Бал перебіжчиків. Як одіозні кандидати запакували себе в нові обгортки

Місцеві вибори, що заплановані на найближчу неділю, відбудуться за новою складною системою з псевдовідкритими списками.

Парламентарі, які ухвалювали відповідні зміни до Виборчого кодексу, вважали їх прогресивними та такими, що мінімізують усі вади попередніх виборчих систем.

Але якщо уважно придивитися до списків, які виставили партії, то можна побачити в них купу старих одіозних осіб, які за будь-якої системи рвуться до влади і сьогодні знову мають великі шанси до неї дорватись.

Змінюється тільки «транспорт», за допомогою якого вони розраховують попасти в місцеві ради.

Партійні боси ж зовсім не цураються збирати під дахом своїх політсил персонажів, які до цього змінили вже кілька політичних дахів.

У самих же кандидатів після скасування мажоритарки не залишається іншого виходу, як іти на поклон до керівництва якоїсь з перспективних партій.

А іноді, будемо відвертими, їм доводиться просто купувати місця в прохідній частині.

Нічого особистого – просто бізнес.

Саме тому в виборців не має бути ілюзій: якість політики при таких розкладах навряд чи зміниться на краще.

Аби зрозуміти, чому це так, варто проаналізувати цей «круговорот кандидатів у природі» на виборах в найбільш ресурсну міськраду – столичну.

Від БПП до Пальчевського.

Шоумен та власник клініки «Євролаб» Андрій Пальчевський є одним з найактивніших учасників цих виборів, а кампанія його іменної партії «Перемога Пальчевського» – одна з найпомітніших.

Розкручений, в основному, на телеканалах, пов’язаних з Віктором Медведчуком, цей політик-неофіт-всезнайко позиціонує себе як нове обличчя.

Мало хто вже пам’ятає, що Пальчевський якийсь час працював в уряді Миколи Азарова.

Тож більшістю неперебірливих виборців він дійсно схожий на «нову копійку».

Пальчевський критикує і нинішню владу, і попередню, тож було б логічно, аби в лавах його новоспеченої політсили не було їхніх представників.

Але все насправді з точністю до навпаки.

Олександр Пабат змінив політсилу Порошенка на проєкт Пальчевського.

Варто лише поглянути, хто очолює списки «Перемоги Пальчевського» в київських округах.

Відразу отримуємо когнітивний дисонанс.

Майже на всіх округах – «представники попередників»: діючі депутати «БПП «Солідарності» в Київраді.

Серед них – Вадим Онофрійчук, Лариса Дегтярьова, Людмила Костенко, колишній голова Солом’янської райадміністрації Максим Шкуро, ексголова «Київпастрансу» Сергій Майзель та Антон Дрепін, що колись входив до команди Леоніда Черновецького.

Старожил Київради Олександр Пабат також в 2015 році обирався від «Солідарності», але наразі є позафракційним і йде на «нове коло» вже у складі партії Пальчевського.

Та не лише БПП є кузнею кадрів для «Перемоги Пальчевського».

Найдревніша українська парламентська партія «Батьківщина» «делегувала» до неї Олену Антонову, яка вважається близькою до екснардепа-регіонала Віктора Пилипишина.

Від «Батьківщини» до команди Пальчевського перебігла Олена Антонова.

Сама ж «Батьківщина» – окрема пісня.

Хто тільки не перебував у лавах політсили Юлії Тимошенко за часи її існування.

От і зараз – нова плеяда.

Деякі кияни пам’ятають таку колишню соратницю Леоніда Черновецького як Алла Шлапак, що займалася соціальними проєктами екстравагантного ексмера Києва та входила в міськраді у Блок його імені.

Її колишній патрон вже не пов’язує своє життя не те, що з Києвом, а взагалі з Україною, а Шлапак досі у Київраді.

І не збирається її залишати.

Зараз вона перебуває в лавах «Єдності», яку очолює інший ексмер Києва Олександр Омельченко, але на цих місцевих виборах балотується вже від більш прохідної «Батьківщини».

Алла Шлапак, що зараз перебуває у команді Юлії Тимошенко, раніше була соратницею Леоніда Черновецького.

Ще один відомий київський персонаж, який змінив лави «Єдності» Омельченка на «Батьківщину» – Олександр Бродський.

Цей одіозний депутат контролював низку торгових майданчиків в центрі столиці.

Він також вважався людиною вищезгаданого Віктора Пилипишина.

Олександр Бродський змінив лави «Єдності» на «Батьківщину».

Колишній заступник Віталія Кличка Володимир Слончак свого часу відзначився нападом на поліцейських, які мали необережність зупинити авто, в якому він перебував.

Після цього подвигу його звільнили з КМДА, проте він не охолов до муніципальних справ.

Тепер Слончак намагається повернутися в київську політику вже під надійною парасолькою «Батьківщини».

Колишній заступник Віталія Кличка Володимир Слончак свого часу відзначився нападом на поліцейських.

Екскеруючий справами «Київміськбуду», екснардеп від Соцпартії та діючий депутат Київради від «БПП «Солідарності» Юрій Зубко також не знайшов собі місця в оновленій команді «Євросолідарності» на столичних виборах.

На відміну від вищезгаданих колег по фракції, яких «підібрав» Пальчевський, Зубко опинився в списках «Батьківщини».

Як і ще один депутат Київради від БПП – Микола Негрич.

В його політичній біографії є невдалі спроби балотування до парламенту спочатку від провального проєкту «Україна, вперед!» Наталії Королевської, а потім від «Сили і честі» Ігоря Смешка.

Юрій Зубко не знайшов собі місця в оновленій команді «Євросолідарності» на столичних виборах.

Якщо Шлапак і Бродський «мігрували» з «Єдності» до «Батьківщини», то Ольга Веремеєнко, Сергій Римаренко та Ваган Товмасян, які поскандалили з партійним керівництвом, пішли зворотнім шляхом.

Вони від Тимошенко перебігли до «Єдності», як і всюдисущі депутати від БПП Наталія Маслова, Юрій Сулига та Юлія Ярмоленко.

Микола Негрич раніше балотувався до парламенту від проєкту «Україна, вперед!» Наталії Королевської та «Сили і честі» Ігоря Смешка.

Бризки «Самопомочі».

Партія діючого мера Віталія Кличка «Удар» цього разу йде окремо від колишніх соратників з Блоку Порошенка.

В числі кандидатів-«ударівців» в Києві вистачає як перевірених соратників Кличка, так і несподіваних персонажів.

Наприклад, Олеся Кобзаренко парламентських виборах 2012 року була уповноваженою від Соцпартії, а на минулих місцевих виборах представляла інтереси загадкового Сергія Думчева, що балотувався в мери Києва та запам’ятався хіба що дорогою, але безглуздою кампанію.

Ольга Валеєва на минулих виборах балотувалась до Київради від «Демальянсу», а коли ця партія фактично наказала довго жити, на президентських виборах була членом виборчої комісії від Зеленського.

Віктор Яцик, що зараз опинився в «Ударі», – депутат міськради від «Самопомочі», а екскерівник управління ЖКГ Солом’янської райадміністрації Андрій Нікончук колись очолював районну організацію Партії регіонів.

Віктор Яцик змінив «Самопоміч» на «Удар».

У «Слуги народу» схожа ситуація з «Перемогою Пальчевського» – обидві партії поки ніяк не представлені в місцевих радах.

Тож від пропрезидентської партії можна було очікувати абсолютно «нових облич» серед кандидатів до тієї ж Київради.

Але якщо прошерстити список «слуг», і в ньому можна знайти осіб, що вже ховають за собою політичний хвіст.

Так, бізнесмен Владлен Гірін раніше балотувався в міські голови Херсону від Союзу лівих сил.

Підприємець Владислав Трубіцин був помічником нардепа-«регіонала» Олександра Фельдмана, який зараз балотується в мери Харкова та веде до тамтешньої міськради фракцію ОПЗЖ.

Таніель Карабаєв балотувався в Київську міськраду від «Батьківщини», Володимир Сенча – від «Сили громад».

Лілія Пашинна в парламенті минулого скликання була помічницею нардепа від «Самопомочі» Олега Лаврика та головним консультантом секретаріату фракції.

Ті ж яйця, тільки в профіль.

Денис Силантьєв раніше був соратником Олега Ляшка, а зараз перекочував до політсили Ігоря Коломойського.

Взагалі «Самопоміч», що з колишньої парламентської фракції фактично стиснулася до масштабів своєї рідної Львівщини, стала «донором» для багатьох політичних сил.

У Київраді ця фракція взагалі зі скандалом розпалася і її представники розбіглися хто куди.

Кілька осіб, колись пов’язаних з «Самопоміччю» (Вадим Васильчук, Костянтин Багатов, Григорій Маленко, Єгор Недашковський), наразі балотуються в Київраду від «Голосу», а колишній лідер фракції Сергій Гусовський та деякі його екссоратники з «Самопомочі» подались до проєкту Ігоря Коломойського «За майбутнє».

У лавах останнього повно кандидатів, що свого часу були пов’язані з іншими політсилами – наприклад, колишні нардепи Денис Силантьєв (Радикальна партія) та Геннадій Кривошея («Народний фронт»).

Геннадій Кривошея - колишній «народний фронтовик».

І такий «броунівський рух» можна спостерігати не тільки в Києві.

Як бачимо, виборцям запропоновано обирати «ті ж яйця, тільки в профіль», упаковані в нові обгортки.

Чим в такому випадку партії відрізняються одна від одної, крім кольорів логотипів – риторичне питання.

Микола Мельник, «Главком».