Ігор Мосійчук: Ігор Мосійчук. Українці всі 20 років ходять політичною пустелею в пошуках свого Мойсея

Якщо говорити про нинішні протести ФОПів, то мало віриться в успіх галузевих протестів. Водночас ми пам'ятаємо податковий майдан, який був передвісником революції 2013-2014 років. Тому як передвісник, як елемент розгойдування ситуації – може бути, а як елемент, який досягне мети – ні.

От той же податковий майдан – він мети ніякої не досяг. Багато норм тодішнього Податкового кодексу діють по сьогоднішній момент. Тобто жодного здобутку того майдану нема, крім розгойдування ситуації, яка призвела до революції. Будь-який процес потребує політичної складової — раз, і участі достатньої кількості людей, пасіонарно налаштованих — два.

Те, що бачили днями на Майдані – це протест, це, безумовно, виклик нинішній владі. Побиття людей і сутички, які відбувалися — це жовта картка владі. Але водночас не те, що призведе до якихось кардинальних політичних змін, або хоча б виконання економічних умов, які ставлять ФОПи. Вчора була 20 річниця, як у Києві розпочалася акція «Україна без Кучми», яка проходила під назвою «Кучму геть». І вчора можна було побачити плакати «Зеленського геть». Робимо висновок, що українці всі 20 років ходять політичною пустелею в пошуках свого Мойсея. Що буде з нею далі, будемо дивиться. Це залежить від багатьох чинників. В першу чергу, від збільшення кількості пасіонаріїв і політичної складової.

Взагалі протести можуть бути об'єднані не навколо якихось галузевих проблем, а навколо чогось концептуально. І дуже дивує, що вчора ФОПи і медики, окрім Ольги Голубовської, ніхто не сконцентрував увагу на бюджеті, хоча, в принципі, основна робота парламенту і уряду — це формування бюджету. Вчора 289 «безславних ублюдків» ухвалили бюджет смерті, який призведе до збільшення смертності серед українців через захворювання. Там на відсоток зменшено фінансування медгалузі в частині пандемії, немає взагалі окремо фінансування боротьби з інфекційними захворюваннями, відновлення санстанції, про яку всі так ридали. І це тільки по медицині, а там питань дуже багато. А грошей ніде брати! Це абсурд. До 5 млрд обходяться Україні Наглядові ради. Трутні з ніяким функціоналом, які нічого не виробляють. Від 2 до 3 млрд витрачається на фінансування НАБУ, прокуратури, ДБР, ефективність яких практично нуль, а зарплати в 5-7 разів вище, ніж у поліцейського. Є пропозиція знизити до середньої зарплати поліцейського. Чим детектив НАБУ краще від слідчого поліції чи опера, який йде під кулями затримувати злочинця?

В Телеграм-каналах вже повідомляють, що до ФОПів приєдналися медики і спортсмени. Вони стоять з плакатами «Спорт і медицина», “Зеленського геть”. Вчора протестуючі закликали приєднатися до них радикалів, націоналістів. Приєднатися зараз можуть багато сил, але давайте скажімо так, що серйозний протест пасіонарний, з майданом, з наметами, це все коштує коштів. Тому якщо, умовно кажучи, ФОПи готові це фінансувати, то приєднаються, звичайно, тому що, як правило, умовні радикали люди не багаті і самі себе профінансувати навряд чи зможуть.

Чи підуть олігархи гратися цим протестом? Можливо, і підуть. Зеленський чи просрав, чи віддав, більше за все, що віддав управління олігархам. Він мав абсолютну владу: президент, монобільшість, Кабмін. Наразі ми маємо наступну систему влади: за столом сидять олігархи, у них в руках карти у вигляді нардепів і чиновників, і вони розписують свій пасьянс. Хочуть — розпишуть протест. Хочуть — розпишуть бюджет. Хочуть — розпишуть Вітренко. Ну і так далі. Тобто, по суті, відбувається абсолютно олігархічна гра, і Зеленський в неї з гравця перетворився на козирного туза. Але він не гравець. Треба не забувати, що події 2013-2014 років навчили олігархів, що протест може вийти з-під їхнього контролю, як в історії з Льовочкиним, і потрапити під контроль або інших олігархів, або взагалі стати некерованим з боку олігархів. І перед тим, як вкладатися в подібні ризиковані речі, тим більше в країні, яка вже сьомий рік не може вийти нікуди з революції, Майдану і війни.

Всі політики, всі основні гравці, які сидять у парламенті або знаходяться навіть поза парламентом, але мають рейтинг, вони всі будуть намагатися примазуватися до протесту. Але прийти на протест, взяти на себе відповідальність за протест, навряд чи зможе. Знаєте чому? Тому що в протест дуже легко зайти, але з протесту дуже важко вийти. Для того, щоб політику зайти в протест — треба домовитися з тими, хто протестує. А для того, щоб вийти, суспільству треба показати, який здобуток, інакше ти як політик отримаєш більше мінусів, ніж плюсів, від участі в цьому протесті. А чи будуть здобутки в цьому протесті? Повертаємось до того, з чого починали, що не має віри в галузеві протести.