Критично про деякі львівські пам’ятні таблиці

У Львові є дуже багато пам’ятних таблиць, присвячених видатним постатям або подіям.

Деякі з них розташовані в непомітних закутках міста, на маленьких вулицях і навіть на занедбаних будинках.

Але є таблиці, встановлені так, що їх неможливо не помітити.

Для таких таблиць виділяються особливі місця, дозволи і кошти.

От тільки деколи складається враження, що їх робили поспіхом, без особливої уваги до змісту і без поваги до людей, які будуть їх читати.

Пропоную придивитись уважніше до деяких з таких знакових таблиць міста.

Таблиця біля статуї Богородиці на Марійській площі.

Таблиця біля статуї Богородиці на Марійській площі.

По-друге, чому в тексті так дивно перемішано хронологію скульптури:.

1994 р.

– встановлено;.

1950 р.

– демонтовано;.

1997 р.

– копію відновлено.

Кожна пересічна людина після прочитання тексту напевно не зрозуміє, як можна було демонтувати скульптуру у 1950 році, якщо її встановили у 1994 році і чому вже у 1997 р.

її треба було відновляти?.

Додам теж, що у цій таблиці вражає нелогічне розташування дат – у наступному рядку тексту! Можливо текст шрифтом Брайля написали інакше, але для зрячих людей текст дуже незручний.

Абсолютно не потрібна інформація про мармур, штучний камінь і маски дельфінів.

Відтак, можна було написати на таблиці більш інформативний і зрозумілий текст:.

1862 р.

– встановлено скульптуру Богородиці в центрі площі.

Автор скульптури Йоган Непомук Гаутманн.

1904 р.

– перенесено скульптуру на сучасне місце.

Автор постументу Михайло Лужецький.

1950 р.

– скульптуру демонтовано радянською владою.

1997 р.

– встановлено копію Богородиці.

Оригінал знаходиться у храмі святого Андрія.

В результаті у мене вийшло так само сім рядків, але в кожному рядку трошки більше знаків, що неважливо, якщо хоч трошки зменшити величину шрифту.

Більше про історію фонтану і скульптури Діви Марії можна прочитати тут: “Складна доля скульптури Божої Матері у Львові”.

Таблиця на фасаді церкви Юра, пов’язана з Францом Ксав’єром Моцартом.

Таблиця на фасаді церкви Юра, пов’язана з Францом Ксав’єром Моцартом.

На таблиці написано, що Ф.

Моцарт жив і творив у Львові з 1808 р.

до 1838 р.

Але це не зовсім відповідає дійсності.

Отож, ось головні дати життя композитора, пов’язані зі Львовом:.

1808 р.

– він приїхав до Галичини, де отримав роботу в м.

Підкамінь неподалік Рогатина.

1809-1811 роки – працював у м.

1813 р.

– переїхав до Львова і почав тут працювати.

1818-1821 роки – вирушив у концертний тур по всій Європі, після якого перебував у Відні.

1821-1838 роки – проживав і працював у Львові.

1838 р.

– повернувся до Відня.

Якщо хтось має сумнів щодо дати 1813 р.

(бо часто можна зустріти 1811 рік), то я більше вірю німецькому письменнику Дітеру Куну (Dieter Kühn), який написав об’ємну біографічну книжку “Моцарт в Галичині”.

Цитата з книжки “Моцарт в Галичині”.

Таблиця на на мурованій огорожі собору Святого Юра.

У 2013 р.

за ініціативи ГО «Спільнота» та Почесного консульства Австрійської Республіки у Львові, а також історика Тараса Чухліба на мурованій огорожі Святоюрського комплексу було встановлено пам`ятну таблицю, пов’язану з Віденською битвою.

Таблиця на на мурованій огорожі собору Святого Юра.

Те, що написано у цій таблиці, абсолютно суперечить науковим дослідженням доктора історичних наук Т.

Але я думаю, що при створенні тексту його думки не питали….

Отож, що в тексті таблиці не так!.

Єпископ Йосиф Шумлянський вирушив під Відень у складі військ Речі Посполитої, очолюючи приведену зі Львова хоругву, що складалася з 88 панцерних кіннотників.

Назвати таку кількість вояків військом – це, м’яко кажучи, є перебільшенням.

Їх народна приналежність не уточняється, але це напевно не були козаки.

Бо єдині козаки, які взяли участь у Віденській битві, були приватною легкою хоругвою (150 чоловік) у складі підрозділів волинського воєводи Я.

Решту козацького війська збирав у Львові шляхтич Й.

Менжинський на виконання листа великого коронного гетьмана С.

Але ці козаки (1500 шабель) не встигли на битву і приєднались до Яна ІІІ Собеського аж 28 вересня, коли об’єднані християнські війська визволяли від османів територію Угорського королівства.

Єпископ Й.

Шумлянський не мав жодного відношення до цих “пізноприбулих” козаків: не він їх формував, не він привів їх до Угорщини та й, зрештою, він навіть їх не бачив, бо на той час у зв’язку з пораненням вже був у дорозі до Кракова.

Тарас Чухліб.

Львівський єпископ Йосиф Шумлянський – військовий діяч та дипломат Корони Польської.

Гуржій, Т.

Чухліб «Гетьманська Україна / Розділ V / Українці у Віденській битві 1683 р.».

Представники ЛОО СОУ взяли участь у відкритті пам`ятної таблиці до 330-річчя Віденської битви.

Дві таблиці, пов’язані з історією футболу у Львові.

На пам’ятному знаку перед будинком ДФС можна прочитати, що “У 1911-1939 роках тут був спортивний майдан “Український город””.

Але насправді він знаходився там, де тепер занедбаний куток Стрийського парку – між рестораном “Супутник” і Центром Шептицького УКУ.

Таблиця про спортивний майдан “Український город”.

Натомість у Стрийському парку на пам’ятнику написано: “На цьому місці 14 липня 1894 року львівський “Сокіл” перемігши футбольну команду Кракова започаткував літопис українського футболу”.

Але насправді матч відбувся не тут, а в тому ж кутку майбутнього Стрийського парку, де з 1911 р.

розташувався “Український город”.

Крім того це був матч між командами польського товариства “Сокіл” і міста Краків.

А пам’ятний знак стоїть на місці колишнього стадіону польського товариства “Czarni”.

Таблиця про початок історії українського футболу.

Я вже про це писав.

Кому цікаво дізнатись детальніше, можна почитати мій пост Історія футболу – у Львові усе переплутали!, але достатньо подивитись карту, на якій усе позначено.

Хочеться сподіватись, що в майбутньому кожна запланована пам’ятна таблиця пройде через ретельний аналіз не тільки причетних організацій, але і відповідних фахівців.

Тоді таблиця про Матір Божу була б читабельна і зрозуміла, про Моцарта – без біографічних помилок в датах, про Й.

Шумлянського і козаків – зі згадкою про 67-тисячне християнське військо, яким керував король Ян ІІІ Собеський (тоді на відкриття таблиці можна було б запросити ще й польського консула), а замість двох сокільсько-футбольних пам’ятників був би один, з історично-правдивою інформацією і, головне, на властивому місці!.

Автор: Zommersteinhof.