Ростислав Бабич – відомий диригент з Рівного

Коли основним носієм інформації в наших домівках було радіо, яке ми називали “брехунцем”, і знали усі програми, які воно нам дарувало, особливо чекали на трансляцію музичних програм, де звучали улюблені пісні і мелодії.

Пам’ятаю, як часто диктор оголошував: “Грає естрадно-симфонічний оркестр Українського телебачення і радіо під орудою Ростислава Бабича”.

Сім’я Бабичів Валентина Іларіонівна, Олексій , Ростислав і Наталка.

Народний артист України диригент, композитор і педагог Ростислав Олексійович Бабич народився в Рівному в 1937 році.

Тут минули його дитячі та шкільні роки.

Вже потім за покликом свого музичного обдарування він поїхав на навчання спочатку до Львова, потім до Києва, розпочав свою музично-педагогічну кар’єру в Тернополі.

Зрештою в Києві одержав найбільше визнання.

У столиці й нині мешкає артист і вже не так часто приїжджає у місто свого дитинства.

Близька родина Ростислава Бабича, його рідна сестра Наталія Олексіївна нині мешкають у Рівному.

У родинному архіві зберігають світлини з життєпису свого відомого брата і теплі спогади про нього.

Майбутній відомий маестро – Ростислав Бабич, 1937 р.

Двоюрідний брат музиканта Ігор Олександрович Окопний, який мешкає в Рівному, був не лише близький з ним за родинним корінням, а й вірним другом з дитинства.

Адже вони – ровесники і їх дитячі роки минули на одній вулиці – Литовській, в одному будинку.

Будинок Окопних-Бабичів стояв на місці нинішнього Будинку урочистих подій, що на проспекті Миру, 14.

Сестра Ростислава бабича Наталка, 1951 рік.

“Мама Ростислава Валентина Іларіонівна (в дівоцтві Окопна) – моя рідна тітка, молодша сестра мого батька, – розпочинає свої спогади про брата Ігор Окопний.

– Його батько Олексій Никифорович Бабич був родом із села Півче Здолбунівського району.

Це була проста роботяща сім’я.

Батько працював заготівельником в артілі “Більшовик”, а мама була берегинею домашнього вогнища”.

Ростислав Бабич, 1951 рік.

Із розповіді Ігоря Олександровича дізнаємось, що в цій сім’ї завжди цінувалася українська культура, театр, книга.

Мама любила музику Рахманінова і розповідала про своє знайомство з племінниками цього великого композитора, які свого часу жили в Рівному.

Було в цієї жінки захоплення – вона власноруч виготовляла штучні квіти з паперу, які потім вмочала в розплавлений віск, і вони ставали, мов живі.

Згадаймо, що ще довгий час після війни, аж до 1970-х років, це був поширений декор у наших домівках.

Ігор Олександрович Окопний, 1957 рік.

Сім’я Бабичів була доволі набожною, і, за спогадами пана Ігоря, в їхньому домі висіли на стінах ікони і картини з зображенням янголів.

“Ростик деякий час прислуговував у Свято-Успенській церкві, поруч з якою ми жили, – згадує Ігор Окопний.

– Тоді священиком був Михайло Носаль, якого дуже любила і поважала рівненська громада.

одружжя Бабичів – Валентина Іларіонівна і Олексій Ничипорович, 1936 рік.

На коляди ми з братом виготовляли Різдвяну зірку і ходили з нею колядувати.

На Великдень дзвонили в церковні дзвони, палили багаття біля храму, бились крашанками.

Бабичі – це була дуже добра родина.

Мій батько був на фронті, то батько Ростика мені був за рідного.

У дядька Олексія теж було своє захоплення – він любив різну техніку.

Це з ним ми потайки через радіоприймач “Філіпс”, який в них був, вечорами слухали “Голос Америки” і радіо “Свободу”.

У них я вперше побачив телевізор.

На жаль, Олексій Бабич хворів, важко ходив і рано помер”.

Під час одного зі свят, юний служка Ростислав Бабич (перший праворуч у другому ряду).

Із спогадів про дитинство виринає і дуже тривожний випадок.

Таке часто траплялося з дітьми повоєнних часів.

“Ростик знайшов у нашому городі запал протитанкової гранати, – пригадує пан Ігор.

– Витягнув чеку, і та пружина в його руці стала розправлятись.

Я був поруч і гукнув йому: “Кидай!”.

Він кинув.

Стався вибух.

Ми стояли злякані, а наші мами, що вискочили з хати, стояли німі і бліді.

Тож, можливо, моє “кидай” і врятувало для України такого талановитого музиканта”.

Ростислав Бабич з улюбленим акордеоном.

Ростислав Бабич навчався у Рівненський школі № 2, яка в той час розміщувалася в будинку, де нині управління освіти (Соборна, 30).

Його однокласником і шкільним другом був майбутній ректор Рівненського державного педагогічного інституту Борис Колупаєв.

Захоплювався в шкільні роки Ростислав спортом – плаванням і акробатикою.

Брав участь в обласних змаганнях, стрибав із десятиметрової вишки в басейн, що був неподалік Басівкутського озера.

Але музика, яка потроху проростала з його душі, перемогла.

Коли ж батько купив синові акордеон, він вже не розлучався з цим інструментом.

Абсолютний слух і наполегливість швидко дали гарні результати, і юного Ростислава в Рівному навіть запросили грати в ресторанному оркестрі.

Ростислав Бабич за роботою.

Талант шліфувався спочатку у Львові в музичному училищі, пізніше – у Львівській консерваторії, яку він закінчив у 1962 році і за направленням поїхав на викладацьку роботу до Тернопільського музичного училища ім.

Ростислав Бабич у Криму.

Саме в Тернополі він зустрів свою майбутню дружину Дану, яка була актрисою театру і кіно.

Через три роки талановитого музиканта запросили до Києва, де він сім років працював головним диригентом Українського ансамблю “Балету на льоду”.

Ростислав Бабич, 1956 рік.

У столиці Ростислав Бабич закінчив Київську консерваторію.

Головним диригентом естрадно-симфонічного оркестру Українського телебачення і радіо став у 1975 році.

Знаний і шанований серед мистецького бомонду Ростислав Бабич подарував шанувальникам естрадно-симфонічної музики майже п’ять тисяч музичних творів українських та іноземних композиторів.

Він допоміг багатьом талановитим українським виконавцям багатогранно і успішно реалізуватись у творчості.

Серед них були молоді співаки Алла Кудлай, Віктор Шпортько, Василь Бокоч та інші.

Маестро був близько знайомий і з Володимиром Івасюком.

Ростислав Бабич, 1958 рік.

Не залишав музикант і викладацьку роботу.

Він – професор Київського університету культури і мистецтв, працював завідувачем кафедри естрадної музики.

Неймовірно наполегливий і працьовитий, всебічно обдарований музикант не лише доносив слухачеві музику інших авторів, а й сам писав пісні на власні слова, яким так само давав крила.

Ростислав Бабич, Тернопіль, 2008 рік.

У 1980-і роки Ростислав Бабич приїжджав до Рівного зі своїм оркестром, і глядачі прийняли виступ вже знаменитого земляка, як чудовий подарунок рідному місту.

Розповідають, що після концерту зайшли до нього в гримерку, щоб привітати, а коли обняли, то відчули, що в нього сорочка була в квач мокрою.

Ось така вона праця диригента!.

Галина ДАНИЛЬЧУК.