10 цікавих фактів про Левандівку

Сьогодні пропонуємо до уваги читачів Фотографій Старого Львова 10 цікавих фактів про Левандівку – житловий масив на західній околиці Львова, розбудований за головним двірцем, що увійшов до меж міста у 1930 р.

Забудова Левандівки на початок XX ст.

Мапа 1904 року.

Назву Левандівки виводять від прізвища її колишніх дідичів Левандовських.

Хоча існує й інша версія : мовляв тут наприкінці ХVІІІ ст.

була заснована німецька колонія Löwendorf – село Левів.

Уродженець Левандівки, знаменитий футболіст Олександр Скоцень, писав у своїх споминах «З футболом у світ», що це поселення називалося ще Кустарівка.

Ця «Кустарівка» збереглася в назві вулиці Кознярівка на північно-східному куті Левандівки.

Назва її пов’язана з фільварком родини Кознярів (Кузнярів), який тут знаходився.

До 1930-х рр.

це була доволі відлюдна околиця, бо біля станції Клепарів були склади вибухових матеріалів.

Із заходу Кознярівку від Левандівки відділяє парк, закладений у 1950 рр.

Найвідомішим промисловим підприємством, яке прилягає зі сходу до Кознарівки є Львівський холодокомбінат № 1.

Для охолодження його агрегатів поряд створено озеро, на якому колись купались не тільки мешканці Левандівки, але й приїжджали відпочивальники з «міста».

З трьох боків Левандівку оточують залізничні колії, а з півночі прилягають торфовища.

Так що сполучення Левандівки з іншими частинами міста відбувається лише через мости-шляхопроводом на вулицях Сяйво та Левандівській.

Левандівка, 1930 р.

У 1861 р.

вздовж сучасної вул.

Широкої проклали канал від двірця залізниці Карла Людвіга до Білогорського потоку (басейн Дністра).

Міська влада побоювалась, що вода може затопити низинну частину міста, тому не дозволила провести канал під вул.

Відтоді у Львові жартують, що вода з туалетів у правій частині вокзалу стікає до Балтійського моря, а в лівій – до Чорного.

Канал розділяв Левандівку на Верхню (північну) та Нижню (південну).

У східній частині Левандівки, на Янівських оболонях у ХІХ ст.

був великий плац для муштри австрійського війська.

У 1843 р.

тут відбулися перші у Львові кінні перегони.

Іподром проіснував на цьому місці понад сорок років, а пізніше був перенесений на вул.

Адміністративна будівля Левандівського летовища, фото.

На Янівських оболонях у 1912 р.

створили перше львівське летовище.

За часів Першої світової війни тут розміщувався 4-й цісарсько-королівський летунський парк.

У 1914-1915 році під час окупації Галичини Російською імперією, на аеродромі базувались Російські велетні-бомбардувальники “Ілля Муромець”.

Під час Польсько-української війни аеродром перебував під контролем польської армії.

Авіація УГА періодично атакувала летовище, яке стало головною базою польських повітряних сил.

Через летовище у 1918 р.

Пролягла одна з перших в Європі рейсових пасажирсько-поштових авіаліній «Відень-Краків-Львів-Київ».

У 1923 році було прийнято рішення будувати новий аеродром на Скнилові у зв’язку з неможливістю розширення існуючого летовища через забудову сусідніх територій.

Про колишній аеродром нагадують назви вулиць – Повітряна, Пілотів, Пропелерна….

Церква св.

Андрія і св.

Йосафата на Левандівці, 1930 р.

На Левандівці стоїть церква Св.

Андрія, споруджена у 1923 р.

Тоді ж біля перетину сучасних вулиць Сяйво та Широка за проектом Генрика Заремби збудовано дерев’яний костел матерії Божої Неустанної Помочі, який після 1946 р.

Перетворили на православну церкву, яку розібрали в 1960 р.

21 вересня 1991 року на цьому місці відбулося закладення першого каменя під нову православну церкву Покрови Пресвятої Богородиці (за проектом Романа Сивенького), будівництво якої завершили 1996 р.

Костел Матері Божої Неустанної Помочі на Левандівці.

Збудований за проектом Генрика Заремби.

Поштівка до 1939 року.

Поруч костелу було збудовано Народний дім товариства “Просвіта”.

Читальня “Просвіти” на Левандівці була основана у 1909 р., а будинок зведено перед Першою світовою війною.

Читальня “Просвіти” на Левандівці, 1930 р.

На території Левандівки, між Левандівським парком та Левандівським озером, є селище Жовтневе назва якого у 1970-х та 1980-х переносилася на всю Левандівку.

На початку 1990-х років Жовтневе знову стало Левандівкою.

Левандівка, 1960 р.

Автор Юліан Дорош.

Софія ЛЕГІН.

На матеріалах книги Ігоря Мельника “Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова” (Львів: Центр Європи, 2011).