15 цікавих фактів про дільницю Замарстинів у Львові

Львів, Замарстинів, травень 1960 року.

Світлина Юліана Дороша.

Сьогодні пропонуємо до уваги читачів Фотографій Старого Львова 15 цікавих фактів про львівське передмістя Замарстинів, що розташоване у сучасному Шевченківському районі міста та, як і Клепарів, веде свою історію ще з часів короля Данила.

У першій літописній згадці про Львів йдеться про Белзькі поля.

Так називалися землі, які тяглися вздовж правобережжя Полтви – між сучасними вулицями Замарстинівською та Клепарівською.

У 1389 році львівський міщанин Ян Зомерштейн закладає тут маєток.

Згідно з тогочасною традицією, він був названий Зомерштейнгоф («двір Зомерштейна»).

Місцева вимова перетворила його у Замарстинів.

Замарстинів на карті Львова 1917 року.

Замарстинів вважався власністю Львова і його мешканці повинні були відробляти день шарварку на ремонті укріплень міста і день – на користь людини, яка на той час володіла маєтком.

До початку ХІХ ст.

територія між Полтвою та її протокою Коритом ще не була забудована.

На плані Львова 1766 р.

Жана Ігнатія дю Дефі зображено лише поля й пасовища.

А на пізніших планах міста й околиць бачимо уже садибні будинки, оточені садами та городами.

Читальня “Просвіти” на Замарстинові, 1930 р.

На Замарстинові була найчисельніша приміська громада, в якій наприкінці 1920-х рр.

проживало 15 тисяч осіб.

За переписом 1921 року тут було вже 712 будинків, де жили 8659 мешканців.

З них – 4377 вважали себе римо-католиками, 1318 – греко-католиками, 2914 належали до мойсеєвого віровизнання.

Щодо своєї національності, то 6372 – назвали польську, 619 – русинську, 1630 – гебрейську, 21 – німецьку.

При вул.

Львівській, 108 (сучасна Замарстиінвська, 170) у 1903 р.

ща проектом Альберта Захарієвича та Юзефа Сосновського збудували Першу львівську фабрику пресованих дріжджів, солоду і спирту.

У 1920-х фірма Бачевських переобладнала її на фабрику горілок та лікерів, яку після війни перепрофілювали в інструментальний завод.

Дерев’яна каплиця святого Франциска Ассизького на Замарстинові, 1905 рік.

У 1904 р.

на Замарстинові почали зводити монастир отців Капуцинів.

В 1925-1930 рр.

при монастирі за проектом архітектора Яна Сас-Зубрицького збудовано костел Св.

Франциска Асизького.

Навесні 1946 року радянська влада ліквідувала монастир, а у будівлі храму розташувала фільмосховище обласного управління кінофіксації.

У жовтні 1990 р.

тут відкрито греко-католицьку церкву Священомученика Йосафата.

Костел святого Франциска Ассизького, 30-ті рр.

ХХ ст.

З другого боку сучасної вул.

Івана Мазепи наприкінці ХІХ ст.

був став для купання Димета.

У 1928-1934 рр.

на цьому місці спорудили комплекс відпочинку і спорту з відкритими басейнами.

За радянських часів – спортивний комплекс «Спартак».

Згідно з розпорядженням Ради Міністрів Речі Посполитої від 10 квітня 1930 р.

приміську громаду Замарстинова приєднали до Львова.

До 1940 року на цій дільниці мешкало аж 35 % населення міста.

Основну його масу становили робітники.

Басейн на Замарстинові, фото 1936 року.

За часів гітлерівської окупації квартали Замарстинова, відокремлені від міста колючим дротом, були перетворені на єврейське гетто.

Тут утримувалося більше 130 тисяч людей, частину яких знищили тут, а частину – вивезли в концтабір Белжец.

Перші дні німецької окупації, на задньому плані – Замарстинівська тюрма.

Фото 1941 року.

У самому кінці Замарстинова, трішки північніше вулиці Топольної, поруч з школою №81 знаходяться одразу три окремі кладовища.

Найдавніше з них виникло як стихійні поховання ще в кінці XIX ст., однак офіційною датою його створення вважається 1917 рік.

Ховали тут здебільшого поляків.

Закрите воно було в 1950-х роках.

Неподалік польського кладовища розташовані поховання німецьких військовополонених.

Третій цвинтар – таємне кладовище НКВС, на котрому ховали померлих та закатованих з пересильної тюрми на Замарстинові, яка діяла в 1944-1955 рр.

Оскільки усі поховання здійснювались таємно, то жодних пам’ятників та хрестів ніхто не зводив.

Загалом, тут було поховано близько півтори тисячі осіб.

Ексгумовані останки з кладовища жертв НКВС на Топольній.

Ще в 1970-з р.

вулиця Замарстинівська перетинала відкрите русло річки Полтви.

В ході реалізації генерального плану Львова у радянський час на місці колишніх цеголень та глиняних кар’єрів при вул.

Промисловій (тепер Миколайчука) за планами Р.

Федотовської, Ю.

Топилка, В.

Кузубова, В.

Мурина збудували найбільший у місті медичний заклад – Лікарню швидкої допромогию Поруч (вул.

Пилипа Орлика) збудовану міську дитячу лікарню, чим фактично соформовано ціле лікувальне містечко (архітектори М.

Сметана, Р.

Федотовська, В.

Львів, Замарстинів, травень 1960 року.

Світлина Юліана Дороша.

На Замарстинові діє єдиний в світі музей Квітки Цісик, створений та відкритий 2 квітня 2011 р.

у львівській СЗШ №54.

Школа знаходиться на вулиці, яка з’єднує вул.

Хвильового та вул.

Лінкольна і зараз носить ім’я Квітки Цісик.

Софія ЛЕГІН.

Архітектура Львова: Час і стилі: ХІІІ-ХХІ ст./ Упорядник і науковий редактор Ю.

– Львів: Центр Європи, 2008.

Іван Крип’якевич.

Історичні проходи по Львові.

– Львів, Видання товариства “Просвіта”, 1932.

Ігор Мельник.

Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова.

– Львів: Апріорі, 2010.

Меморіальний музей Квітки Цісик.