщується “Укрексимбанк”).

Загальну кількість знищених радянських танків наразі вказати складно.

Але основна кількість з тих, що були знищені при відступі з Рівного, було знищено саме в місті.

В основному це були танки Т-26 і ОТ-133 — вогнеметний (огнеметный) танк.

Попалені радянські танки на сучасній Київській, там, де нині приміщення Укрексимбанку.

Що сталося з екіпажами цих танків, можна лише припускати… За спогадами старожилів, у районі Грабника після відступу радянських військ тіла танкістів лежали і поруч з машинами, і знаходилися всередині.

Когось вдалося поховати, а чиєїсь могили, можливо, не знайшли й донині.

З радянської історії рівняни знають про подвиг двох танкістів Павла Абрамова і Олександра Голікова, які 28-го червня 1941 року на танку Т-26 загинули під час важкого бою на вулицях Рівного.

Однак і тут не все так однозначно, як нам подавала радянська історія.

Усі фотографії до публікації Василя Гудзія.

Світлана КАЛЬКО.