Підземелля, в якому чути Голоси

Спускаючись під землю я не знав що опинюсь Там.

Мій план був пройти з вулиці Дорошенка до вул.

Спочатку все було як завжди: відкрив люк, вода під ногами, закручений підземний хід.

Та невдовзі вдалині затуманеного тунелю я почув дивні звуки.

Це не був звичайний шум води.

Вчувалося багато різних Голосів що говорили всі одночасно.

Я ввімкнув ліхтар на повну потужність та все рівно не зміг роздивитися що ж там.

Далі було прийнято складне рішення.

Неочікувано-великий колектор на Брюллова.

Я ходжу колекторами більше дванадцяти років.

І ніколи нічого містичного не зустрічав.

Я не вірю в духів, привидів та іншу потойбічну містику.

Можу годинами лазити сам по місцях на які іншим навіть на відео дивитися страшно.

І нічого.

Тому першою моєю думкою було: «Оооо, дігери влаштували собі на Новий Рік підземний сабантуй».

Але потім подумав: «Стоп, які дігери! А я хто? Чому мене там нема! В цей колектор ще взагалі ніхто не ходив!».

Карта пройденої ділянки.

Офіс «Фотографій Старого Львова» там теж є 😉.

Дев’ятий колектор ми почали досліджувати ще рік тому.

Стартували від готелю «Львів», пройшли вверх по вул.

Там звернули до Університету і далі до вулиці Дорошенка.

На жаль, вверх по вул.

Дорошенка піднятися не вдалося.

Там дуже стрімкий схил та слизьке дно.

Через рік дігери Ваня і Костя дослідили люки на вулиці Дорошенка.

Ми надіялися обійти слизьке місце по поверхні.

Той самий колектор і непрохідний підйом знизу.

Хлопці виявили вхід у широкий горизонтальний тунель яким можна було вільно пересуватися.

Вхід розташовувався прямо на проїжджій частині через що їх мало не збила машина.

В той вечір ми були повні рішучості продовжувати мандри.

Але завершити справу завадила патрульна поліція.

Пошук входу.

Перше січня, хто ще спить, а хто ще тільки лягає.

Вулиця Дорошенка пуста повністю.

Я цим скористався та абсолютно безпечно заліз в той самий люк.

Під землею переодягнувся та роздивився по сторонам.

Вулиця Дорошенка повністю порожня.

Телепорт під проїжджу частину вул.

Я знаходився під перехрестям вулиць Дорошенка – Бібліотечна – Шашкевича.

Тут є злиття двох колекторів.

Менший йде з вулиці Бандери.

Більший примикає зліва зі сторони вулиці Брюллова.

Далі це все разом тече по вулиці Дорошенка.

Місце старту.

Колектор на вулицю Брюллова.

Колектор на вул.

Нижче по течії колектор на вул.

Дорошенка зменшується до 80-см яйця і різко пірнає вниз.

Так він проходить перепад висоти рельєфу.

То ж йти з центру вверх по течії немає змісту.

Це мале яйце не пройдеш.

Аналогічно як і йти з місця де я спустився в сторону вулиці Бандери.

Вид з вул.

Бібліотечної вниз по течії.

Білі нарости на стінах утворилися з ґрунтових вод.

Вони буквально течуть по бетону.

Шкода що на фото це не видно.

Звуження колектора нижче по течії.

Ця ж ділянка на поверхні.

То ж я вирушив великим колектором.

Майже одразу він двічі різко повернув праворуч, повторюючи рельєф вулиці.

Відносно невисоко над головою були люки.

Через один з них я побачив кут будинку на вул.

Степана Бандери 6.

Колектор на площі Маркіяна Шашкевича.

Залишки опалубки.

Львів’яни настільки люблять бруківку що навіть дно каналізації нею вистеляють 🙂.

Поворот праворуч в сторону вул.

Не дуже надійні скоби в колодці.

Цей люк був відреставрований разом з площею.

Ми майже на поверхні.

Ще трохи колектора.

Вид на люк знизу.

Той самий люк.

Вид зверху.

На вулиці Брюллова тунель стає ще ширшим ніж був до того.

До стелі руками не дістанеш.

Це нетипово, бо йдемо ми проти течії тож колектор мав би зменшуватися.

Напевно на цій вулиці малий кут нахилу колектора.

Тому його зробили більшого діаметру бо вода тече повільніше.

Власне в кінці цього великого тунелю я і почув Голоси що лунали в перемішку зі звуком води….

Тут колектор зріс і в ширину і у висоту.

Але дно стало брудніше….

Поворот “на Лонцького”.

І далі пряма «стріла».

Видно скільки було води під час дощику 31-го грудня.

Там в кінці чути Голоси.

Маленько помалу, світячи ліхтариком в клуби пари я йшов на цей звук.

Далеко в кінці тунелю було видно щось.

Від цього щось і линув звук води.

Але що це було я крізь туман не міг розгледіти.

Йти було важко.

Дно колектора стало забруднене та всіяне підводними каменюками.

Приходилося це все акуратно переступати.

З кожним кроком звук води приближався, а Голоси – ні.

«Може це мене так плющить?» – подумав я.

Та газоаналізатор показував що все з повітрям норм.

Та й Новий Рік я майже не «справляв».

З цього місця і йтиме звук води.

А от Голоси….

Зрештою прийшлося всю увагу зосередити на дні та на своїх ногах.

Я старався не послизнутися та не впасти.

А також не порвати бахіли.

То ж, непомітно для себе, я наблизився до невеличкого Полтвопаду.

Він був штучний.

Кілька великих брил лежали на дні.

Вони заважали воді текти.

Утворилася загата і шум води йшов саме від неї.

На жаль, звична ситуація у Львівському колекторі.

Пройшов засмічену ділянку.

Вид за течією.

Тут звук Голосів зник.

«І де ж ті Голоси?» – подумав я.

А й справді, вони цілком зникли.

Їх не було чути ані на пройденій ділянці, ані переді мною.

Я виглянув у люк та побачив що знаходжуся зараз на вулиці Вербицького.

Тобто колектор оминув площу Маркіяна Шашкевича і пішов акурат вздовж [url=http://www.

ua/]тюрми на Лонцького[/url].

А це була ще та катівня! Прав людини в ній не дотримувалися то ж робили що хотіли.

От тобі і маєш Голоси….

Люк знизу.

Те ж місце зверху.

Під люком той самий колектор.

Після вулиці Вербицького колектор різко звузився та став прямокутним.

Його профіль дуже нагадує старий польський колектор на вул.

В кількох місцях старий колектор перетинають сучасні труби.

Це може бути газ чи вода.

Що то що то є зле.

Але хай це буде на совісті тих хто їх тут проклав.

Зараз труби це своєрідні привиди Полтви в брудних рваних «простирадлах».

Звуження колектора.

Може саме через цю сучасну трубу і проникали Голоси ззовні?.

Йдемо вузьким тунелем.

Перша перешкода.

За нею ще одна.

Цікаво що колектор далі йде прямісінько через подвір’я Укрсиббанку.

І звідти по вул.

Котляревського до вул.

На вул.

Котляревського є невеличкий перепад висоти який мав би заважати воді текти.

Але його компенсували глибиною залягання колектора.

Люк на вул.

Набєляка(Котляревського),покладка водогону, 1927 рік.

І тут мене осінило! Поруч же проходить славнозвісний колектор річки Вулька на перехресті Сахарова-Вітовського.

Але поляки не кинули каналізацію туди.

Хоча це було значно простіше зробити, бо рельєф сприяє.

Ні, вони заморочилися і весь Новий світ вивели через горб на вулицю Дорошенка.

Тому що вже на той час колектор на Сахарова-Вітовського не справлявся!Зрештою так і правильніше.

Бо по Дорошенка це «коротка дорога» до очисних споруд.

Стоки не мандруватимуть Львовом вулицями Вітовського, Франка, проспектом Шевченка на Свободи.

Затоплення перехрестя Сахарова-Вітовського.

1913 рік.

Дякую Гриць Совків за фото.

Я чув шо вул.

Київська повністю прохідна, там нормальне чисте яйце.

Хотілося б на це подивитися.

Та, на жаль, мені завадив мул.

Прямокутний колектор є замулений наполовину.

Зрештою як і на вул.

Липинського, та ж конструкція.

По мулу йти важко, але це пів біди.

З кожним кроком з нього виділяються бульки метану та інших газів.

Це справді може бути небезпечно.

Тому я вирішив не робити Львів.

Водоканалу аж такий новорічний подарунок і повернув назад.

Краще напишу звіт, а вони хай слідкують за своїм господарством.

Замулений колектор на вул.

Дорогою до виходу Голосів більше не було.

Тільки но я відкрив люк щоб вилізти – як чиїсь дбайливі руки взялися його закривати назад.

Я не розгубився.

Висунув назовні свою оранжеву каску.

Потім показалася моя замурзана моська.

Далі я неквапливо поставив на дорогу оранжевий конус, аби машини об’їжджали, і вдавано грубим голосом спитав:.

− Що за фі*я?.

– Я перепрошую.

Я не знав….

Думав люк хтось забув закрити і хотів поправити.

Вилажу трохи нижче ніж залазив.

Цікава зроблена врізка.

Скоба і далі виконує свою функцію.

Пару кроків і я вже на місці з якого почав.

На вулиці Вербицького є три ресторани.

Голоси цілком могли лунати звідти.

Наприклад, проникнути через дощоприймачі, зливні труби в підлозі чи просто через незакриті двері туалету.

А коли за гостями через маски в карантин приїхала поліція, то Голоси раптово пропали.

Бо гулянки так раптово та швидко не закінчуються.

В яку з цих версій вірити: тюрма на Лонцького чи сабантуй це вже на Ваш розсуд.

Спорядження для дослідження підземель.

А для себе я зрозумів шо колектор на вулицях Брюллова і Котляревського прохідний та, на жаль, замулений.

В сильний дощ він прийме лише половину води.

Решта стікатиме природнім рельєфом на перехрестя Сахарова-Вітовського.

Недаремно ж вулицю назвали Глибока.

Дякую Гриць Совків.

Андрій РИШТУН.