“Божевільний геній”, що помер убивцею: яким був насправді легендарний продюсер Beatles Філ Спектор

Свою кар'єру Філ Спектор починав з блискучих хітів, які зробили його мільйонером, а закінчилося все з появою алкогольної і наркотичної залежності, а згодом - скоєнням вбивства.

У суботу, 16 січня, на 82-му році життя помер один із найвизначніших музичних продюсерів в історії Філ Спектор. Він справив великий вплив на музику 1960-х, спродюсував хіти для Beatles, Тіни Тернер, Rolling Stones, Боба Ділана та створив власний метод запису альбомів. Однак помер у в'язниці, відбуваючи термін за моторошне вбивство, у якому так і не зізнався. 

Філ Спектор, ексцентричний і революційний музичний продюсер, купався у славі від юних років і вирізнявся своєю великою жагою до найменших деталей контролювати створення музичного твору. Його ім'я внесено до Зали слави рок-н-ролу і Зал слави авторів пісень.

Наприкінці музичної кар'єри Спектор почав страждати на алкогольну й наркотичну залежність, а в 2003 році застрелив кіноакторку, після чого був запроторений до в'язниці. Розповідаємо про музичні здобутки, якими він запам'ятався і темну сторону продюсера, яка поклала край його гучній кар'єрі.

Створив свій перший хіт зі слів, залишених на могилі батька

Гарві Філіп Спектор народився 26 грудня 1939 року в Нью-Йорку. Його батько був ковалем, а матір - швачкою. Інцидент, який багато в чому сформував життя Філа Спектора була смерть його батька. Коли Філу було 8 років, його батько покінчив життя самогубством через сімейну заборгованість. 

Філ відвідував середню школу Fairfax у Лос-Анджелесі, виступав на шоу талантів та створив гурт під назвою "Плюшеві ведмедики" (Teddy Bears) з друзями.

Йому було лише 17 років, коли він написав і спродюсував свій перший сингл для гурту - романтичну баладу, яка стала класикою поп-музики: "Знати Його - це любити Його" (To Know Him Is To Love Him). На назву пісні надихнув напис, залишений на надгробному пам'ятнику його батька. Згодом її виконували багато музикантів, зокрема Ненсі Сінатра, Beatles (у варіанті "To Know Her Is To Love Her"), Емі Уайнхаус.

Невисокий худий хлопець з великими мріями та зростаючими демонами, так описували його американські ЗМІ.

"Стіна звуку" - революційна технологія звукозапису Спектора

Спектор змінив спосіб запису поп-альбомів, трансформувавши поп-музику методом "Стіна звуку" (The Wall of Sound). До традиційних мотивів він додав оркестрові композиції величезного масштабу і сили, які він називав "маленькими рок-н-рольними симфоніями для дітей" (тоді Спектор перебував під сильним впливом німецького композитора 19 ст. Ріхарда Вагнера - Ред.).

Спектор кликав у студію натовпи студійних музикантів для створення співзвуччя інструментів - музичні партії акустичних і електричних гітар та інших інструментів накладалися одна на одну. Для тієї досинтезаторної епохи "стіна" вселяла повагу і бажання одразу розщедритися на платівку.

У 1961 році, жадаючи позбутися "стримувального впливу старших і більш консервативних поглядів", Спектор створив власний лейбл Philles Records і почав випускати записи, які демонстрували його унікальне бачення. того, чого могла досягти поп-музика в епоху невинності.

Коли Спектору було трохи за 20, його "маленькі симфонії" вилилися у майже два десятки хітів і зробили його мільйонером. Спродюсовані ним на початку кар'єри 20 синглів входили до 40 найкращих музичних композицій.

"Я розумів, що Бетховен набагато більш значний, ніж будь-хто інший, хто просто виконував його музику. І я хотів бути таким самим", - зізнавався Спектор.

Взявся "рятувати" платівку Beatles 

Саме Спектор працював над зведенням останнього альбому легендарного гурту Beatles у 1969 році, що відіграло фатальну роль у їхньому подальшому існуванні, яке і так було під загрозою через постійні сварки. Розлючений роботою продюсера над Let It Be Пол Макартні оголосив про розпад Beatles. 

Згодом, відправившись у вільне плавання, Джон Леннон і Джордж Гаррісон довірили Спектору продюсування своїх сольників: Imagine і All Things Must Pass. Але подальша його співпраця у 1970-х роках з Леонардом Коеном та Ramones не була успішною, як і його спробивідновити власний лейбл. Його час пішов. 

У 1980-90-х роках Спектор завершив музичну кар’єру через алкогольну й наркотичну залежність.

Вбивство, яке поставило хрест на кар'єрі

Спектор потрапив у заголовки новин у 2003 році, коли 40-річну кіноакторку, відому за роллю у фільмі Королівства варварів", Лану Кларксон знайшли мертвою у маєтку Спектора на околицях Лос-Анджелеса — вона померла від пострілу пістолетом у рот. Як розповідали свідки, жінка "дуже неохоче погодилася", супроводжувати його додому із Будинку Блюзу Сансет Стріп у Західному Голлівуді, де вона працювала. 3 лютого 2003 року, шофер повідомив, що Спектор виходив з будинку, тримаючи пістолет закривавленими руками, і сказав йому: "Здається, я когось вбив".

Свою версію того, що сталося з Ланою Кларксон, Спектор озвучив в коментарі журналу Esquire. Складається версія всього з трьох слів: "Вона поцілувала зброю", що відсилає до ранньої спекторовскої пісні He Hit Me (It Felt Like a Kiss).

Однак на суді чотири жінки заявили, що продюсер погрожував їм пістолетом і раніше. Захист Спектора стверджував, що Кларксон перебувала в депресії й скоїла самогубство.

Згодом йому було пред'явлено звинувачення у вбивстві, а на повторному судовому засіданні в травні 2009 року Спектора визнали винним у вбивстві другого ступеня (вбивство без змови, вбивство із навмисним завданням шкоди здоров'ю або у результаті байдужості до людського життя. - Ред.) і засудили до 19 років до довічного ув'язнення.

Темна сторона музиканта-генія

Гучність і жорстокість музики Спектора відображали темну сторону, яку він ледве стримував навіть на піку своєї кар'єри. Він був владним, темпераментним і небезпечним - так про нього згадувала його друга дружина Ронні Спектор. Через шість років подружнього життя у своїх мемуарах вона розповіла, що Спектор тримав у підвалі золоту труну і погрожував посадити її туди, якщо вона коли-небудь спробує піти його.

Багаторічні історії про те, як він махав пістолетом у звукозаписуючих виконавців на студії та погрожував жінкам переслідувати його до самої смерті.

Так, під час запису альбому Rock'n'Roll знавіснілий Спектор вбрався у хірургічний халат і увірвався в студію з пістолетом в руці, вистрілив в повітря і зник і зник, прихопивши з собою всі плівки. Менеджеру Леннона за викуп в 90 тисяч доларів вдалося повернути плівки, Rock'n'Roll все-таки був закінчений. 

Спектор відзначився й іншими витівками: приставляв дуло пістолета до скроні Леонарда Коена під час запису Death of a Ladies 'Man, а також, погрожуючи зброєю, взяв в заручники панк-групу Ramones на записі їхнього альбому "End of the Century".

Свою ексцентричність він доводив і на суді, з'являючись на слуханнях у театральних костюмах, як правило, із чоботами на високих підборах, платтями та чудернацькими перуками.

Сам музичний продюсер неодноразово в інтерв'ю різним виданням зізнавався, що "лише частково в своєму розумі" і страждає на душевний розлад.

У заяві суду 2005 року він засвідчив, що вісім років приймав ліки від маніакальної депресії. "Немає сну, депресія, зміни настрою, з такими перепадами важко жити, важко зосередитися, просто важко - важкі часи, щоб йти по життю, - казав Спектор. Мене називали генієм, і я думаю, що цей геній не постійний і живе на межі з божевіллям".